Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Основний метод історично-культурного поля сьогодні доречно окреслити як націоналізацію, що на практиці виглядає як органічне національно-буттєве “укорінення” українського суспільства, як процес стимулювання його до пошуку відповідей на ґрунтовні питання у межах національних традицій.

Саме таким “укоріненням” можна вважати рішення суду, який зобов’язав “попів російської церкви” звільнити ділянку біля Національного музею історії України, яку вони захопили під личиною “московського патріархату”.

На тлі чого, дуже символічним є жест іншої судової установи, а саме Верховного Суду України, який підтвердив неможливість повернення державної банківської установи “ПриватБанк” колишнім приватним власникам.

Отже ми побачили, що культурний націоналізм постає перед нами, як найбільш ефективна стратегія і практика для формування національно-духовного (культурного) та економічного імунітету через закорінення у власне буття. Тобто духовного захисту чи звільнення від культурного російського імперіалізму.

Окремо слід зазначити, що виняткової ваги все вищезазначене набирає саме 15 лютого, в день, який так чи інакше, але пов’язаний зі згадуванням про такий фактор як “Афганістан”, а також всього того, що з ним пов’язано, серед всього, наприклад, поява такого терміну, як “200-й”.

 

Довідково . Участь українців в афганській авантюрі – це велика особиста трагедія: бути інтегрованими у конфлікт внаслідок української бездержавності у період з 1921 – 1991 років. Саме під час цієї окупаційної авантюри “кремль” вводить термін “200-й”, що означає транспортування маси тіл загиблих.

 

В результаті чого, ми припускаємо, що в контексті гуманітарної реформи, яка сьогодні почала помалу розвиватись в Україні, наступними кроками в пошуку відповідей буде питання щодо внутрішньої суспільної “спокути гріхів” за своє несвідоме ставлення до цієї проблеми протягом 30 років незалежності України, безроздільним вінцем якої стане відмова нарікати загиблих українських воїнів “радянсько-російським” терміном – “200-й”.

Між іншим, частковим підтвердженням того, що цей процес вже стрімко розпочався є опублікована петиція до Президента України, з необхідними 25 тис. голосами, щодо офіційного перейменування “росії” на “московію”.

 

Довідково . На багатьох історичних європейських мапах XVI—XIX ст., зазначається, що історичною назвою “росії” є “московія”. Ця назва офіційно вживалася в європейських і навіть азійських мовах.

 

Важливість цієї петиції, як раз полягає в тому, що вона є “фарватером” для центральної влади України, а в нашому випадку ще й невілює кремлівський наратив, що “росія” нібито воює не з українським народом, а лише з її владою.

Водночас, перед тим як наважитись зробити крок щодо перейменування країни агресора або проведення спеціальних заходів з політичної маніпуляції “кремлем” навколо цього питання, перед центральною владою України стоїть сьогодні не менш важливе завдання – підписати закон про заборону імпорту книжкової продукції з “росії” та Білорусі. І на сьогодні ця проблема починає набирати нових обертів, особливо зараз, коли піднялось питання проведення гуманітарної реформи в Україні.

 

Для врахування . “кремль” побудував 43 спеціальні “табори перевиховання”, у яких міститься близько 6000 депортованих українських дітей.

 

Адже, закриття книжкового ринку для країни-агресора та його союзника допоможе сформувати та більш того зацементувати власний національний світогляд, що допоможе утвердити і захисти власну націю, як в часі, так і в просторі. Отже, так чи інакше, але гуманітарна реформа в Україні тримає, і нехай що без оголошення.

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

У ворога в цей час заговорили про “екстрені рішення” після оприлюднення послання “путіна21 лютого напередодні річниці вторгнення в Українудерждумі” і “раді федерації”.

 

Важливий нюанс . Міністр оборони Британії Бен Уоллес заявив, що 97% російської армії вже залучено до бойових дій проти України. При цьому бойовий потенціал зменшився на 40%, а тактика деградувала до рівня атак живими хвилями.

Для врахування . “путін” готується до тривалої війни, але у “росії” вже не вірять у перемогу, —. “Reuters”. Окремо видання зазначає: “російська еліта вважає, що економічні втрати такого великого масштабу не коштують завойованих територій.

 

Водночас, не дивлячись на всю цю оголошену інтригу, ми вже приблизно представляємо її формат і наслідки. Разом з тим, ми дійшли до висновку, що вся ця каверза навколо “екстрених рішень” направлена не скільки в бік Заходу і України зокрема, а скільки для Китаю, який продемонстрував, що залишився незадоволений кремлівським інцидентом з виходом кораблів споряджених ядерною зброєю. Окремо, нагадаємо, що Китай не раз попереджав “кремль” припинити дискредитувати в очах світу такий воєнно-політичний механізм впливу, як “ядерна зброя”.

Останній висновок зроблено зі спільної китайсько-іранської комунікації, де “сі цзіньпін” намагався, принаймні публічно, викреслити зі своєї команди “путіна”, зазначивши, що “єдиною противагою американській силі є тільки Китай і Іран.

 

Довідково . Комунікація після “російських кораблів1. Заява Пентагону: “НАТО не буде втягнута у конфлікт із “росією”, але підтримає Україну стільки, скільки потрібно. 2. Заяви НАТО: “Для України зараз відкрилося вікно можливостей і шанс змінити розстановку сил на свою користь”.

 

В цьому моменті, важливо підмітити реакцію Вашингтону, який миттєво вказав, що Пекіну не вдасться зіскочити з “російського капкану”, про що свідчить заява заступника держсекретаря США Венді Шермана про “гру Китаю відразу на двох дошках”, у підсумку зазначивши, що “така політика “Пекіна” скінчиться для нього провалом”.

Таким чином, “путіну” вдалось, майже на пустому місці, знеславити в очах інших автократій свого китайського патрона, де епізод з “екстреними рішеннями” є нічим іншим, як спробою виправдатись перед ним за провал.

 

ІІІ. Щодо воєнно -політичної обстановки

Тим часом, поки диктатори з’ясовують свої стосунки, Захід в єдиному пориві продовжує озброювати Україну та самостійно опрацьовувати всі можливі інші варіанти щодо розвитку світового протистояння на території Європи.

 

Довідково . Столтенберг: НАТО перекине до Європи 40 тисяч військових і подвоїть кількість бойових груп.

Для врахування . Комунікація щодо Туреччини. 1. 16 лютого Генсек НАТО їде до Туреччини обговорювати питання членства Фінляндії та Швеції до НАТО. 2. На тлі чого Єреван заявив про свою готовність до відновлення миру з Анкарою (МЗС Вірменії).

 

Також слід зазначити, що вчорашня ініціатива Німеччини розпочати виготовлення для Збройних Сил України снарядів до “Gepard” знайшло свій важливий розвиток сьогодні у вигляді – рішення “капризноїШвейцарії (яка гальмує надання своїх снарядів до “Gepard”) розпочати процедуру конфіскації 140 мільйонів доларів, які належали крадію і втікачу “януковичу”.

 

Довідково . У 1815 році Віденський конгрес прийняв гарантії нейтралітету Швейцарії. З тих пір вона не брала участь ні в одній війні світу, а її банківські організації ніколи не піддавалися процедурі конфіскації.

 

На сьогодні це важливий прецедент, адже банки даної альпійської країни мають залізобетонну славу щодо зберігання банківської таємниці. І тому це лише початок: після конфіскації рахунків банди “януковичарозпочнеться нова стадія наративної війни проти диктатур, які чітко вловили цей сигнал з “януковичем

 

Висновок.

Ми вкотре переконались, що культурний націоналізм – це найбільш ефективна політична стратегія і практика для формування потужного імунітету від російського імперіалізму. Де кожний, навіть маленький, крок у реформуванні гуманітарної сфери України здатний суттєво наблизити перемогу нашої держави у сучасній російсько-українській війні.

Перегляди:433
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Допомога ЗСУ
Міжнародний Виставковий Центр
2014-2024: АТО ОЧИМА ВОЛОНТЕРА (світлини перших років війни)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”