Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Сьогодні вже можна більш впевнено заявити, що процес розшматування сучасної “росії”, яка є продовженням процесу краху радянського союзу, датовано розпочався саме 9 років тому, в Києві на Майдані Незалежності.

Майдан” та “Небесна сотня” стали великим подвигом України. Фактично – це була перша українська перемога над “росією(мається на увазі на ментально-духовному рівні). Перемога, яка великою кров’ю дала можливість Україні вирватись з аб’юзивних стосунків з “москвою”. А те, що відбулося 20 лютого 2023 року – це взагалі злам усіх воєнно-дипломатичних шаблонів і яскраве свідчення того, як далеко ми з вами просунулися з того часу вперед. Цілком зрозуміло, що мова йде про неочікуваний але вкрай символічний приїзд до України Президента США Джозефа Байдена.

 

Інформаційно . Президент США наголосив, що Україна досягла успіху у війні всупереч усім очікуванням, і перемагатиме надалі.

 

Головний сигнал візиту, звісно, однозначний: Джо Байден ніколи б не приїхав, якби перемога України була б навіть під питанням. Іншими словами: Президент найсильнішої держави на планеті ясно демонструє всьому світу: “як мають далі сплітатися обставини навколо України.

А отже, ми не помилялись, коли у своїх попередніх висновках зазначали, що нещодавня заява Джорджа Сороса про ліквідацію російської державності перегорнула сторінку світової турбулентності, почався новий відлік нової епохи, де візит Джо Байдена в Україну – це, ніщо інше, як пряма матеріалізація задуманого. Іншими словами, це означає, що з “путіним” вирішено покінчити, і Україна отримає все необхідне для цього.

 

Довідково . Подоляк: “Візит Байдена в Україну – це абсолютно конкретний сценарій руйнування “кремля””.

 

Одночасно з цим, цей візит несе ще один важливий посил, про який ми зазначали буквально вчора: більше не соромитись будувати Велику Україну, ми нація яка перемогла у трьох революціях, нація яка вигнала дурнуватого президента, нація яка має всі необхідні воєнно та культурноінтелектуальні здібності, щоб бути нацією, яка перемогла “московію”.

 

Цитата Байдена . Це найбільша наземна війна в Європі і ви в ній досягли успіху, і я впевнений, що ви й надалі перемагатимете.

 

При цьому, н айсильніша країна світу показує, що вона поряд з нами, і в разі чого готова надати нам допомогу у питанні боротьби з головним ворогом української державності – корупцією. І свідченням цього є одночасний візит з Президентом США парламентської делегації з Ізраїлю. А це означає, що відбулись важкі розмови навколо такого негативно-одіозного фріка, як Коломойський, який перебуваючи в розшуку, як в США так і в Ізраїлі, своїм знаходженням в Україні дискредитує нашу державність, нашу гідність і порядність.

Окрім цього відомо, що 21 лютого Джо Байден збирається звернутись особисто до “путіна”, а в контексті останніх заяв, для “кремля” це цілковитий негативний чинник.

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Отже, що в таких умовах може сказати “путін” в своєму так званому епохальному посланні? Ми впевнені, що нічого нового “путін” не скаже, бо говорити йому нема чого, окрім: “згуртування” та власної винятковості, про велику місію та погрози знищити весь світ, де кожна літера у кожному слові кожного речення буде брехнею, але це також не нове.

 

Довідково . “росія”, ймовірно, оголосить про взяття Бахмуту до річниці війни незалежно від того, чи вдасться його взяти, – британська розвідка.

 

Головне, що ми повинні почути, але навряд чи почуємо “прямо” – це оголошення нової хвилі мобілізації, яка в кремлівських аналітичних матеріалах фігурує як “головна можливість змінити становище на полі бою”.

 

Довідково. “The New York Times” “путін” незабаром може мобілізувати ще сотні тисяч людей. За повідомленням видання, у своєму посланні “путін”, знову доводитиме, що він не тільки рятує Україну від “нацизму”, але й рятує саму “росію” від захоплення НАТО.

 

Про те, що мобілізація не призведе ні до суттєвих проривів, ні до перелому стратегічної ініціативи, ми вже неодноразово зазначали.

Але, т ак чи інакше “росія” “під ювілей” спробує атакувати з повітря і по землі, проте перспектив така передбачувана атака не буде мати. В той же час, зайва “ядерна” пихатість “кремля” свідчить про втрату контролю над ситуацією вже всередині системи комунікації автократій, оскільки “перестати дискредитувати ядерну зброю” вимагав навіть Пекін.

Торкаючись же теми Пекіну, слід зауважити, що на тлі візиту Президента США до України, китайський диктатор відправив свого міністра закордонних справ Ван І до Угорщини, після чого китайсько-російська маріонетка Віктор Орбан заявить, що він виявляється прагне багатополярного світу.

Отже, життя з насильником може провокувати не протидію йому, а навпаки             – ідеалізацію, ба більш того бажання підкорятися, при цьому жертва може навіть ненавидіти “сильнішого”, але одночасно і любити. Це сьогоднішня характеристика сучасної Угорщини, яка по мірі того, як утверджується українська суб’єктність в світі, угорська вгасає в міжнародному просторі.

Ти м часом, такий вчинок з боку Пекіну можна розглянути, як спробу ще більше підім’яти під себе Угорщину, яка є “своїм серед чужих”, та надасть Пекіну шанс переключити світову турбулентність все більше в політичну площину, оскільки на військовій складовій (мається на увазі “росія” і окремо “путін”) можна поставити крапку.

 

Підтвердженням цього є публічна активізація російського псевдоліберала Навального, якому спецслужби “кремля” раптом дали можливість опублікувати свій маніфест, в якому він вже погоджується, що Крим – це Україна.

 

Довідково . Маніфест “15 пунктів громадянина “росії”” 5 пункт. “росія” визнала міжнародні кордони України 1991 року. Ці кордони “росія” має визнавати і зараз.

 

Таким чином, це означає, що “російська федерація” наближається до кінця свого режимного циклу, в якому політичний статус-кво стає все більш ненадійним, однак в “кремлі” все ще вірять і сподіваються на збереження автократичного уряду. Тож, варто зрозуміти, що тюрма не пішла Навальному на користь і він не став ані дорослим, ані відповідальним політиком все це, як і раніше всього лише кремлівська гра з маніпуляції свідомістю Заходу.

Разом з тим, як для Заходу так і для України зокрема Навальний – це ситуативний потенційний партнер, адже: 1. Суспільна думка в “росії” в питанні війни все-таки поступово міняється. І лише “амбітний” політик (мається на увазі: в межах “росії”) може сьогодні собі дозволити ось так заявити: про повернення територій і репарації без ризику опинитися на маргінесі (ще рік тому це було не можливо); 2. Така позиція дуже посилить його підтримку Заходом, у тому числі, в питанні звільнення. Хоча наразі це суттєво підвищує ризик, що в тюрмі його вб‘ють ті ж самі “вагнерівці”, які радикально не приймають такої позиції.

 

Також, окремо зазначимо і про “вагнерівців”, які через “пригожина”, впевнено продовжують жорстко тригерити, що в результаті ще більше розбалансовує кремлівську систему. Де після останнього пригожинського перформансу ми почали схилятися до висновку, що якщо найближчими днями “пригожин” не почне знищувати путінських генералів, на нього чекає швидка утилізація.

 

Висновок.

  1. Революція Гідності, як виявилось серйозно струсонула не тільки українське суспільство, якому вказала на його здатність чинити опір аб’юзеру, вона фактично стає віхою та початком з відліку нової епохи.
  2. Але на сьогодні саме від Збройних Сил України нині залежить який вигляд матиме східна Європа після війни, а значить і новий світовий порядок. Власне це і є основним наративом від Президента США.
Перегляди:668
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Міжнародний Виставковий Центр
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”