Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Щодо воєнно -політичної обстановки.

Рівно десять років тому, під час свого візиту до низки країн Європи, Сі Цзіньпін заявив про потребу створити так званий “міст миру та стабільності” для спільного розвитку і процвітання Європи і Китаю, а також “міст реформ і прогресу” для координації реформ у Китаї та ЄС. Звичайно за спиною у США. Тоді заклик глави КНР було почуто, і в ЄС 2013 року з’явилася перша спільна стратегія відносин з Китаєм.

І сьогодні нам вже відомо, що для того щоб ця стратегія розвивалась так як того потребував пекінський порядок денний, китайський васал “росіяз 2014 року розпочинає демонструвати світу свою агресивну неадекватність і політичну ірраціональність: “Крим”, “Донбас”, “ядерні погрози” і так далі.

Проте припускаємо, що про широкомасштабне вторгнення “росії”, в такому форматі як сьогодні, десять років тому в Китаї не розмірковували. Принаймні жодний західний аналітичний центр про це не каже. А значить, китайський задум, через восьмирічний опір України, пішов не за планом.

Сьогодні, рівно через десять років після китайських ініціатив, суд у Гаазі офіційно, і що головне символічно, порушує проти китайського васалу “росії” кримінальну справу, а сам китайський диктатор знов зазбирався в турне, однак на цей раз виключно до “москви(попередньо 21 березня), і як вказує “Reuters”, для впровадження свого “мирного плану”.

 

Довідково . Сі також планує провести онлайн-зустріч із Зеленським, яка буде першою з початку війни, – “Wall Street Journal”.

 

Проте ми вважаємо, що мова буде йти не зовсім про “ мир” – як фактор, а про метаморфози “позапланового” російського вторгнення, адже, як ми зазначали вже раніше, Китай не сприймає “метушню”, а “росія” якраз його втягнула в це психологічно несприятливе для Пекіну поле. В будь-якому випадку для провідних “мозкових центрів” світу – поїздка Сі Цзіньпіна сьогодні стає головним питанням для аналізу та прогнозу.

Зі свого боку, на сьогодні ми можемо лише опиратись на опорні наративні точки, серед яких: 1. Прем’єр Китаю заявив, що сподівається на поглиблення економічних зв’язків із США; 2. В той час, як Сі заявив, що добиватиметься возз’єднання з Тайванем, проте лише мирним шляхом; 3. Казахстан заарештував майно наземної російської космічної інфраструктури (цікаво, що формальним приводом стала заборгованість через шкоду довкіллю).

Тож, у підсумку до зазначеного ми вже можемо сказати, що перший наратив вказує на те, що другий не буде реалізованим. Жага возз’єднання комуністичного Китаю з демократичним Тайванем – це нереальний сценарій, у всякому разі, якщо Китай має намір діяти так само, як і сьогодні.

Втім, інакше чинити правляча компартія вже не може, оскільки втратила перспективу, а значить і ініціативу. І історія російського вторгнення могла б послужити Китаю певним уроком.

 

Довідково . “росія” не зумівши створити привабливу політичну модель для України, застосувала силу. Підсумок: конфлікт триває, але результат вже зрозумілий: “росія” втрачає державність. Те саме буде і з “Тайванем” для Китаю.

 

Єдина можливість “возз’єднання” – це зробити китайську модель привабливою в економічному, політичному, гуманітарному відношенні для Тайваню. Але для цього потрібен час, якого, навіть вже для поміркованого Китаю немає, адже тема Тайваню за такого розвитку подій невдовзі може втратити свою актуальність.

Нагадаємо, що вчора США, Японія і Нідерланди закрили для Китаю світовий ринок передових чіпів, тож знищити військовим шляхом Тайвань, який ці чіпи виготовляє, це повторити шлях “путіна”.

 

Довідково . З останнього звіту “ISW”: “путін шукає “цапів-відбувайлів”, на яких зможе покласти провину за провали “кремля”

 

Тож третій наратив з Казахстаном який арештував “російський космос”, вказує на те, що в Пекіні все вищевказане прорахували. Саме тому, поїздка Сі до “москви” все більше буде пов’язана з майбутнім процесом розшматування “росії”. Адже, рівно через десять років Китай, після своїх перших антиамериканських ініціатив, чи не вперше дає Вашингтону більш-менш конструктивну, хоч і в’ялу але адекватну відповідь. Де, ще одним з таких підтверджень є рішення Ірану помилувати 22 тисячі учасників протестів.

 

ІІ. Що стосується дій країн союзників.

В той же час, Білий Дім задля того, щоб “укріпити в’ялість китайської реакції”, в новому бюджетному році передбачив закупівлю двадцяти чотирьох гіперзвукових ракет.

 

Довідково Білий Дім скерував до Конгресу проєкт оборонного бюджету США на 2024 рік, який передбачає рекордні з часів “Другої світової” витрати в розмірі $886 мільярдів.

 

Оскільки це вже передбачено в річному бюджеті, це означає, що ці ракети вже випробувані та готові до конвеєрного виробництва. В контексті чого зазначимо, що американська програма гіперзвуку відрізняється від російської програми приблизно так само як “Cadillac” від “Ниви(це такий автомобіль).

 

Пентагон вже анонсував, що гіперзвукові ракети будуть трьох варіантів базування – наземного, повітряного і морського. Але зрозуміло інше: до ймовірного початку війни з Китаєм у американців буде як мінімум 100 таких ракет (швидше за все, більше), тож “тайванський бліцкриг” для Пекіна стане гарантованим самогубством.

 

ІІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, фільм “Навальний” у номінації “Найкращий документальний фільм” отримав “Оскар”. Багато хто в Україні буде критикувати це рішення, проте, “оскар-навального” намертво закріплює у світових головах образ “путіна”, як злочинця проти всього людства. І на тлі майбутньої поїздки Сі на зустріч з “путіним” – це потужний емоційний прийом з боку Голівуду.

Одночасно з цим треба зазначити про “іранський тур лукашенка”, який, підписав з Іраном так звану “дорожню карту” співпраці до 2026 року. Ми маркуємо “так звана” тому що яка може бути співпраця з країною, яка 40 років перебуває в міжнародній ізоляції. Навіть сам лукашенко зазначає, що стосунки довго були на паузі. Пауза пояснюється просто – в Ірані не було грошей. І чи є гроші сьогодні – це теж питання. Однак, з урахуванням складу делегації можна сказати, що основною темою було все ж таки ВПК.

Як особливі обставини візиту зазначимо про: 1. Ефективний примус Китаєм Ірану та Саудівської Аравії до діалогу через питання створення нових ланцюжків поставок та транзиту, оскільки старі перебувають під контролем США і Європи. Прогноз: До чого призведуть небезпечні ігри для Білорусі з “новим китайським транзитом” європейською сухопутною гілкою дізнаємося вже після візиту Сі до “росії”.

2. Вибухонебезпечну ситуацію в ізраїльсько-іранських відносинах, яка загрожує знищенням частини військового потенціалу Ірану. Прогноз: Спроби лукашенка влізти в цю сферу взагалі викличуть настільки жорстку реакцію, порівняно з якою нинішні санкції здаватимуться лише початком.

 

ІV. Щодо внутрішньо-політичної обстановки.

Тим часом, продовження ірраціонального процесу “дипломатичного обурення” з боку МЗС України через ненадання слова Президенту України під час церемонії вручення “Оскару” змусило нас глибше вивчити це питання.

В результаті чого ми прийшли до висновку, що час “першої хвилі”, “першої моди” і “першого куражу” навколо подій в Україні після 24 лютого минув. Тобто в світовому просторі прийшло усвідомлення того, що це надовго, що це не тимчасовий стан, а саме життя, тож світ також звикає до цього і поступово повертається до свого звичного порядку денного.

А це означає, що Україні все важче і важче буде підтримувати необхідний рівень уваги та емпатії, тим паче, що інформаційне поле, всі іміджеві програми побудовані включно навколо Президента України, а йому одному з кожним днем буде все важче витягувати на собі всю інформаційну присутність України в світі.

Тож, припускаємо, що Україна сьогодні стає перед важливим кроком щодо повернення в інформаційне поле різних політиків, культурних діячів, активістів, іншими словами усіх кого тільки можна, як всередині країни, так і за кордоном. Тобто наступає час вмикання всіх необхідних важелів “культурної дипломатії”.

Тим паче, що така “культурна дипломатія” стане додатковою зброєю в боротьбі з “релігійним мракобіссям”, яке сьогодні демонструють “московськи попи”, які в ультимативній формі заявили, що не мають наміру виселятися з Лаври.

Більш того, ми припускаємо, що держава знову залишиться сам на сам з цим “агресивним божевільним стадом”, оскільки інші церкви, чиї статути ідентичні до “московської церкви(в контексті “Христової віри”) знов не виявлять своєї готовності стати на захист української державності.

Між іншим, свідченням того, які важкі іспити сьогодні проходить наша державність є одкровення зрадника та колаборанта царьова, який заявив, що у януковича та його партії, коли вони ще були при владі, існував план розвалу України. Отже, фактично царьов зізнався, що янукович та його команда були кремлівською агентурою.

 

Висновок.

  1. Із властивим конфуціанській культурі символізмом Пекін рівно через десять років антиамериканських пасажів, подає знак прихильності до багатосторонніх форматів. Однак Захід чітко вивчивши цю тактику символізму порушує кримінальну справу проти його найближчого васала.
  2. Також, через відсутність довіри, “дружба” з Пекіном до планів Білого Дому наразі аж ніяк не входить, навпаки США на практиці реалізують приказку: “хочеш миру – готуйся до війни”.
  3. Співпраця Білорусі з Іраном перспектив взагалі немає. Більш того, скоріше навпаки, після єднання з іранським диктатором дрібний капосник (мається на увазі лукашенко) у центрі Європи все більше перетвориться на фактор, що загрожує глобальній безпеці.
  4. Україна сьогодні потребує чіткої і послідовної “культурної дипломатії,” а не “гумористичного контрнаступу”.
Перегляди:343
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Дрони для ЗСУ
Міжнародний Виставковий Центр
2014-2024: АТО ОЧИМА ВОЛОНТЕРА (світлини перших років війни)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”