І. Щодо воєнно-політичних відносин.
Перше, на що треба звернути свою увагу: наратив “брудної бомби” раптово зник із російського інформаційного простору, начебто його ніколи й не було.
Отже, черговий акт кремлівського шантажу з тріском провалився.
Друге, це “зернова угода”, акт припинення якої проіснував ще менше ніж “брудна бомба”.
Таким чином, ми бачимо, як “кремль” переживає провал за провалом, навіть не дивлячись на всі потуги з боку “китаю” “причесати” його та виставити на “продаж” Заходу, який за задумом того ж “пекіна” має чомусь прислухатись до вимог головного кремлівця.
Водночас на фронті у росіян продовжується так звана “евакуація” з Херсона”, де як раз зараз цілком можлива чергова кремлівська провокація.
На тлі зазначеного, я к один із способів загострення ситуації на кордонах ЄС та деякого відволікання уваги від України “кремль” і білоруський самозванець Лукашенко вирішили вкотре використати нелегальну міграцію, спираючись на нібито наявну інформацію про нові напрямки “туризму” до Калінінграду з неблагополучних країн Африканського континенту та Близького Сходу.
В результат і чого, Польща вирішила побудувати паркан не лише на кордоні з Білоруссю, а й тепер ще і з “росією”.
Таким чином, зазна чені події абсолютно чітко дають зрозуміти, що як і у 2021 році, так і сьогодні Лукашенко діє виключно в рамках кремлівської парадигми.
Але сучасні події від подій 2021 року значно відрізняються, оскільки цивілізований світ вже чітко зрозумів, що ці двоє не зупиняться самі і будуть завжди джерелом проблем, оскільки розуміють тільки мову сили.
І ситуація з “виходом-входом” “путіна” із “зернової угоди” про це лише зайвий раз наголосила.
Інформаційно . Додатково до цього, Президент Туреччини запропонував “путіну” залишити всі захоплені території в Україні та терміново перейти до прямих переговорів із Президентом України.
Те що , західна політична свідомість 2022 року значно відрізняється від 2021 року підтверджує також і ультимативна вимога Німеччини до Сербії остаточно зробити вибір між ЄС та “росією”, твердо зазначивши, що якщо буде підписано угоду про розширення співпраці з “росією”, Сербія втратить статус кандидата на вступ до ЄС.
Тим часом, після двох днів мовчання Болсонару нарешті погодився на передачу влади Лулу. Його прихильники все ще блокують важливі бразильські дороги, але “сценарію 6 січня Капітолію” не буде.
На сьогодні важко сказати, як саме Бразилії, четвертій за розміром демократії в світі, вдалося уникнути турбулентності в настільки важкі часи. Бо багато чого, що врятувало 217-мільйонну країну, залишається “під столом”. Але, звичайно, був приклад США – Трампа, що якнайкраще продемонстрував наслідки.
Важливо також те, що безпрецедентно швидко Байден, Макрон та інші західні лідери привітали Лулу з перемогою, залишивши мало місця для спекулятивних звинувачень. І це дало позитивний результат.
Водночас, слід зазначити, що ще кілька місяців до голосування тривала активна дипломатія Заходу, щоб застерегти політичний істеблішмент Бразилії від помилки, яка може бути фатальною не тільки для Бразилії, а й для всієї Латинської Америки.
Ми не оперуємо даними, як точно вони це зробили та які ліки від хвороби “правого популізму” були найбільш ефективними. Проте, важливо, що вони винайдені. А значить демократії стали сильнішими на ще одну подолану хворобу.
Подібну хворобу зараз переживає Ізраїль, чим звичайно користуються ірансько-китайсько-російські ботоферми, які зараз активно поширюють в ізраїльському інформпрсторі фейки та агресивні коментарі. Мета кампанії стандартна: ще більше дестабілізувати Ізраїль.
ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.
Серед всього іншого, ми також активно аналізуємо настрої у “другій армії третього світу”, а також окремо у російському суспільстві. Висновки, які можна зробити вже сьогодні, дають певний привід для оптимізму щодо якості мобілізованих, але змушують дуже серйозно думати про майбутнє.
Отже, російські мобілізовані не готові та не хочуть воювати. Регулярно протестують та скаржаться. Але приводом для протестів та невдоволення є не сам факт війни, а незручна форма, відсутність амуніції, невиплата допомоги. Тобто проти війни, бо воювати незручно.
З одного боку, такі настрої та якість свідчать про те, що ці мобілізовані – банальне гарматне м’ясо, яке не здатне змінити перебіг війни на користь “кремля”. З іншого боку, це яскраве свідчення того, в якій кризі зараз перебуває російське суспільство.
Позбавлене моральних орієнтирів, це суспільство остаточно втратило розуміння цінності людського життя як такого.
Частина з них загине, а частина, покалічена, повернеться додому з програною з ганьбою війни. І без того нездорове суспільство переживатиме кризу, порівняно з якою афганський чи чеченський синдром за своїми масштабами видадуться чимось незначним. І з цими сусідами Україні доведеться якось жити.
Єдине, що можна з упевненістю прогнозувати – це те, що проблема післявоєнної реінтеграції Німеччини в Європу здасться теж дрібницею, порівняно з тим, з чим доведеться вже невдовзі зіткнутися цивілізованому світу та Україні зокрема.
Тим часом, Північна Корея запустила щонайменше 10 балістичних ракет різних типів у бік Сходу і Заходу. Це найбільша кількість пусків за день за увесь час правління Кім Чен Ина.
Зазначені дії північно -корейського диктатора лише демонструють рівень істерії та гніву китайського диктатора, який зараз намагається намацати нові больові точки демократій, але не знаходить.
ІІІ. Що стосується дій країн-союзників.
Тим часом, Держдеп США поінформував, що Пентагон вже почав вживати спеціальні заходи щодо деконструкції цілої мережі з розповсюдження іранських безпілотних літальних апаратів.
І V. Внутрішні суспільно-політичні події.
В той час, як в Україні Глава держави заявив про те, що Україна, яка протягом 30 років не будувала свою систему безпеки зробила чи не найбільшу помилку.
Висновок.
- В авторитарній політиці “кремля” провал за провалом. Його злочинне військо демотивоване, а суспільство вкрай деградоване: сьогодні цей чинник необхідний для перемоги, але після неї відкриває “новий фронт”.
- Саме через це “пекіну” не вдається популяризувати світу диктатуру, як єдину систему для життєзабезпечення країн у ХХІ столітті. Країни світу дивляться на деградовану “росію” і “путіна” і жахаючись ховаються за демократіями, які стають сильнішими та здатними опрацьовувати нові алгоритми протистояння сучасному диктату.