Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
"Читальня-Книжкова полиця"
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
Читайте і насолоджуйтесь)
baner-korekta-2019
ХХ Міжнародний промисловий форум. 16-19 листопада (МВЦ на “Лівобережній”)
Ігор Вітик – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь Тимків – Тонкі аспекти державного управління
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Василь ШВИДКИЙ – погляд в історію
Олексій Карпенко – графіка: історична тематика

ЗМІСТ

Вступ
1. Необхідність позитивного мислення  людині 3-го тисятиліття
2. Риси характеру особистості з позитивним мисленням
3. Технологія формування  необхідної риси
4. Прийоми та практичні поради по формуванню позитивного мислення
Висновок

 

Рекомендована література

Калошин В.Ф. Позитивне мислення: практикум з формування. – Х.: «Основа», 2015. – 144 с.
Калошин, В. Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров’я, успіх. — Х. : Вид. група «Основа», 2008. — 256 с.
Калошин, В. Ф. Якості успішної людини / Управління школою. — 2008. — № 26. — С. 29–30.

Самоукина, Н. В. Психология оптимизма / Н. В. Самоукина. — М. : Институт психотерапии, 2001. — 240 с.
Соммер, Б. Психокибернетика – 2000. — Минск : Попурри, 2002. — 432 с.

 

1.Необхідність позитивного мислення  людині 3-го тисятиліття.

21 століття – століття тривоги, депресії.
За останні 50 років кількість стресів збільшилася в 25 разів.
85% хвороб –  психосоматичні (від нервів).
80% педагогів знаходяться в тривожному стані.
В школі в учнів формується навчена безпорадність, песимізм.
Після закінчення школи здорових випускників – 3-6%.
Біля 80% людей – песимісти (2/3 думок негативні).
Більшість ліків, що зараз розробляються психотропні.
Катастрофічна ситуація в сім”ї – до 50% розлучень.
Щасливими себе вважають 13%.

Отже, для сучасної людини характерна невротична поведінка, песимізм, надмірні негативні емоції, слабке здоров’я, мало людей досягає щастя, успіху. І причиною цього невтішного становища  людини, згідно з ментальним  законом  еквівалентності, є саме  думки,  які мають властивість матеріалізуватися, власне створювати людину  та її життя.

Що ж допоможе людині подолати негативні думки, неадекватну поведінку, надмірні негативні емоції? Психічна саморегуляція, шляхом управління  думками, тобто позитивне мислення. 

2000 років тому назад І.Христос дав людям  геніальну  божественну пораду: «Змінюйтесь оновленням розуму вашого».

Бажаєш жити краще – зміни погляди свої, образ думок. Цьому вчить релігія. Цю велику істину життя відкриває для себе зараз наука.

Щоб краще жити, потрібно краще мислити! Божествена геніальна ідея тільки тепер через  2000 років усвідомлюєтьсяся наукою. І багато вчених вважає, що ця ідея спроможна радикально, швидше і краще, ніж атом і комп’ютер змінити життя людини.

 

  1. Риси характеру особистості з позитивним мисленням.

Незгоди та невдачі призводять до виявлення талантів, які при щасливих обставинах лежать сховані.

 Горацій

Людина з позитивним мисленням, як правило, націлена на успіх. У зв’язку з цим нижче розглянемо складові елементи мистецтва життєвого успіху. Для чого ? По-перше, щоб більш свідомо до нього рухатись. По-друге, для того, щоб можна було більш цілеспрямовано працювати над корекцією власної “Я-концепції” і, нарешті, щоб частіше в житті добиватися саме успіху. Щоб позитивне мислення привело нас до успіху обов’язково, необхідно мати мужність, наполегливість, витримку та інші якості. Тільки в тому випадку, коли ми не дозволяємо збити себе з правильного курсу та наполегливо рухаємося до мети, почуваючи при цьому твердий грунт під ногами, наше позитивне мислення приносить відповідні плоди. Якщо ми не володіємо необхідними якостями, то не зможемо досягти бажаного успіху, навіть володіючи позитивним мисленням.

Працелюбність

Існує лише один засіб досягти успіху –  це наполеглива праця.

Бажання досягти успіху є у всіх, але цього недостатньо. Та й хто був би задоволений таким успіхом, для досягнення якого потрібне лише просте бажання ?   Успіх – результат наполегливої праці. Ви можете мати все, чого побажаєте, якщо погодитесь заплатити відповідну ціну.

Ви бажаєте освіти ? А чи достатньо ви любите учіння, щоб подібно Аврааму Лінкольну пройти пішки 50 кілометрів заради книжки,  яка вам дуже потрібна ?  Ви хотіли б  бути промовцем?  А чи згодні ви, подібно Демосфену, присвятити декілька місяців тільки на  вправу для вашого голосу. Трудність праці  перебуває у прямій відповідності з шляхетністю та висотою мети. З лінощами так само мало надії досягти справжнього успіху, як мало надії на те, що окремі літери,     безладно кинуті на підлогу, самі собою складуть який-небудь великий твір.

Я дивлюсь на лінощі , як на особливий вид самогубства, – писав своєму сину лорд Честерфільд, – тому, що внаслідок неї людина по суті знищується, хоча її тваринні бажання і залишаються”.

“Працелюбство є матір’ю успіху”, – сказав Франклін. “Геній лише починає великі роботи, а закінчує їх сама праця”, – говорив Жубер.

Для досягнення успіху значна частина життя повинна бути витрачена на побудову фундаменту, який схований від очей. Лонгфелло сказав, що наукові заняття поета грають роль фундаменту мосту, який знаходиться під водою: його не видно, але він дуже вагомий, бо в ньому покоїться його поетична праця.

Великий недолік нашого часу – це відсутність ґрунтовності. Дуже рідко доводиться зустрічати молоду людину, яка була б готова приділити достатньо часу на підготовку до своєї роботи. Не ризикуйте будувати будинок всього вашого життя на фундаменті, який зроблений протягом  одного дня.

Ваша дійсна сила і вплив сьогоднішнього дня визначається розумовим і моральним багатством, яке ви накопичили протягом усього вашого життя. В цьому ви  переконаєтесь, (для вашого задоволення або засмучення), коли зазнаєте будь-якого серйозного випробування. Ви можете дістати з вашого запасу знань та мужності лише те, що  накопичили, але не більше.

Життя майже всіх справді великих людей було життям напруженої та безперервної праці. Вони звичайно проводили першу половину свого життя в цілковитій невідомості, непомітними, незрозумілими або засудженими слабкими людьми, – думаючи, коли інші спали; читаючи, коли інші розважалися. А потім, коли настав їх час і будь-яка маленька випадковість давала можливість випробувати свої сили, вони виривались у світ і славу громадського життя, багаті затраченим часом і потужні внаслідок напруженої роботи розуму.

Вислів: “Праця подолає все” – справедливий як для нашого часу, так і для того, коли це вперше було сказано римськими мудрецями.

Джон Рескін сказав: Якщо у вас є талант, працелюбство покращить його, а якщо у вас нема таланту, працелюбство виправить цей недолік”.

Мужність

Велика кількість талантів гине в світі через відсутність мужності. Кожен день помирають люди, яким нерішучість перешкодила зробити перше зусилля і які (якщо б тільки їх можна було заставити зробити перший крок) пройшли значну відстань на шляху до слави.

Тверда рішучість що-небудь зробити вже є половина успіху. Вважати будь-яку справу неможливою – означає зробити її такою. Вас турбує майбутня протидія когось ? Працюйте: хто такий ваш супротивник, як не така ж як і ви людина ? Завойовуйте ваше місце в світі.

“Зрілий та добре дисциплінований талант завжди може розраховувати на політ, – сказав Вашингтон Ірвінг, – але він не повинен ховатися вдома і чекати, щоб його розшукували”.

В цьому зайнятому світі у людей нема часу вишукувати на темних полицях сховані достоїнства. Люди віддають перевагу іншим людям, використовуючи, в першу чергу, їх позитивну самооцінку до того часу, доки не зневіряться в ній. Невпевненість у собі є причиною багатьох наших невдач. При  впевненості в силі буває сила; хто не має впевненості в собі, той слабкий, не зважаючи на силу, якою володіє. Довіра до себе  є важливою рисою характеру. Це вона виграла олімпійські  вінки; це вона встановлює спорідненість з людьми, які відстоювали своє гідне право зберігатися в пам’яті людства.

Весь світ любить мужність. У нерішучості нема нічого привабливого. Світ захоплюється людиною, яка ніколи не відступає перед жодними труднощами, спокійно, терпеливо і сміливо зустрічається зі своєю долею і вмирає, якщо це потрібно, на своєму посту.

“Що б люди не думали про вас, – казав Піфагор, – робіть те, що вважаєте справедливим. Будьте однаково байдужі як до догани, так і до похвали !”

 Майте мужність жити згідно з вашими переконаннями звичайно, якщо вони не суперечать людській моралі.

 

 Твердість волі

Історія знає тисячі прикладів, коли рішучі люди досягали результатів, які вважались цілком неможливими. “Для людини, яка вміє бажати, нема нічого неможливого”, – сказав Мірабо. – “Це необхідно ? Тоді це повинно бути зроблено – ось єдиний секрет успіху”.

Тисячі людей зобов’язані своїми невдачами в житті нерішучості. “Доки ми розмірковуємо, коли нам почати, часто вже буває надто пізно діяти”, – сказав Квантіліан.

Виконання справи схоже на посів зерна: якщо він не буде виконаний своєчасно, то сходів не буде ніколи. Нема іншої звички, яка б так укорінювалась, як звичка нерішучості, і не була б такою шкідливою.

Людина іноді щось шукає все життя   лише тому, що ніколи не може вирішити, за що їй взятися. “Для здійснення в цьому світі будь-якої гідної справи, – сказав Сідней Сміт, – ми не повинні стояти та тремтіти на березі, розмірковуючи про холод і загрозу, а повинні сміливо стрибнути в воду і далі пробиватися вперед, як вміємо”.

Людина повинна управляти своєю справою, а не допускати, щоб вона управляла нею.

Постійна нерішучість і вагання, нарешті, призводять до того, що людина випускає із своїх рук управління своїм життям.

 Ніщо не може так допомогти нерішучій  людині, як засвоєння звички діяти негайно. Значно краще складати остаточні рішення і швидко їх виконувати (хоча іноді в них буде щось неправильне), ніж розвивати звички постійно розмірковувати, зважувати і … відкладати.

Дійсно, нерішучість гірша необачності. Мисливець, який стріляє як вміє, коли-небудь навчиться попадати в ціль; а людина, яка зовсім не стріляє, ніколи не зможе цього зробити.

Успіх у житті суттєво залежить від сили волі. В зв’язку з цим прагніть виробити в собі тверду волю і не допускайте, щоб ваше життя, як засохлий листок носилося від усякого дмухання вітру.

Ніякі обставини не можуть тривалий час тримати в неволі рішучу волю.

“Той, у кого тверда воля, – сказав Гете, – формує світ для себе і досягає успіху. Чого людям не вистачає, так це не сили здійснити, а волі робити”.

 

Наполегливість

При володінні наполегливістю навіть людина з маленькими здібностями часто досягне успіху там, де геній без наполегли­вості виявився б неспроможним. “Наполегливість – мати успіху”, – сказав Франклін.

Гете  казав, що “наполегливість є дев’ять десятих успіху”. І дійсно, всі результати людської діяльності, на які ми дивимося з похвалою і подивом, є приклади могутньої наполегливості.

Не знайдеться жодного заняття, яке б не скла­далось з багатьох труднощів. Людина, яка при зустрічі з труднощами кидає свою справу і береться за іншу, ніколи не досягне успіху.

Причина неуспішності таких людей у тому, що вони ніколи не просовуються у справах далі, щоб вийти за межі підготовчої роботи і досягнути того моменту, після якого робота робиться приємною і відчувається задоволення.

В дійсності, такі люди все своє життя витрачають на вивчення початкових ступенів різних занять.

Повірте, що ваше заняття, ваше покликання в житті добре, чесне  і надалі будьте непохитно вірні йому. Вкладіть весь ваш розум, ваші сили, серце і душу у вашу діяльність і ви досягнете успіху у вашій справі. Розверніть  всю свою енергію, навчіться лише один раз виконати справу до кінця, і ви станете іншою людиною.

“Коли ви попадаєте в лещата і все йде проти вас, так, що, мабуть, ви  не можете триматися ні хвилинки більше, ніколи не здавайтеся в таких випадках, тому що саме тут і починається поворот до  кращого”, – сказав Лонгфелло.

Зосередженість

Коли Діккенса запитали про секрет його успіху, він сказав: “Я ніколи не починаю справи, якій би не зміг віддати всього себе”. Величезна відмінність між людьми відносно досягнутих ними результатів зумовлюється, насамперед, їх здібностями зосереджуватися на виконанні своєї роботи. Багатьом людям не вдається зробитися великими просто тому, що вони розколюють себе на декілька маленьких, які задовільно можуть виконувати багато справ, замість того, щоб бути майстром у якійсь одній. Якщо ми вступаємо в життя без  чітко визначеної мети, то для нас не може бути щасливого збігу обставин. Вітер ніколи не буває попутним для моряка, який не знає, куди йому пливти. Зосередити  розсіяне життя і дати йому напрямок – нелегка праця, але життя, яке не має певної мети, не може бути ні корисним, ні щасливим.

Ентузіазм

“Кожен великий момент в історії людства є торжество чийогось ентузіазму”, – сказав Емерсон.

Яку б роботу кожен міг зробити, якщо б тільки знав свої сили! Але, подібно загнузданому коню, людина не усвідомлює свої сили, доки вона хоча б одного разу її не відчує. Ентузіазм навіть нецікавому предмету або заняттю надає новий сенс. Під впливом великої думки або великого почуття слабкий робиться сильним, боязливий – хоробрим, невпевнений  – рішучим. Байдужість ніколи не вела армії до перемоги і ніколи не робила нічого великого.

Кращий результат досягається захопленням. Тільки думки, одягнуті в  пекучі слова, можуть розпалити ту іскру, яка тліє в серці кожного. Тихий струмок доказів може текти через мозок і не залишити ні жодного сліду. Хай докази ринуть подібно водоспаду – і тоді вони зметуть перед собою всі перешкоди.

“Остережемося втрачати наш ентузіазм, – говорить Ф.Бруке, – будемо завжди прагнути до збереження нашого захоплення всім, що облагороджує, і нашого інтересу до всього, що збагачує і прикрашає наше життя”.

Ентузіазм викликає у людини появу внутрішніх наркотиків, які підвищують ефективність праці і тривалість життя.

Згадаймо. Платон вмер під час писання, коли йому був 8І рік. Джеймс Уатт навчився німецької мови в 85 років. Гумбольт закінчив свій “видатний твір “Космос” в віці 90 років, всього за місяць до своєї смерті.

Цицерон добре сказав, що “люди подібні вину: погані від часу прокисають, а добрі – покращуються”.

Дійсно, нема нічого більш заразливого ніж ентузіазм. Це – геній щирості, і без нього істина не отримує перемогу.

 

Самовладання

Герберт Спенсер говорив, що “найважливіша властивість людини – це здібність самовладання”. Без самовладання жодна людина не може досягти тривалого успіху в житті.

Емоції, особливо негативні, якщо ними не управляти, сильно шкодять людині. “Гнів, – писав Піфагор, – починається божевіллям і закінчується розкаянням”. Виявлення вами гніву до слабкої людини доводить, що ви самі не належите  до сильних людей.

Добра половина неприємностей життя була б усунена, якщо б люди пам’ятали, коли вони роздратовані, що мовчання – золото. Не говоріть нічого, коли відчуваєте приступ роздратування, тому що, напевно, скажете дуже багато зайвого; скажете більше, ніж ваша спокійна свідомість схвалить , і  скажете так, що потім пожалкуєте. Мовчіть, доки не відчуєте, що цілком володієте собою. Треба пам’ятати, що мовчання – найбільш надійна відповідь на всі нападки нахабності, вульгарності або заздрості.

Коли Сократ помічав у собі схильність до гніву, він стримував себе, починаючи говорити тихим голосом.

Більшість людей називають роздратованість невеликим недоліком, слабкістю, а не вадою, тоді як не знайдеться ні однієї вади, окрім хіба пияцтва, яка б так сильно руйнувала мир  і щастя людей.

Сенека, один з великих давніх філософів, сказав, що “ми кожен вечір повинні давати собі такий звіт: який недолік я переміг сьогодні ? Якій пристрасті вчинив опір ? Проти якої спокуси вистояв ?  Яку доброчесність  придбав ?” Далі він висловлює глибоку істину: “Наші вади зникнуть самі собою, якщо ми кожен день будемо займатися таким самоаналізом”.

 

Самоповага

Китайці говорять, що ніколи не потрібно поважати людину, яка не поважає сама себе. Якщо світ бачить, що я не поважаю сам себе і  в той же вимагаю на доброї думки про себе від інших людей, то вони можуть ставитись до мене, як до самозванця, адже самоповага базується на тих же основах, що й повага до інших. Світ має право ставитись до мене згідно з моєю власною оцінкою Ми відбиваємо на собі нашу власну оцінку і не можемо очікувати більшої. Коли ви зустрічаєтесь з громадою, люди дивляться вам в обличчя і в очі, бажаючи знати, як ви самі оцінюєте себе. Якщо вони побачать низьку оцінку то не стануть втомлювати себе розслідуванням, чи не оцінили ви  себе надто низько. Вони знають, що ви тривалий час прожили самі з собою і повинні знати себе оцінку краще, ніж вони. Звичайно, буває необачно довіряти тим, хто не вірить собі. Кожна наша думка, кожне наше бажання залишають сліди на нашій зовнішності. Про що ми думаємо, такими ми і робимося. Рано чи пізно робимося схожими на “їжу” нашого розуму. Всі наші почуття, вчинки, перемоги, поразки залишають відбитки на все життя на “вікнах нашої душі” і таким чином розкриваються перед всім світом. Наше обличчя “надягає траур” у випадку втрати самоповаги. Самоповага дає нам впевненість і силу, віру в успіх.

 

Веселість і доброзичливість

“Веселий, ясний стан духу, – сказав Шіллер, – є джерело всього шляхетного і доброго. Все, що здійснюється найвеличнішого і найшляхетнішого на світі, випливає з такого стану. Дріб’язкові, похмурі люди не здатні помічати найсвятіші моменти життя”.

Завжди де-небудь сяє сонце, і мужня людина буде бадьоро йти  своїм шляхом, задовольняючись  надією на майбутнє, якщо зараз вона знаходиться під хмарою.

Весела людина – переважно людина корисна. Вона не звужує свій розум і не дивиться на людей і на речі однобічно. Вона знає, що на світі багато нещастя, але це не складає правил її життя.

Той, хто виробив в собі звичку дивитися на світлу сторону речей, має  величезну перевагу перед людиною, яка ні в чому не бачить нічого доброго.

Світла, весела людина створює біля себе веселий світ. Роздратована, похмура, навпаки, створює  біля себе світ, який  є віддзеркаленням її власних якостей.

Деякі люди володіють здібністю створювати літо всюди, де вони з’являються. Вони породжують задоволення і радість у кожному, кого зустрічають.

“Коли Діккенс входив у кімнату, – розповідала одна його знайома, –  це нагадувало запалювання в каміні великого полум’я, біля якого кожному було тепло“. Людина без веселості схожа на карету без ресор, в якій відчуваєш неприємні поштовхи від кожного камінця, що попадає під колеса.

Одна з великих помилок – це зберігання наших усмішок, на­ших ласкавих слів і нашого співчуття для іншого часу, ніж теперішня хвилина, і для інших людей, ніж ті, які зараз оточують нас. Це є однією з головних причин  жалкувань при аналізі нашого минулого життя.

“Якщо одне чи  два лагідних слова можуть завдати людині радість, – сказав один француз, – то потрібно бути жалюгідною людиною, щоб не промовити їх

Добрі слова нічого нам не коштують, але вони можуть пустити паросток щастя і збадьорити душу.

Оптимізм

Оптимізм – світосприйняття, яке характеризується, бадьорістю, вірою в майбутнє, в успіх, схильність в усьому бачити добрі, світлі сторони.

Оптимізм – це джерело безстрашності та віри в себе. Оптимізм – могутня броня, яка захищає від усіх труднощів та перешкод на шляху людини.

Оптимізм – це відкритість і готовність до зустрічі з невідомим. Це якість, яка необхідна кожній людині для сприйняття нових ідей, подолання життєвих перешкод, створення здорового та щасливого життя.

Але  деякі люди сприймають оптиміста нереалістичною людиною, яка нібито тільки хоче уникнути проблем, трагедій та безнадійності.

Проте справа зовсім не в тому, бо оптиміста характеризує не спроба ховатися від життя, а конструктивне  відношення до своїх проблем і проблем людства, яке сприяє їх вирішенню.

Саме оптимізм допомагає людині з гідністю пережити важкі етапи свого життя і продовжувати жити та творити. Тому це і є важливою якістю людини, яка націлює своє життя свідомо на успіх.

 

3.Технологія формування  необхідної риси.

3.1. Обґрунтування можливості зміни “Я-концепції”

Коли говорять про психологію власного “Я” звичайно ж не мають на меті  спонукати людину до творення якогось надуманого, фантастичного образу самого себе: всемогутнього, пихатого та егоїстичного. Таке уявлення так само не відповідало б реальності, як і переконання у власній неповноцінності. Завдання полягає в тому, щоб допомогти людині знайти своє справжнє “Я” та привести її  уявлення про себе в цілковиту відповідність із собою.

Як же здійснюється процес створення нової “Я-концепції”? Він, як правило, відбувається на основі аналізу власної діяльності, ставлення до себе інших людей, опрацювання літератури тощо. Приділивши увагу й час вибору цієї гідної мети змінити себе, ви відчуєте величезний прилив сил і самоповаги. Визначивши мету, оцініть її перед тим, як формувати завдання власній підсвідомості. Детально обдумайте рішення щодо самовдосконалення та запитайте себе:

  1. 1. Чого дійсно я хочу?
  2. Чи відповідає це моїй системі цінностей?
  3. Чи реально це?
  4. Чи можу я уявити це всебічно?
  5. Чи стану я досконалішим, досягнувши мети?

Якщо ви дали позитивну відповідь  на всі питання, можна приступити до більш чіткого формування сутності зміни “Я-концепції“. Прагнення змінити себе має бути сильним, пристрасним, виплеканим у “муках боротьби”, а не примарним – інакше не буде “працювати”  закон психічного магнетизму. Бажано письмово точно окреслити предмет своїх бажань, бо підсвідомість швидше сприйме письмову “інструкцію”. Для зміни “Я-концепції” доцільно постійно виконувати спеціальні вправи /див. додаток № І/.

Впевненість щодо можливості зміни “Я-концепції” ґрунтується на тому, що в середньому людина реалізує свій потенціал лише на 10%, а свідомість, як зазначалося, “бере” на себе тільки 0,001% всього обсягу діяльності мозку, крім того, багато хто загіпнотизований життям на посередність. Зупинимося детальніше на останньому твердженні.

Дійсно, можна без перебільшення сказати, що кожен з нас до певної міри загіпнотизований тими уявленнями, які некритично сприйняті з інших джерел; тими ідеями, які “прийшли” самому в голову і які як переконання особи відповідають дійсності. Ці негативні уявлення та ідеї з такою силою впливають на нашу поведінку, як і ті, які професійний гіпнотизер навіює об’єкту гіпнозу. Розглянемо приклад з гіпнозом у спорті. Негативні переконання не дозволяють спортсмену виявити свої справжні можливості. У одного атлета за допомогою динамометра вимірювали силу м’язів руки. Попри всі зусилля  йому не вдавалося витиснути більше 50 кілограмів. Потім під гіпнозом йому сказали: “Ви дуже сильний. Сильніший, ніж будь-коли у вашому житті. Набагато сильніший. Вас самого дивує ваша сила”. Після цього спортсмен легко “вийшов” на показник в 60 кілограмів.

Цікаво, що гіпноз нічого не додав до фактичної сили ат­лета, а просто подолав негативне переконання, яке колись заважало виявити справжню силу. Іншими словами, атлет в стані бадьорості сам наклав обмеження на власні можливості. Гіпнотизер не зробив нічого іншого, як усунув психологічне блокування, що дозволило атлету розкрити свої справжні дані. По суті, гіпнотизер тимчасово “розгіпнотизував” об’єкт випробування, вивільнив його від самообмежуючого переконання. Інколи здається, що гіпнотизер дійсно, вдаючись до впливу словом, володіє якоюсь неприродною силою. Але це не так. Здатність до дій, вчинених під гіпнозом, була притаманна людям ще до зустрічі з гіпнотизером. Але вони не могли скористатися нею, бо навіть не підозрювали про її існування. Вони замурували, “заклинили” свої здібності під впливом постійного “гіпнотизування” людським оточенням та власних негативних переконань.

Не відаючи того, вони загіпнотизували себе, переконавши, що не можуть чогось  робити. Тому вірніше було б сказати, що гіпнотизер не загіпнотизував, а “розгіпнотизував” спортсмена.

Точно так всередині нас, незалежно від того, яким хронічним невдахою ви себе не уявляєте, у вас існують здатність та сили, необхідні для того, щоб досягти бажаного, зажити щасливим та творчим життям, досягти успіху, стати оптимістом.

 

3.2. Розслаблення

В процесі зміни “Я-концепції” дуже важливу роль відіграє роз­слаблення. Більшість наших нинішніх переконань – добрі вони чи ні, правильні чи хибні – склалися без будь-яких зусиль з нашого боку, без залучення сили волі. Наші звички – корисні чи шкідливі – виникли за аналогічних обставин.  Отже, для формування нових переконань і звичок /нової “Я-концепції”/ слід рухатися тим же шляхом, тобто в стані розслаблення.

Що ж дає розслаблення ?

Виявляється” цей стан ґрунтується на тому, що повне розслаблення наших м’язів, усіх без винятку, починаючи від надбрівних дуг і завершуючи ступнями ніг, спричиняє відключення великої кількості сигналів, що надходять з периферії до центру і, відповідно, перехід нашої свідомості в “напівсонний” стан. Саме в цьому стані наша психіка /підсвідомість/ найбільш ефективно сприймає “синтетичний досвід” /уяву, слово, емоції /. Як же розслаблюватися?

Можна скористатися, наприклад, тими вправами, які рекомендуються в літературі з практичної психології. Багато психологів визнають за кращу вправу, яка полягає у тому, що потрібно лише намагатися відновити в пам’яті найбільш приємні та заспокійливі епізоди з минулого.

В житті кожної людини обов’язково були моменти чи періоди, коли вона почувала себе легко, вільно. Виберіть зі свого минулого потрібні сцени та спробуйте їх подумки відтворити якомога докладніше. Чим більше деталей ви пригадаєте та подумки уявите, тим кращим буде результат.

Щоденна практика дасть вам можливість бачити ці сцени все яскравіше та чіткіше і, крім того, набиратися досвіду. Вона зміцнить зв’язок між уявними образами та фізичними відчуттями. Ви все більше та краще будете оволодівати технікою розслаблення, і це відкладеться в пам’яті нервової системи та знайде застосування в подальших  вправах.

І нарешті, можна скористатися тим, що сама природа дає нам двічі на добу: перед засинанням і  відразу після сну наша свідомість перебуває у напівсонному стані. Ось в ці періоди і потрібно “програмувати свою підсвідомість,” змінювати “Я-концепцію” без використання вправ на розслаблення. Якщо звернутися до багатовікового релігійного досвіду, то можна зазначити, що тоді напівсонний стан свідомості використовувався для молитовного ритуалу. Цей стан має цілющу властивість: психотерапевти рекомендують своїм пацієнтам навчитися використовувати його для самонавіювання. Ефективна вправа, щодо розслаблення приведена в додатку № 3.

3.3. Програмування підсвідомості

Для того, щоб людина змінилася, потрібно змінити зовнішні умови, в  яких вона перебуває, але це майже неможливо. Тоді замість цих змін вдамося до так званого “синтетичного досвіду”, який  впливає на підсвідомість майже так, як і реальний досвід. Якщо ви досить довго й наполегливо будете “тримати перед очима” уявний образ самого себе, окриленого вірою в успіх, то з часом станете схожим на нього. Уявіть, що ви потерпіли поразку, і це зробило перемогу недосяжною. Але, якщо яскраво уявити власну перемогу, то за законом психічного магнетизму – це буде сприяти успіху.

Ваш теперішній образ власного “Я” сконструйований з минулих уявлень про самого себе, які виникли на  основі інтерпретацій та оцінок пережитих вами фактичних подій і ситуацій. Потрібно вжити той же самий метод створення адекватного образу власного “Я” яким раніше ви послуговувалися, щоб створити неадекватне уявлення про себе. Відведіть для цього 30 хвилин щодня. Розташуйтесь у затишному місці, де вам ніхто не заважатиме. Зручно сідайте, або лягайте. Розслабтеся, а для цього скористайтеся спеціальними вправами, або скористайтеся напівсонним станом. Закрийте очі та дайте волю уяві.

Дехто вважає, що виходить краще, якщо вони уявляють, що розташувались перед великим екраном і дивляться фільм, героями якого є вони самі. Дуже важливо, щоб картини були якомога  жвавіші, яскравіші, більше відповідали дійсним переживанням. Потрібно при цьому приділяти увагу найменшим деталям: звукам, кольору, окремим предметам  тощо. Вправи для розвитку уяви наведені в додатку № 2 .

І якщо створена вашою фантазією картина достатньо яскрава й деталізована, то для підсвідомості такий синтетичний досвід цілком замінить реальний. Важливо пам’ятати, що протягом цих 30 хвилин ви бачите, як впевнено та безпомилково дієте та реагуєте на наявні обставини.

Не має жодного значення, як ви діяли вчора. І вам не слід прагнути переконати себе в тому, що завтра ви неодмінно будете діяти тільки правильно.

Коли мине певний  час /”спрацює” закон переважаючої психічної імпресії/, ваша нервова система сама подбає про це, якщо звичайно, ви будете сумлінно тренуватися. Уявіть, що ви “стали” тим, ким прагнете бути. Будь ласка, не говоріть собі: “Завтра я почну діяти саме таким чином”. Скажіть лише: “Я уявляю, що вже дію так нині, ось у ці 30 хвилин”. Уявіть, як би ви себе почували, коли б уже перетворились на ту людину, якою маєте намір стати. Якщо ви боязкий чи  сором’язливий, уявіть, що легко та  впевнено спілкуєтесь з людьми, відчуваючи при цьому найприємніші почуття. Якщо за певних ситуацій ви відчували страх і тривогу, уявіть, що ви вже поводитесь спокійно та обачливо, впевнено й сміливо, і відчуєте внаслідок цього вдово­лення собою.

Ці вправи “закладають” у “пам’ять” вашої нервової системи нові дані /програмують підсвідомість/, допомагають створити нову “Я-концепцію”, яка буде характеризуватися позитивним мисленням. Після певного тренування /термін – мінімум 24 дні/ ви здивуєтесь, помітивши, що вже не просто прагнете, а дієте по-іншому, більш-менш автоматично та невимушено. Так воно й має бути /кількість перейшла в нову якість /. Адже у вашому нинішньому становищі, коли ви почуваєтесь невмілим і нездібним і поводите себе неадекватно, то робите це не “роздумуючи”, не прикладаючи великих зусиль.

Ваші нинішні неадекватні почуття та дії є автоматичними й самочинними відповідно до “закладеної” вами  в підсвідомість інформації як реальної, так і отриманої в результаті гри вашої уяви в минулому.

Пам’ятайте, що візуалізація /уява/ підсилюється ще й словом, почуттями та емоціями. Тому найліпший варіант програмування підсвідомості /зміни “Я-концепції”/ є той, коли ви “бачите картину”, говорите та переживаєте.

Таким чином, діючи свідомо на підсвідомість мовою, думками, почуттями, ми програмуємо, а отже змінюємо “Я-концепцію”, формуємо звичку до позитивного мислення.

Формування нової “Я-концепції” буде відбуватися ефективніше, якщо після кожного етапу програмування підсвідомості ви нагородите себе за добре виконання “нової  ролі” звичною для себе радістю /чашкою кави, цукеркою, цікавою або книжкою, кожному своє /.В цьому випадку посилюється мотивація виконувати “нову роль”.

 

3.4. Терпіння, витримка та віра

Звичайно, у кожної людини, яка вирішила позбутися звички негативно мислити /змінити “Я-концепцію”/, виникає запитання: “А скільки часу необхідно для цього?”

Не зневірюйтесь, коли вам здається, що жодних  змін  не відбувається, не зважаючи на те, що ви сумлінно виконуєте вправи на зміну “Я-концепції”. Дуже багато людей, які зараз мають успіхи, мають їх, завдяки перешкодам на початку своєї діяльності. Саме перешкоди спонукали їх до великих зусиль і наступних  великих  винагород.

Краще відкласти остаточний висновок, як мінімум на 21 день /згадаємо закон переважаючої психічної імпресії /. Це мінімально необхідний період для якихось помітних змін в “Я-концепції” людини. Після пластичних операцій, як правило, минає 21 день, перш ніж пацієнт починає освоюватися з новими рисами обличчя. Коли хворому ампутують руку чи ногу, “кінцівка-фантом” часто продовжує відчуватися протягом 21 дня. Давно помічено і в багатьох інших ситуаціях, що для зміни старих уявлень на нові потрібно близько трьох тижнів.

Ви набудете більше корисного з практики самовиховання, як­що погодитесь утриматися від критики приблизно на цей термін. Протягом цього терміну не намагайтесь постійно “озиратися назад” і скрупульозно вимірювати власні  успіхи: не заперечуйте, не намагайтеся спростувати обрану вами технологію, не дебатуйте з самим собою стосовно того, чи справить вона на вас вплив. Ви неухильно вірите в успіх і … він неодмінно буде. Пригадаймо закон психічного магнетизму.

Виконуйте рекомендовані вправи навіть тоді, коли вони будуть видаватися вам безглуздими /хоча чітке усвідомлення механізму зміни “Я-концепції” має усунути такі думки. Неухильно продовжуйте виконувати взяту на себе нову роль: уявіть себе вже наділеним новими якостями /конструктивно ставитесь до виникаючих проблем, вірите у власний успіх, надієтесь завжди на краще, контролюєте свої думки, не “дозволяючи” надовго зосереджуватись на негативних думках  і тому подібне/, якщо на­віть вам буде здаватися, що Ви в цьому випадку трохи лицемірите, або ж новий образ власного “Я” почне викликати почуття незручності, виглядати, на вашу думку, неприродним. Знання особливостей діяльності свідомості та підсвідомості, законів психічного магнетизму та переважаючої психічної імпресії, а також використання дещо подібного підходу до зміни “Я-концепції” протягом довгого часу в гіпнозі, самогіпнозі, самонавіюванні, раджа-йоги неодмінно вплине позитивно на вашу віру в успіх. Проте ви самі зможете впевнитися в їх ефективності, тільки випробувавши та оцінивши кінцеві результати через 21 день. Внаслідок цього ви повірите в свої безмежні можливості та й, звичайно  ж, будете більш щасливою, радісною, впевненою, талановитою, здоровою людиною, націленою на успіх, – оптимістом.

Таким чином, технологія формування позитивного мислення передбачає такі етапи:

  • усвідомлення потреби та можливості зміни негативної “Я-концепції”;
  • розслаблення /релаксація/;
  • програмування підсвідомості /зміна “Я-концепції“/;
  • повторення останніх двох етапів протягом певного часу .

4.Прийоми та практичні поради по формуванню позитивного мислення.

Lekziji-foto-049-pozytyv

Для формування навички управляти своїми думками  приведемо деякі поради, які дозволяють вам формувати позитивне мислення .

  • Відтворіть подумки приємні, радісні події (включіть для цього зір, слух, нюх, дотик) – створіть свій фільм.
  • Сперечайтесь із собою. В процесі суперечки ви руйнуєте негативні думки, ірраціональні переконання, замінюючи їх позитивними думками, раціональними переконанями.
  • Замість запитання собі «Чому ти так робиш?» задавайте інше «Навіщо ти це робиш?»
  • Змініть «-» на «+».
  • Використайте вправу «найгірший випадок».
  • Займіться будь-чим, краще улюбленою справою.
  • Зосередьтеся на подиху, рахунку.
  • Використовуйте самонавіювання, самохвальство, позитивне підкріплення.
  • Живіть за принципом «тут і зараз».
  • Відмовтесь від самоприниження. Відзначте всі самі негативні моменти вашого життя протягом останніх двох тижнів, що змусили вас думати про себе погано.

Що, по-вашому, постійно викликає приступи самоприниження?

Серйозно розберіться в самозвинуваченнях. Щораз, коли ви обвинувачуєте себе, скажіть собі «Стоп. Годі. Зупинись». Робіть це доти, поки зовсім не відвикнете  від самоприниження. Відзначте, скільки разів протягом дня вам удалося триматися від подібних думок. Винагородіть себе за це.

  • Починайте день с ранкових питань:
  1. Що мене радує в моєму житті сьогодня?
    2. Що я хочу досягнути?
    3. Що я можу зробити прямо зараз, щоб покращати моє життя?
    4. Які в мене є здібності?
    5. Кого люблю я?
    6. Хто любить мене?
    7. Які дії найбільш пріорітетні для досягнення моїх цілей?
  • Задавайте їх себе кожен ранок і візуалізуйте відповіді на ці питання. Це створить позитивный емоційний фон, який за 21 день закріпиться в нервовій системі.
  • Задавайте собі «три чудодійних питання». Вони допоможуть вам, в найбезнадійніших ситуаціях.

1.Що є хорошого в тому, що сталося?

2.Чому я можу  навчитися з цієї ситуації?
           3. Як я могу виправити ситуацію та отримати  при цьомузадоволення

  • Використовуйте колір, музику…
  • Використовуйте можливості фізіології: посмішка, сміх, розслаблення, дихання, стан тіла (голова, плечі, руки, хода…).

Наприкінці наведемо ще один аргумент необхідності формування навичок позитивного мислення у сучасної людини.

Прийшов час прислухатись до слів І. Христа, який 2000 років тому назад дав людям геніальну божественну пораду:

«Змінюйтесь оновленням розуму вашого».

ХОЧЕШ ЖИТИ КРАЩЕ – ОНОВИ ПОГЛЯДИ, ДУМКИ СВОЇ.

Цьому вчить релігія. Цю велику істину життя відкриває для себе сьогодні  наука. ЩОБ КРАЩЕ ЖИТИ, ПОТРІБНО КРАЩЕ (ПОЗИТИВНО) МИСЛИТИ!!!

Божественна геніальна ідея тільки тепер, через 2000 років, усвідомлюється і пояснюється наукою. І багато вчених вважають, що ця ідея здатна більш радикально й краще, ніж атом і комп’ютер змінити життя.

І звичайно, цю ідею людству необхідно негайно реалізувати в життєдіяльності кожної людини, включаючи і військовослужбовця.

 

 

Кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, старший науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, доцент Інституту педагогіки та КОІПОПК

 

Володимир КАЛОШИН

 

 

 

 

 

 

Перегляди:20
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
Інші видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”