Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
"Читальня-Книжкова полиця"
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
Читайте і насолоджуйтесь)
baner-korekta-2019
Ігор Вітик – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь Тимків – Тонкі аспекти державного управління
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Олексій Карпенко – графіка: історична тематика

Двадцяте століття в історії Великобританії чи не найбурхливіше на історичні події. Багато видатних британських політичних діячів того часу увійшли до світової історії, показавши велич і могутність цієї країни. Єлизавета ІІ, Вінстон Черчіль, принцеса Діана — це лише короткий список тих видатних діячів, імена яких знайомі нині кожному.

Особливе місце в цьому ряду займає постать Маргарет Тетчер, яка, ставши першим премєр-міністром в історії Європейського простору й очоливши консервативну партію Великобританії, змогла не лише змінити свою країну, але й суттєво вплинути на світові події під кінець двадцатого століття. Влив її політичної спадщини на розвиток консервативних принципів та ідей сьогодні важко заперечувати.

 

11 років владарювання Тетчер припали на розпал Холодної війни. Маргарет Тетчер наважилася вступити у війну з Аргентиною за далекі Фроклендські острови. На її долю випало приймати непопулярні рішення, але її називали водночас ледь чи не другою (звісно ж після королеви) матір’ю Великобританії.

Маргарет Тетчер – один з найсуперечливіших політиків ХХ ст., хоч багато її принципів і методів є необхідними й актуальними для багатьох країн і зараз. Саме тому тільки різносторонній неупереджений погляд на її політичну діяльність може дати об’єктивну оцінку і дозволить виявити ті риси, які можуть знайти застосування і в наш час.

Результати свого перебування на посту прем’єр-міністра Маргарет Тетчер охарактризувала так: «Я постаралася відкрити всі можливості перед людьми. Так, я бажаю кожному стати капіталістом, я хочу, щоб у кожної людини була її особиста власність — хай це буде шматок землі, власний будинок, вкладені в які-небудь підприємства засоби. Нинішнього рівня демократії і добробуту неможливо було б досягти без широких свобод, наприклад, свободи заснувати власну справу, хай навіть при наявності деяких обмежень».

Маргарет Тетчер (у дівоцтві Робертс) народилася 13 жовтня 1925. в родині власника бакалійної крамниці. В родині культивувалися такі якості як доброта і порядність, що їх Маргарет увібрала в себе змалечку. В 1943 році вона приїхала до Оксфорду і в 1947 році після чотирьох років вивчення хімії отримала диплом другого ступеня, ставши бакалавром природничих наук. Закінчила Оксфордський університет (Сомервіль коледж) у 1950 році. Ще під час навчання Маргарет Робертс стає головою Асоціації Консервативної партії Оксфордського університету. Найбільший вплив на формування її політичних поглядів справила праця Фрідріха фон Гайека “Дорога до рабства” (1944), в якій втручання уряду в економіку країни розглядалося як предтеча авторитарної держави У 1951 році вийшла заміж за підприємця Дениса Тетчера. 1953 року народила двійнят, яких назвали Керол і Марк. Після бакалаврату й отримання диплому хіміка Маргарет дійшла висновку, що однієї освіти їй недостатньо. І вона вирішила стати експертом в галузі правознавства. Набуттю нових знань сприяв її чоловік, бізнесмен Денис Тетчер. Як заявляла сама Маргарет, своїми досягненнями вона зобов’язана саме йому, Адже завдяки чоловікові їй не потрібно було думати про хліб насущний» і спокійно займатися самоосвітою. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У 1959 році її обрано депутатом Палати громад. У 19611964 роках вона – парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 19701974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Гіта. З лютого 1975 року — лідер Консервативної партії.

У 1979 році стала прем’єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.

Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, залучивши всі військові й дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великої Британії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (попри сувору критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії і посаду прем’єр-міністра.

Прем’єрство Тетчер було найтривалішим у XX столітті… Прем’єр-міністром Маргарет Тетчер пробула майже 12 років. Вона зуміла підняти престиж Великобританії, збільшити її вагомість в очах міжнародних партнерів. З думкою її країни стали рахуватися в усьому світі..

Після виходу у відставку написала книгу «Мистецтво управління державою».

26 червня 1992 королева Єлизавета ІІ надала Маргарет Тетчер титул баронеси (у своєму праві) і герб. Дама Ордену підв’язки, вона стала постійний членом Більдерберзького клубу.

Своє 80-ліття Маргарет відсвяткувала 13 жовтня 2005 року в лондонському готелі Mandarin Oriental Hotel. Серед гостей були Єлизавета II, герцог Единбургський, Александра Кентська и Тоні Блер. Джеффрі Хау, який також був присутній на урочистостях, заявив, що «її справжній тріумф трансформував не лише одну, скільки обидві партії, тому, коли лейбористи повернулися до влади, більша частина принципів тетчеризму була прийнята ними як даність».

Тетчер призначалася прем’єр-міністром 4 травня 1979 року, з мандатом зупинити економічний занепад Об’єднаного Королівства та зменшити роль держави в економіці. По прибуттю до робочого кабінету вона проголосила (перефразовуючи Просту молитву):

Там, де розлад, ми повернемо гармонію. Там, де помилки, ми скажемо правду. Там, де сумніви, ми повернемо віру. А там, де відчай, ми принесемо надію.

1979 – 1983

За роки перебування на посту очільниці уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію «залізної леді»: у її Кабінеті всю роботу було побудовано на чіткій ієрархічності, підзвітності та високій особистій відповідальності; вона була яскравою захисницею монетаризму, обмеження діяльності профспілок суворими рамками законів.

Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою жорстку політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.

Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок її дій посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків, чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.

Шлях на політичну вершину був довгий, але головний фактор того, що Тэтчер стала прем’єр-міністром, — це недовіра народу до тієї ситуації, яка склалася під кінець 1970-х в уряді і прогресивність поглядів Маргарет, які, безумовно, знайшли симпатію виборців й забезпечили їй більшість голосів.

Зайнявши пост прем’р-міністра, Тэтчер стала вживати активні дії з реформування країни з метою повного «позбавлення від соціалістичних ідей і настроїів». Для цьогго були проведені соціальні (зменшення ролі профспілок і підтримка безробітнього населення), а також економічні (приватизація, вдосконалена система оподаткування) реформи.

У зовнішньополітичній сфері Маргарет вела жорсткі і вимогливі перемовини щодо ЄЕС, а також налагодила стосунки з США й СРСР. Авторитет Тетчер зріс після Фолклендського конфлікту з Аргентиною, в кякому Великобританія отримала перемогу.

Вона змушена була пійти у відставку в зв’язку із зміною стану справ у країні, а також через зростаючу недовіру до її уряду та до політики.

Після відходу з великої політики, Маргарет написала кілька автобиографічних книг, а також заснувала свій власний фонд.

В 2013 году, після тривалої хвороби, Тетчер померла від інсульту.

 

Залізна леді

Це прізвисько дала Маргарет Тетчер радянська преса. Наступного дня після її виступу як нового глави консервативної партії “Британія прокидається” в січні 1976 р. газета “Красная звезда” опублікувала статтю під заголовком “Железная дама стращает”! Попередження про радянську загрозу Британії та Заходу було доволі резонним — у Центральній Європі розміщалося тоді 150-тисячне радянське військо, 10 тис. танків, 2,6 тис. літаків, а кількість підводних човнів зросла за 10 років у чотири раза. Невже для самозахисту? “Членів радянського політбюро не хвилює суспільна думка – заявляла Тетчер –  у них спочатку гармати, а потім — масло, в той час. як у нас зброя на останньому місці. Вони знають, що супердержавою є тільки в єдиному сенсі — військовому, а в гуманітарному й економічному – вони банкроти”, — пояснювала британський прем’єр логіку радянських керівників.

Тетчер жартувала над своїм прізвиськом: “Ось я стою перед вами — в червоній шифоновій сукні, з легким макіяжем на обличчі, з жіночою сумочкою — яка ж я Залізна леді?” Вона ходила по магазинах, любила музику Шопена і Баха, наспівувала свою улюблену “Почім собачка на вітрині?”, але радянський журналіст відчув метал інстинктивно — він був у її венах, у витримці, в аргументації і в характері.

Отримавши перемогу на виборах у травні 1979 р. перша жінка-прем’єр Великобританії на порозі офісу на Даунінг-стріт окреслила свою програму словами християнського святого, засновника Ордена францісканців Св. Франциска Ассизького: “У розлад ми внесемо гармонію, помилки виправимо правдою, сумніви развіємо вірою, а відчай — надією”. Але цей пасаж міг здивувати тільки непосвячених, хто нічого не знав про леді Меггі — методистки за віросповіданням. Її батько, власник бакалійної крамниці, а потім і мер міста Грантема, був священником методистської церкви, тому його дочка знала змалку всі молитви — вона на них виховувалася і дивилася на світ крізь їх призму. В Оксфорді ще студенткою вона була проповідницею. На запитання журналистів про вплив батька, Меггі відповіла: “Він прищепив мені віру у справи та цінності, з якими мені вдалося перемогти на виборах”. Зробити свою країну забезпеченою означало для неї не тільки покращити матеріальний добробут людей — важливіше, щоб багаті могли поділитися з бідними і цим добром могли б освітити свої душі. “Візьми, скільки можеш; заощаджуй, скільки можеш; віддай, скільки можеш” — ці слова засновника методизму Джона Уеслі стали особистим кредо М. Тетчер, саме ці цінності стануть засадничими у її політичній діяльності, вона засуджувала “не саме збагачення, а любов людей до грошей”.

 

Тэтчеризм як моральний вибір

Не кожному лідеру країни судилося, аби його іменем назвали тип економічноого розвитку країни на підставі його правління. Сьогодні принципи тетчеризму, як економічну теорію й практику, втілено у 50 країнах світу. Опинившись на вершині влади, Тетчер спробувала відновити колишню міць своєї країни, влити в неї свіжу кров. Завдяки її життєдайній енергії країна стала відроджуватися й покращувати свій імідж.

Але сутність тетчеризму –  це не лише економічні реформи – Меггі намагалася змінити насамперед психологію співгромадян. Економіка, вважала вона, — це лише засіб; метою ж було змінити людську душу. Коріння подібних ідей слід шукати у методистській вірі М. Тетчер (хоча після заміжжя вона й перейшла в англіканство). Власне, проповіді її батька стали базою тетчеризму, що передбачає упевненість в собі, ощадливість, вільний ринок й особисту свободу. При проведенні реформ, підкреслювала Маргарет Тетчер, дуже важливо брати на себя моральну відповідальність. “Ми повинні спокутувати власні гріхи, а не гріхи один одного”, —таким був один з моральних принципів її доктрини.

Тетчеризм зобов’язаний радше методизму, ніж монетаризму”, — вважає дослідник Елайза Філбі. Формуванню засад тетчеризму повинні були сприяти вікторіанські цінності, які став культивувати уряд. Не важливо, що з часів королеви Вікторії поминуло 80 років і країна сягнула далеко вперед: копітка праця, чесність, економія, стиль мислення еліти, відчуття обов’язку й відповідальності сформували епоху вікторіанської моралі, яка у свій час цілковито змінила Британію.

 

Британське економічне відродження

Тетчеризм, як концепція відродження економіки, ґрунтувався на тому. що сильний уряд втілює економічний лібералізм, який тримається на теоріях трьох “китів”-економістів – Кіта Джозефа, Алана Уолтерса та Патріка Мінфорда, До цього додався значний вплив американського економіста, нобелівського лауреата, монетариста Мілтона Фрідмана. Економічна доктрина, проголошена кабінетом Тетчер, була амбіційною; вона стала наріжним каменем політики «Залізної леді». В ті роки Британію охрестили “хворою людиною Європи”. І “лікар” Тетчер, закасавши рукави, розпочала оживляючі процедури: “Я стала прем’єром з єдиною метою: перетворити Британію з слабкої на впевнену в собі країну; з суспільства “дай мені” — на суспільство “зроби сам”; Британію з “сиди і чекай” — на Британію “вставай і йди”.

Перші кроки економічної реформи прем’єр провела одразу після вступу на посаду, але позитивних результатів вони не принесли. Адже зникали традиційні галузі економіки, різко (на 8%) зросло безробіття, до цього додалося 14-процентне падіння промислового виробництва. У всьому звинувачували Меггі, критика на її адресу в парламенті була нищівною. Але прем’єрка опонувала аргументовано, впевнено, зі знанням справи.

Лідерці консервативної партії все ж вдалося розконсервувати “стару добру Англію” і модернізувати її. Хоча недовіра до уряду залишалася доволі високою, все ж економіка стала оживати: виросла продуктивність праці, пожвавився бізнес.

Головною економічною стратегією тетчеризму стала монетизація. Крім того, уряд прийняв рішення покінчити з патерналіським (по суті, соціалістичним) ставленням держави до громадян. “Якщо ви платите людям, щоб вони були бідними, завтра у вас буде масса бідних людей”, — прогнозував радник президента США М. Фрідман. Тетчер усвідомлювала, як складно було виживати звичайним людям. Коли мова йшла про бюджетні витрати, вона прямо заявляла: “Немає такого поняття — суспільні кошти, є лише кошти платників податків. Наш обов’язок — бути впевненими, що кожен пенні податків буде витрачений з розумом і на благо народу”.

Але податками з невеликих прибутків неможливо було вдосталь наповнити державну казну, яка вимагала значних ресурсів. В той час в Британії головні сектори економіки — залізниці, енергетика, добуток газу тощо — контролювала держава,

Впливові вугільні профспілкові барони отримували високу зарплату, навіть не спускаючись в шахти (а заодно й просували вигідні для себя закони). Зарплата шахтарів була незівнянно менша. “Грати за правилами шахтарів!” — вимагали граффіті на стінах багатьох міст країни. Через те Тетчер, як тільки виграла Фолклендську війну і розпоча свій другий термін, стала впевнено наводити порядок всередині країни — вона оголосила про закриття всіх збиткових державних шахт. В той же час країна почала активну розробку нафтогазових покладів шельфу Північного моря біля узбережжя Шотландії. Для шахтарів це була справжня драма, і тоді багатотисячні протести охопили країну; поліція кілька місяців розганяла демонстрації. Але ефект виявився протилежним: шахтарські протести 1984–85 рр. призвели до послаблення впдиву їх профспілок. А «Залізна леді», знівелювавши силу шахтарських профспілок, заодно позбавила впливу і всю систему тред-юніонів.

Тетчеризм втілювався в життя драматично, але то був тільки початок. Оживлення економіки включало три базові елементи: жорсткий фінансовий контроль над суспільними ресурсами, дерегуляцію й приватизацію державних підприємств. Продаж держкомпаній British Petroleum, British Telecom, British Airspace, British Gas, залізниці (понад 50 компаній) не лише зменшило тиск на бюджет — завдяки конкуренції вони модернізувалися й покращили якість послуг: стало простіше встановлювати стаціонарні телефони. диференційованою стала вартість квитків на транспорт. З’явилася можливість обирати найбільш ефективні енергокомпанії для поставки електроенергії. Монополія у багатьох галузях була знищена, відкривався шлях до здорової конкуренції.

Після успішної приватизації підприємств була проведена приватизація державного житла, що дало початок створенню ринку житла та появі середнього класу власників…

Тетчер пересвідчувалася у правоті своєї стратегії: високі темпи розвитку можливі лише при вільній економіці та вільних людях.

 

Маргарет Тетчер й Україна

1987 року. Тетчер відвідала СРСР з першим офіційним візитом. Перемовини проводился здебільшого про скорочення Радянським Союзом стратегічних озброєнь. Сама Тетчер відкрито виступала проти скорочення ядерної зброї — вона вважала її засобом стримування. Розмову на військові теми прем’єр вела професійно, зі знанням справи — проводити брифінги їй допомагали не лише власні генерали, але й радник у справах нацбезпеки президента Рейгана, морский офіцер Роберт Макфарлейн.

На початку червня 1990 року М. Тетчер приймали в Україні в рамках Днів Великобританії в Києві. Вона відвідала виставку британського дизайну, поклала квіти до обеліску Слави і жертвам Бабиного Яру. Як почесну гостю її попросили виступити з трибуни Верховної Ради УРСР — першу з іноземних лідерів. У своїй промові вона розповіла про діяльність британського парламенту, відзначила зміни в економічному та соціальному житті СРСР внаслідок перебудови, а потім погодилася відповісти на декілька запитань..

А чи не можна було б відкрити сьогодні посольство України в Лондоні? — прозвучало запитання із залу.

— Бачу, ви втягуєте мене в свою політику! — відповіла вона. — Посольства відкриваються тільки для країн з повним державним статусом. Ми підтримуємо відносини на рівні послів з Радянським Союзом, Сполученими Штатами, Канадою, Австралією, але у нас немає посольств Каліфорнії, Квебеку чи австралійських штатів. Доктрина, якої ми дотримуємося, полягає в тому, що посольство створюється для центрального уряду держави; а якщо ми хочемо налагодити кращі зв’язки з якимось регіоном, то вони можуть відкрити у нас те, що називається генеральним представництвом. Таким чином кожна провінція Канади чи Австралії може мати своє генеральне представництво в Лондоні. Гадаю, тут все зрозуміло.

Українці Британії сприйняли виступ прем’єрки доволі спокійно, але в Києві багато хто образився. Та хіба могла британський прем’єр відповісти інакше? Сказати те, чого бажала почути частина аудиторії, було б з її боку безвідповідально. При всій повазі до України вона не могла погодитися на відкриття нашої дипмісії в Британії, оскільки Україна була тоді ще у складі СРСР. Але після проголошення нашої незалежності Британія в листопаді 1991 рр. відкрила в Києві Генеральне консульство, а 31 грудня 1991 р. офіційно визнала Україну незалежною державою; 10 січня 1992 року. обидві країни налагодили дипломатичні відносини, а в вересні в Лондоні стало працювати українське посольство, і королева Єлизавета ІІ прийняла вірчі грамоти у першого посла Сергія Комісаренка.

 

 Ключове слово — “Леді

Маргарет Тетчер в 1979 році увійшла в радянський інформаційний простір не тільки заявами про економіку й скорочення озброєнь, але й двома разками білого намиста на шиї. Вона одразу стала зразком елегантності для радянських жінок, а наші модниці стали включати цю прикрасу разом з брошкою та дамською сумочкою до свого гардеробу. Приваблювала вона й бездоганністю своіх ділових костюмів, мовби вилитих по її поставі.

В гардеробі прем’єрки замінили її улюблені сукні на ділові костюми стриманих кольорів. Зачіска Маргарет завжди була бездоганна, а макіяж зовсім легкий. Але в її іміджі була одна проблема, що вимагала більше часу, — голос. У «Залізної леді» він був зависокий. Допоміг виправити його викладач сценічної мови Королівського національного театру. Вже після кількох сеансів голос Меггі став іншим. Зміненим голосом вона проголошувати нову концепцію розвитку країни, спілкувалася зі світовими лідерами, проводжала на війну своїх воїнів, вела гарячі дискусії з опонентами, і настільки ж безапеляційно і владно прозвучала в парламенті її однозначе і відоме всьому світу «No! No! No!» у відповідь на пропозицію Британії приєднатися до європейського фінансового простору.

У Кабінеті Тетчер всю роботу було побудовано на чіткій ієрархічності, підзвітності й високій особистій відповідальності; прем’єрка була яскравою захисницею монетаризму, обмеження діяльності профспілок суворими рамками законів.

Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою тверду політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.

Критики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків, чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.

Про «залізну леді», яка отримала це прізвисько завдяки вольовому характеру й жорстким методам управління, згадують по-різному. Але як би строго не засуджували її сучасники, Тетчер доводилося приймати рішення для долі Великобританії в складні часи (криза, війна, падіння Берлінської стіни тощо).

Характер політичного лідерства взагалі й жіночого зокрема формується під впливом багатьох факторів, поєднання яких дає конкретні стилі політичного лідерства. Серед інших, таких, як економічний, адміністративно-територіальний фактор, слід особливо виділити, як найважливіші для формування характеру жіночого політичного лідерства, — історичний фактор, конкретну ситуацію, у якій доводиться діяти лідеру, і вплив особистих якостей.

Щодо першого фактору особливо важливою є історія взаємин суспільства і держави, рівень розвитку політичної культури, активності мас, політичні та сімейні традиції. Велика Британія у цьому сенсі є класичним прикладом політичної культури, з яким прийнято порівнювати інші країни демократичної орієнтації.

Кажучи про історичний фактор, необхідно особливо підкреслити значення сімейних традицій та вплив родини у формуванні характеру політичного лідера. Саме в родині людина долучається (чи не долучається) до політики, у ній формуються вихідні орієнтації, у тому числі становище жінки в родині визначає ставлення її членів до участі жінок у політиці.

Біографи Маргарет Тетчер відзначають особливу роль її батька, суспільна діяльність якого безсумнівно вплинула на подальший вибір її професії і політичну орієнтацію на консерватизм. У родині Маргарет були прищеплені такі якості, як працьовитість, завзятість і великий ступінь самозречення в роботі, що потім виділялися як основні характеристики, проявлені в ході її діяльності.

На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися в політику, яка тривалий час залишалася сферою діяльності чоловіків. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, він був обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві».

Особливість місії Тетчер проявилася в тому, що вона змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму

Загальновідома важливість психологічного фактору у формуванні стилю політичного лідерства, Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».

Їй самій більше подобалася назва «політик переконання», виходячи з того, що у своїй політиці вона керувалася зазвичай обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, рішучість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона зазвичай брала ініціативу на себе. Якщо їй потрібно було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона просто викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато хто говорив про авторитарний стиль її керування партією. Це може підтвердити приклад її відносин із кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин.

У своїх промовах та інтерв’ю Тетчер займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично спрацьовувало на неї, чим вона вміло користувалася. Хоча вона воліла, щоб у ній бачили не жінку, а політика, бо ж кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.

Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості тощо. У той час, як для жіночого стилю загалом характерні м’якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці.

Причиною такого протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем’єр-міністр. І хоча зараз жінка в політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем’єр-міністр, це все-таки не буденне явище.

.

Найважливішою темою її соціально-економічної політики була боротьба за особисту свободу громадян й визволення суспільства від станового снобізму. Будь яке втручання уряду в економіку Маргарет Тетчер тут же розцінювала як “соціалізм”. В її очах і лейбористи, і соціал-демократи, і навіть ліберали були соціалістами. А “соціалізм” вона визначила ось так: “Соціалістичні уряди традиційно розвалюють фінанси. Вони завжди дуже швидко встигають розбазарити чужі гроші. Це – їхня характерна риса”. Тому приватизація стала ключовим словом її економічної політики.

“Я надзвичайно терпляча за умови, що в кінцевому рахунку все буде по-моєму” – любила казати «залізна леді».

Маргарет Тетчер завжди шла в битву з відкритим забралом. “Не йди за натовпом, хай натовп йде за тобою” – от ще один з її крилатих висловів.

Найважча її битва припала на 1984-1985 роки, коли профспілки шахтарів страйкували проти закриття нерентабельних державних шахт. Шахтарів підтримали інші профспілки, страйки паралізували всю країну.

Маргарет Тетчер витримала облогу і не відступила ні на йоту. Частина шахт була закрита, інша частина –  приватизована. Ліва британська преса тих років не скупилася на образливі епітети на адресу прем’єр-міністра. Але Тетчер залишалася вірною своєму принципу: “Якщо ти намагаєшся всім сподобатися, ти будеш готова до компромісів у будь-який момент і на будь яку тему, і в результаті не доможешся нічого”.

 

Британія володарка морів

Особливу увагу Маргарет Тетчер надавала зовнішній політиці країни. Вона вважала, що Великобританія повинна стати на чолі у вирішенні глобальних питань, отримавши статус великої держави. Але 1982 року серйозним випробуванням для Маргарет Тетчер став конфлікт, а затим війна за Фолклендські острови. Тодішня воєнна хунта в Аргентині розраховувала, що Лондон мовчки стерпить її інтервенцію.

Для Тетчер на карту була поставлена честь Великобританії. Вона відрядила до Фолклендських островів цілу флотилію, яка впродовж двох місяців вщент розбила аргентинський інтервенційний корпус. Великобританія втратила у війні 255 військовослужбовців. До цих пір Лондон тримає на островах гарнізон численністю до 1700 человек. Але на хвилі патріотизму рейтинг Маргарет Тетчер різко зріс.

Разом з близьким їй за формою управління країною Рональдом Рейганом Тетчер виступала проти політики радянського політбюро.

За всі роки правління Маргарет Тетчер Великобританія залишалася найвірнішим союзником США у протистоянні радянському табору. Маргарет Тетчер ніколи і не приховувала свого презирства до правителів Радянського Союзу.

Ось іще одне з її висловлювань: “Росіяни прагнуть до світового панування. Вони швидко оснащуються засобами, необхідними для того, щоб стати наймогутнішою імперською державою за всю історію. Членам радянського політбюро не потрібно враховувати припливи й відливи суспільної думки. Для них гармати важливіші масла, для нас все на світі важливіше гармат”.

Розпад соціалістичного табору і перебудова в Росії стали особистим тріумфом для Маргарет Тетчер. Однак деякі наслідки виявилися їй зовсім не до душі. Вона до останнього опиралася возз’єднанню Німеччини, побоюючись її домінуючої ролі в Європі, і тільки тиск Вашингтона змусив її, скріпивши серце, змиритися з реальністю.

 

Великобритания понад Євросоюз

Тетчер відкидала ідею європейської інтеграції в рамках Євросоюзу. Ця позиція, а також авторитарний стиль правління привели до “палацової революції” –  Маргарет втратила підтримку в своїй власній Консервативній партії (КП) і в 1990 році пішла у відставку.

Дався взнаки її безкомпромісний характер. Ось, що вона говорила про консенсус: “Консенсус – це процес відмови від усіх переконань, принципів, цінностей і политики в пошуках чогось, у що ніхто не вірить, але проти чого ніхто не заперечує. Це процес замовчування тих самих проблем, які слід вирішити просто тому, що ви не можете досягти домовленості. Якої великої мети можна досягти під лозунгом: “Я виступаю за консенсус?”.

Поет і публіцист Філіп Ларкін якось сказав про неї: “Її величезна заслуга полягає в тому, що вона не побоялася сказати, що двічі по два – чотири. А це ніколи не користувалося популярністю”.

Тетчер зробила чималий вклад в історію країни, але при цьому у неї був низький рівень довіри і підтримки британців. Однак її мало хвилювали рейтинги, народні опитування. «Залізна леді» також ігнорувала й позиції та думки своїх партійних колег.

Такий підхід до людей призвів до розбіжностей у її кабінеті, який згодом захотів витіснити Маргарет з посади. І в 1990 році велична дама змушена була піти у відставку. На її місце прийшла нова людина – Джон Мейджор.

Ще два роки після відставки Тетчер була членом Палати, але потім вирішила зовсім покинути Парламент. На той час їй було 66 років.

Жінка із звучним іменем знайшла себе у письменницькій діяльності, опублікувавши кілька книг, мемуарів, але назвати її спокійною пенсіонеркою було складно. Маргарет ніколи не приховувала свої переконання, продовжувала критикувати владу, уряд й обвинувачувати деяких політиків у бездіяльності.

Мемуари для неї – оптимальна форма по-своєму інтерпретувати минуле, пророкувати про майбутнє й уїдливо проходитися по своїх політичних супротивниках. Тетчер опублікувала два томи мемуарів: «Шлях до влади» та «Мої роки на Даунінг-стрит»

Жінка в політиці — неординарне явище, особливо, якщо вона така як Маргарет Тетчер. У своїх автобіографічних творах знаменита «залізна леді» розкриває секрети свого успіху розповідає про своє життя, про свою політичну долю. Незважаючи на болісне падіння в кінці кар’єри, ця жінка залишила яскравий слід в історії своєї країни і світу. В її книжках, мов на долоні, прослідковується життєвий шлях неординарного політика. В лаконічних стислих реченнях відчувається сила характеру авторки її непереборна воля, що й дозволило їй перебороти неймовірні труднощі у досягненні бажаного.

Маргарет Тетчер попри всю стриманість свого характеру прагне розкутості. відкрито говорячи про те, що було для неї близьким і важливим: про формуровання характеру й систему цінностей, життєвий досвід, проведені реформи, досягнення і помилки, особисті переживання. Ці книги засвідчують, що «залізна леді» була дотепною, кмітливою жінкою, що поза політикою у неї було було й інше, повнокровне життя. Хоча саме в політиці їй вдалося реалізувати те, у що вона вірила і до чого щиро прагнула.

Жоден інший прем’єр-міністр сучасності не прагнув змінити Великобританію та її місце у світі, так радикально, як це зробила вона. Тетчер відкрито пише про формування її характеру й цінностей, про набутий досвід, які сприяли досягненню нею вершин у світі політики. Від зворушливих спогадів дитинства через роки юності й навчання в Оксфорді до вступу в парламент і зайняттю посади прем’єр-міністра Великобританії. Ця книга не тільки про політику, вона про жінку, яка стала символом эпохи.

 

Згодом вийшла у світ нова книга – «Мистецтво влади» або «Майстерність управління». Це мовби інший жанр, інший стиль. Це глибока наукова праця, здійснена суспільним діячем світового значення. В цій книзі можна виділити чотири великі блоки питань. По-перше, це підведення підсумків поминулої епохи епохи – роздуми над уроками холодної війни, щодо минулої і теперішньої ролі США. По-друге, оцінка шляхів розвитку Росії, Китаю, Індії і країн Далекого та Близького Сходу. По-третє, загрози, які являють собою для світу нестабільність на Балканах, країни-ізгої, ісламський екстремізм і міжнародний тероризм, а також стратегії, які дозволяють протистояти їм. І, нарешті, – процесс інтеграції в Європі, який приховує у собі небезпеку непомітного розширення влади міжнародних інститутів на шкоду незалежності національних держав. Картина світу, представлена Маргарет Тетчер, її бачення сьогоднішних і завтрішних проблем викликають цілу гамму почуттів: від повного схвалення до бурхливого протесту, за винятком одного – байдужості. Систему поглядів, які представлені й послідовно відстоюються в книзі, сама авторка лаконічно називає “консерватизмом”. Ця книга – являє собою певне поєднання власне мемуарів, філософського трактату та навчального посібника для політиків. Ось назви деяких розділів: «Роздуми про холодну війну», «Відкриття Америки», «Загадка Росії», «Азіатські гіганти», «Капіталізм та його критики», «Європа: мрії та нічні кошмари». Остання глава полемічно спрямована проти Європейського Союзу. Ну, ось, наприклад, така фраза (не фраза – вирок!): «Європа по суті своїй реформам не піддається». На думку колишнього британського прем’єра, Європейський Союз неможливо зробити меньш бюрократичним, підзвітним й відповідальним. Нова валюта «евро» приречена на провал, – переконує Маргарет Тетчер. Слід сказати, що вона завжди була противником централізму й соціал-демократичної тяги до перерозподілу й зрівняйлівки, а всім цим саме і грішить Європейський Союз. Через те Тетчер радить тим країнам, які рвуться вступити до ЄС, ще раз гарненько подумати над тим, чи варто з цим заводитись.

Що стосується Великобританії, то Маргарет Тетчер виступала за незалежну від ЄС британську політику, насамперед, у сферах економічної й оборонної політики, фінансів, торгівлі й сільського господарства. Але, фактично агітуючи за вихід Об’єднаного королівства з ЄС, Тетчер якось не пропонує жодної серйозної альтернативи.

 

Для когось Маргарет Тетчер – “залізна леді”, яка безжалісно розгромила колись всесильні британські профспілки. Для інших – консервативний прем’єр-міністр, який врятував країну від неминучогго банкрутства, який повернув батьківщині ліберальних ідей особисту свободу і свободу підприємництва.

Вона була тією рідкою людиною, тим переконаним політиком, який готовий стояти за свої переконання до кінця.

Її тверда віра в те, що переконання неможливо розмивати компромісами, була її найбільшою силою і водночас її ахіллесовою п’ятою.

 

Іван МЕГЕЛА

Перегляди:310
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
Інші видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”