Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І.  Щодо воєнно-політичної обстановки.

Сучасна єдність західних ЗМІ щодо інформаційного супроводження світового протистояння автократій проти демократій, після 9 діб певного стримування, сьогодні знову почали описувати комунікаційну ситуацію навколо “китаю”.

Так, “CNN”  згадало “пекіну” про сплановане китайське вторгнення на Тайвань  на 2026 рік, звістивши китайського диктатора про марність навіть думати про свою перемогу.

Довідково . Вторгнення “китаю” на Тайвань зазнає невдачі ціною величезних витрат для армії “китаю” – “CNN”. Одночасно з цим зазначається: “Війна  за Тайвань може залишити переможну армію США в такому ж скаліченому стані, як і переможені нею китайські сили”.

Цілком ймовірно, що генератором  ідеї знову звернути увагу на “пекін”, стала Індія, оскільки саме її ЗМІ “New Delhi Times” перше поінформувало Захід, що “китай” уклав інвестиційну нафтову угоду з Талібаном. Для останніх – це перша міжнародна угода, немов легітимізація після захоплення влади в Афганістані, а для цивілізованого світу – це сигнал, що “сі” не засвоює уроки “путіна”.

 

Для врахування. Конституційний суд Казахстану скасував закон, який гарантував екс-президенту Назарбаєву імунітет від переслідування.

 

За результатами чого,  і як наслідок вищезазначеного, з’явилась подальша світова комунікація, вже з боку Токіо (“Nikkei Asia”), яку можна оцінити  як войовничо-оборонну: Японія та Європа зближуються на тлі загрози з боку “китаю” та “росії”.

І  на завершення до цього: інформаційне умиротворення агресора, вже через американський урядовий орган “US Institute of Peace” (“Інститут миру”), який оприлюднив данні американо-китайського суперництва через призму Африки,  в кінці зазначивши, що “в контактах ключове – прозорість”, тим самим ніби натякаючи на якісь домовленості, які вже відбулись, але не оприлюднені для широкого загалу.

Отже, такий високий рівень комунікації, узгодженість в діях між урядами зі ЗМІ  на різних континентах, та їх оперативність не дає можливості диктаторам розгорнути свої внутрішні комунікації, більш того показують, що всі їхні дії пильно відстежуються. Дещо інтерпретуючи тему злагодженості слід зазначити, що Брюссель анонсував початок вирівнювання санкцій між російським та білоруським режимом (заява Урсули фон дер Ляен), і судячи вже з реакції білоруських пропагандистів, ця тема стає абсолютно болючою для “лукашенка”.

Зазначене є нічим іншим, як політичним підштовхуванням “лукашенка” зробити вибір, а також це демонстрація того, що Захід більше не боїться погроз “лукашенка” бути з “путіним”, адже він і так з ним, але виставляв це на торги.

Отже, предмет для торгу зникає. Співучасть у війні, в яку запхали “лукашенко” його економічна та військова залежність від “москви”, обнулила “торгівлю”.  Сам “лукашенко” чудово розуміє, що злиття з “путіним” повністю розчинить його.  Але, предмет для торгу з Заходом може повернутися, якщо “лукашенко” наважиться покинути “путіна” та вивести російські війська з території Білорусі.

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.  

Тим часом, в “росії”, після вчорашнього призначення “лапіна” замість “суровікіна” призначено “герасимова”. Отже, операція “кадирова”-“пригожина”, з атакою  на “шойгу” та піднесення лояльного “суровікіна” дещо провалилася.

Також це означає, що  тактика з бомбардуванням цивільної інфраструктури  не принесла бажаних результатів, а лише спонукала США на постачання Україні системи ППО “Patriot”. А передача воєнної ініціативи до рук “кадировців”  та “вагнерівців” на донецькому напрямку вилилася у топтання на місці біля Бахмуту з величезними втратами. У результаті “шойгу” зміг довести “путіну”, що “кадиров”-“пригожин”, тямлять у військовій справі ще менше, ніж він. І забрав ініціативу назад.

Загалом питання про те, що зробить “ путінвзимку-навесні 2023 року,  є сьогодні ключовим для побудови різноманітних сценаріїв розвитку конфлікту. Відповідь на це запитання шукають розвідки десятків країн світу, сотні оборонних аналітичних центрів та тисячі військових експертів та журналістів.

Припускаємо, що з психологічної точки зору, якщо повідомлення про успіхи російської армії під Соледаром хоча б частково підтвердяться, це стане певним фактором, який може схилити “кремль” на користь подальших активних наступальних дій в рамках зимової кампанії 2023 року.

Але, як ви вже самі пере конались за лаштунками Соледару непомітною лишається ще одна битва – битва між вагнерівцями і армією “рф”, – з підставами одне одного під український вогонь. Битва, яка змусила “пригожина” для російської пропаганди офіційно визнати мужність Збройних Сил України.

 

Довідково . 11 січня “пригожин” заявив що “вагнерівці” вже контролюють Соледар. Слова “пригожина” відразу ж спростували “РІА Новості” які повідомили що Соледар заблокований Збройними Силами України, а в Соледарі  з російського боку воюють не “вагнерівці” а десантники армії “рф”.

 

Отже,  давній конфлікт між “вагнерівцями” і “армією рф” вийшов в гарячу фазу, а значить “шойгу” і “пригожин” після зняття “суровікіна” ще більше будуть підставляти один одного. Відео де “вагнерівці” обкладали матюками “герасимова” – якраз звідти. Тож, “шойгу” намагатиметься знесилити “пригожина” руками українців.

І в першу чергу це говорить про те, що в “росії” вже іде пряма війна за владу  і приховати її стає все складніше. Саме об позиції Збройних Сил України  в Соледаріросійська армія” і “російські зеки” намагаються розбити одне одного.  В підсумку програють обоє, і “вагнерівці”, і “армія рф”. Таким чином, перемога буде за Збройними Силами України, оскільки у таких обставинах інакше й бути не може. Серед всього  іншого, підтвердженням того, що внутрішню кремлівську війну вже не приховати, особливо після заяви головного ідеолога партії “єдина росія” Сергія Маркова, є нові ознаки того, що спецслужби “росії” приступили до реалізації проекту “Навальний”.

 

Заява  головного ідеолога партії “єдиної росії”: “Підсумки 2022 року для “росії” – більш ніж катастрофічні. “росія” виявилася занадто слабкою. “путін” стратегічно помилився, що не ввів війська на Україну в 2014 або 2015 році – заявив Сергій Марков.

 

Проект  Навальний”, якраз передбачає заміну “старого царя”, на нового “ліберального”. Свідченням цього є одночасна активізація так званих “хороших руських” (невзоров, гудков, биков) з однією темою: “штурм “кремля” та зміну влади.” Більш того, на “рос.ТВ” навіть почали епізодично показувати і самого “Навального”, ніби ненароком згадуючи про його самопочуття.

Отже, “ кремль” дає більші надії на проект “Навальний”, для нього – це збереження “імперії” в межах 1991 року, зняття санкцій і різних обмежень. Іншими словами, “кремлівські чекісти” черговий раз хочуть перефарбувати “росію” і “змінити  їй прапор”, але її суть залишити.

 

ІІІ.   Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, у Львові президенти України, Литви та Польщі підписали спільну декларацію за результатами другого саміту Люблінського трикутника.

Зі слів  Президента України, “за результатами переговорів є Спільна декларація  в якій відображені ключові політичні, гуманітарні та інші висновки”.

Отже, спільна декларація підтверджує багатовікові історичні зв’язки між Україною, Литвою та Польщею, а також визначає пріоритетні напрями співпраці Люблінського трикутника, зокрема в межах стратегічного курсу нашої держави щодо набуття повноправного членства в Євросоюзі та НАТО.

 

Висновок.                                        

  1. Високий рівень комунікації та узгодженості в діях між урядами демократій зі світовими ЗМІ не дають жодної можливості автократіям організувати свою внутрішню комунікацію.
  2. Призначення “герасимова” – це розпис в тому, що відтепер у “генштабі росії” є тільки одна задача – Україна. Сирія, “китайський кордон”, Курильські острови, Карабах, Африка, стають другорядними.
  3. Це означає, що на війну проти України піде все, що було задіяно на інших напрямках. Це останній путінський козир, бо часу міняти “герасимова” путін” вже не має, оскільки в “кремлі” його вже не бачать лідером.
Перегляди:28
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Центр неформальної освіти ЦБО ЗСУ (ютуб-канал)
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”