І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Світова комунікація воєнно-політичних відносин наразі побудувалась по чотирьом сценаріям. Перший: заява директора ЦРУ США Вільяма Бернса про те, що загроза ядерного удару з боку “росії” на сьогодні є найвищою з 24 лютого. Другий: заява Глави Мюнхенської конференції з безпеки Крістофа Гойсгена про те, що Захід більше не відкидає можливості вступу України до НАТО. Третій, заява китайського диктатора “сі цзіньпіна” про готовність “КНР” співпрацювати зі США. Четвертий, наративна заява “путіна”: “давайте жити дружно”.

Щодо першого сценарію слід зазначити, що його впровадження є прямим підтвердженням наших попередніх висновків від 26 жовтня де ми зазначали про те, що Захід намагається достатньо ескалувати ситуацію, щоб пристрахати “москву” від подальшого ядерного шантажу, на сьогодні це так звана “брудна бомба”. Довідково . США розмістять модернізовані тактичні ядерні бомби B61-12 у Європі вже у грудні, а не навесні 2023 року, — “Politico”.

В рамках другого сценарію, світова спільнота продемонструвала автократіям міцність про-української єдності, а також свою готовність робити наступні кроки в цьому напрямку.

В результаті чого, витікає третій сценарій комунікації, де “китай”, частково прийняв той факт, що західна єдність, як і раніше міцна, навіть не дивлячись на всі “пекінські” потуги застрахати світ своїм комуністичним з’їздом, пропагандою, політичним та ядерним шантажем щоб розколоти її.

Довідково . Як повідомляє “Reuters”, “сі цзіньпін” заявив, що “КНР” готова співпрацювати зі США для взаємної вигоди. У свою чергу, американський Президент Джо Байден заявив, що Вашингтон не має наміру конфліктувати з “пекіном” і лідер КНР про це чудово знає.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо за необхідність відмітити появу нового чинника, який певним чином вказує на новий поворот сучасних подій, коли після переобрання “сі” з’явилась спроба, хоча і дуже малоймовірна, Вашингтону і “пекіна” зійтися на роздоріжжі та прийняти один одного.

В контексті чого, звертаємо вашу увагу на те, що після переобрання “сі” представники “КПК”, давши величезну кількість коментарів світовим і своїм ЗМІ щодо свого бачення нового світоустрою, жодного разу, не назвали і не сказали про “росію”.

Виходячи з цього витікає четверта комунікація, ініційована вже самим “кремлем”, і яка вказала нам на фіксацію реальної політичної слабкості “путіна”.

Мова йде про валдайський виступ “путіна” 27 жовтня, який спершу анонсувався “кремлем”, як сенсаційний та “надісторичний”. Проте, вся сенсація вмістилась в виявлення та демонстрацію поганого стану здоров’я і зовнішнього вигляду російського диктатора, а також його маразму.

Довідково . У Білому Домі заявили, що промова “путіна” не була такою вже новою і не вказує на зміну стратегічних цілей. В той час, як МЗС Латвії назвало промову “путіна” репетицію до Гааги.

Водночас, серед всього інформаційного шуму, все-таки проглядалась його наративна лінія у вигляді: “ми були абсолютно щирими, а що отримали у відповідь, давайте миритись та зміцнювати довіру”.                   

В той же час, для свого врахування слід зазначити про те, що досвід аналізу політичних виступів автократів показує, що вірити їм, аж ніяк не можна. Щирості в цьому рівно стільки ж, скільки в заяві Ірану, що він не постачає дрони і готовий з Україною співпрацювати в цьому питанні. Або в заяві Північної Кореї про те, що ніякі переговори вони не ведуть з “росією” про постачання ракет.

Разом з тим, не дивлячись на те, що всі вищевикладені комунікації офіційно проявились і зафіксувались в політичній пам’яті, вони все одно є тим проявленням, що називається в політикумі – “на сцені”.

В той час, як за політичною сценою відбуваються паралельні події, які з першого погляду можуть здатися такими, що йдуть в різнобій, але так чи інакше, всі події “за сценою” направлені на реалізацію подій, що відбуваються “на сцені”. Тому, для глибокого розуміння всього політичного процесу інколи важливо знати, що відбувається саме за тим, що називається ширмою.

Одними із таких подій є фіксація дипломатичного розколу у франконімецьких відносин. На сьогодні ці відносини на дуже низькому рівні, коли світові ЗМІ та жовта преса дозволяють собі не дипломатично пліткувати, про Канцлера Німеччини, якого Еманнуель Макрон нібито “жорстко покарав” під час його візиту до Парижу. Видання зазначають, що причин цьому багато, серед яких: спланована зустріч Шольца з “сі” в листопаді, яка легітимізує “коронацію” останнього; витрачання великого оборонного бюджету здебільшого на американську зброю, а не французьку; неузгоджене виділення 200 млрд. на підтримку німецьких споживачів.

В той же час, Шольц має свої претензії до Макрона: починаючи від блокування Францією будівництва газогону, закінчуючи тим, що Париж так само неузгоджено підтримує споживачів просто за іншою моделлю.

У наслідку чого: щорічна зустріч урядових команд в Фонтенебло скасована; дві найбільші економіки ЄС напередодні найскладнішої європейської зими сваряться; програма ППО “Залізний щит” розкололася, один буде німецький – на сході, а другий французький – на півдні.

Отже, лють Макрона зрозуміла, особливо в частині поїздки Шольца до “пекіна”, тим паче перед цим Макрон сам відмовився від такого запрошення. В той же час, на сьогодні, четверта у світі німецька економіка стоїть на двох ногах: одна вже підбита – це дешеві російські енергоресурси, а друга, торгівля з “КНР”, хитається.

Тож цілком зрозуміло, чому “ сі” обрав Шольца, як точку прикладення зусиль “розділяй і володарюй”. І це приносить “пекіну” результати – Берлін починає ізолюватися від ЄС.

Таким чином, ми вкотре приходимо до висновку, що єдність – непросте випробування. Але без неї перемогти “вісь зла” – це дуже довго, дорого і непевно.

ЄС доведеться позбуватися двох залежностей одночасно: від енергоресурсів “росії” – в самому розпалі, та від рідкісноземельних матеріалів з “китаю” – що потрібно було робити ще вчора: 98% з них ЄС експортує з “китаю”, без них виготовлення електромобілів, вітряних турбін та сонячних панелей просто неможливо.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

На сьогодні китайська пропаганда виглядає таким чином: “ми протягуємо США оливкову гілку, а агресивний гегемон її не бере”.

Китайський диктатор говорить про співробітництво з США постійно. Він говорив це рік тому. П’ять років тому. Кілька місяців тому. І знов скаже про це завтра. Це як російська пропаганда про ми хочемо миру з Україною. При цьому, у “пекіна” дві головні місії, з якими він прийшов у цей світ: 1. Возз’єднання з Тайванем. 2. Поширення авторитаризму по світу – як новий вибір людству – саме це прописано у всіх китайських документах.

ІІІ. Що стосується дій країн -союзників.

Разом з тим, серед вищевикладених комунікацій є ще одна, яку ми не зазначили раніше через те, що вона не з позиції офіційних посадових осіб і її можна розцінити, як фонову. Мова йде про опублікування інформаційних матеріалів Центру національної безпеки США в американському топовому журналі “Forbes” про те, що в принципі “китай” може відмовитися від Тайваню і захопити східну “росію” через слабкість “кремля”.

Зазначене лише можна розцінювати, як відповідь Вашингтону агресивному “пекіну”: “про Тайвань забудьте, але ми заплющимо очі, на схід “росії”.

ІV . Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, енергосистема України зазнала нових пошкоджень, оскільки російський агресор знову атакував цільові об’єкти цієї інфраструктури. На тлі чого, СБ України почало перевіряти ці підприємства щодо наявності потенційних колаборантів, про ймовірну наявність яких ми зазначали в своїх попередніх інформаційних матеріалах.

Висновок.                                         

1. Сьогоднішні події яскраво продемонстрували появу фактично нового типу або терміну військово-політичного протистояння – наративна війна.
2. “Китай” не відступається від своєї цілі розколоти єдність, в той час, як ця сама єдність є найголовнішим випробуванням для усіх демократій і України зокрема.