І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Західні розвідки, їх ЗМІ, офіційні та неофіційні особи непоступливо продовжують тримати інформаційно-політичний саспсенс (саспенс – політичний термін напруженої атмосфери), навколо ситуації з “китаєм”.

Я скравим таким підтвердженням є свіжі дані від “Financial Times”, яке стверджує, що “путін” нібито “не сказав “сі цзіньпіну”, що збирається розпочати повномасштабне вторгнення в Україну”, а лише описав ситуацію незрозумілими словами, а сам “пекін” все невірно інтерпретував.

Отже, цілком очевидно, що “китай”, безумовно, знав про те, що “путін” збирається напасти на Україну, адже потім була “Буча”, “Азовсталь”, “Маріуполь”, “Ізюм”, засідання ГА ООН де “пекін” палко захищав “москву”, ХХ з’їзд КПК з анонсуванням нової світової концепції і так далі, аж до нещодавнього приїзду кремлівця “медведева”, а до цього чотирьох приїздів до “пекіну” “патрушева”.

Для цього “путін” організував турне “під Олімпіаду”, щоб після її закінчення розпочати свою військову авантюру. Більш того, ймовірно, “китай” особисто давав “добро” на війну, повіривши у план, озвучений “путіним”.

Для врахування “китай” – одна з небагатьох країн, які не приєдналися до санкцій проти “росії”. Американські ЗМІ також писали влітку, що голова КНР “сі цзіньпін” доручив чиновникам надавати “росії” фінансову допомогу, але так, щоби не порушувати західні санкції.

Адже, як ми вже повідомляли, в попередніх своїх інформаційних матеріалах, “китай” вигравав при двох можливих розкладах: перший – у разі перемоги “росії” “китай” ставав головним будівельником світового порядку, зміщуючи США (саме перебудова світопорядку та перехід світу під узду БРІКС” постійно звучала з вуст “путіна”); другий – у разі поразки “росії”, остання стає “кормовою базою” та джерелом дешевої сировини для “пекіна”.

Більше того, “сі” в цьому випадку мав для себе запасний варіант, або коридор воєнно-політичних можливостей, щоб розгорнутись на Сибір замість Тайваню.

Вражаюче, але “китай” зумів програти майже у “безпрограшній лотереї”, і саме через “путіна” та “сі”. Перший програв Збройним Силам України, а другий проявив недалекоглядність знищивши свою економіку “копитами” ковідних обмежень.

І сьогодні “пекін перебуває у вирві рецесії, яка посилюється промисловою кризою та епідеміологічною ситуацією, що провокує цю кризу. Виходить так, що, будь-який крок веде до поглиблення кризи. А відсутність кроків веде до розширення епідемії, що викидає колосальні маси населення за межі ринково-трудової моделі.

Важливий нюанс. Після жовтневого з’їзду комуністичної партії “китаю” від партійного квитка правлячої партії відмовились близько 420 млн. китайців, – “Defense Intelligence”. Висновок: рейтинг китайського диктатора стрімко падає.

Отже, російські енергоресурси, які “китай” може купувати за безцінь, тепер “пекіну” не потрібні, оскільки апетити промислового виробництва різко і суттєво скоротились, внаслідок чого ці ресурси за безцінь сьогодні отримує Індія, у якої з “пекіном” не дружні стосунки.

В результаті Індія за економічним потенціалом стає більш міцнішою за “китай” (“Reuters”), претендуючи сьогодні на статус регіонального лідера всієї Азії.

Виходить так, що сі цзіньпінь” підсунув “путіну” отруйну військову карту, очікуючи безпрограшне сходження або як світового гегемона або як економічного титану.

І сьогодні , “пекіну” потрібно відновлювати відносини із західним світом, для чого “сі” прибирає свого проросійського главу МЗС та призначає керувати міжнародною політикою того, хто від самого початку війни зберігав зв’язок з Вашингтоном. Оскільки, зараз “пекіну” потрібен той, хто зможе забезпечувати його економічне зростання, – і це ЄС та США.

Заява китайського таблоїду. “Chinese News” шукає правду: “росія” дійсно помстилася, вбивши 600 українських військових одним артилерійським ударом, чи розказує ті ж байки, що й Київ за 3 дні.

Отже, шлях до китайського економічного спасіння тепер лежить через кремлівську кров. Відтепер немає сенсу спиратися на “росію”, що слабшає, немає сенсу підтримувати контакти з російською стороною: “китай” жорстко буде витягувати з “росії” ресурси, не питаючи її про те, чи готова вона їх віддавати: “москва” не має вибору, тому що “москва” не має суб’єктності.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, кремлівські ЗМІ пишуть про призначення Лапіна начальником головного штабу сухопутних військ російсько-окупаційної армії. Таке призначення – це спроба утримати вже дуже хиткий баланс між військовими та “пригожиним” з “кадировцями”. Мовляв, військові щось ще означають у кремлівській системі влади. Але те, що раніше спрацювало б як балансир, зараз лише ще більше поглибить розкол між цими структурами.

Довідково . “Кадиров” присвятив Лапіну кілька постів у телеграмі, назвавши його “бездарем”, та писав, що Лапіна покривають зверху керівники в генштабі.

Одна справа “сутичка під килимом” у мирний час, інша – у стані війни, коли конкуруючі угруповання на фронті продовжуватимуть з’ясовувати стосунки між собою. Крім того, призначення наголосило на класичній проблемі диктатур – коротка лава запасних.

І відповідь на призначення Лапіна не забарилась. Свідчення цьому є історія з оголошенням військових навчань ОДКБ. Так, 1 січня відомство “шойгу” оголошує про навчання у Вірменії. Але, через 10 діб прем’єр-міністр Вірменії каже про недоцільність їх проведення. Що могло змінитись за 10 діб?

Цілком очевидно, що це вельми потужний публічний скандал, для так званого “братерства”, а також це удар особисто по “путіну” і по “щойгу”. Тим часом, у “вагнерівських” групах соцмереж стібуться з цього, запрошуючи тих хто хотів навчатись замість Вірменії приїхати в Україну.

Довідково. Пашинян не виключає звернення в майбутньому до РБ ООН для направлення миротворців у Карабах після закінчення мандату для російського контингенту

Також це є частиною даних для підтвердження наших попередніх висновків, коли ми зазначали, що саме Вірменія стане тим самим тригером, який спровокує розпад ОДКБ.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, повністю протилежну згуртованість на відміну від ОДКБ, демонструють сьогодні країни G7, які анонсували про своє рішення запровадити одразу дві стелі цін на нафтопродукти з “росії”, оскільки одна стеля обмежень дозволяла “росії” маніпулювати на ринку (“Reuters”).

Зазначене демонструє запал, з який весь світ взявся душити “росію”, і саме цей запал демонструє, що ця лавина гніву не зупиниться навіть після офіційної кремлівської капітуляції.

Висновок.

1. 1. Цілком очевидно, що війна довжиною на рік у плани “китаю” не входила, тим паче така варварська. Разом з тим, “китай”, в принципі, отримав те, що хотів від “росії” за негативного сценарію війни, але пекінський анахронізм ледь не поховав усі переваги такої угоди з “путіним”.

• . Припускаємо, що якщо, якщо “сі цзіньпінь” знову не вирішить підіграти “кремлю”, “китай” почне досить обережно розгортатися у своїй зовнішній політиці у бік Заходу.
• . Теперішнє падіння “пекіна” в кризу не дозволяє “китаю” політично наживатися на російсько-українській війні, тому “китай” буде жорстко витягувати з “росії” ресурси: “москва” не має вибору.
• . Тим часом в самому путінському середовищі черговий внутрішній розкол, який знищує залишки особистого зовнішньо-політичного іміджу “путіна”.
• . Отже: загалом додатковий розкол у системі комунікацій “клубу автократів” наближає цивілізований світ до перемоги, особливо тоді коли більш сильніший диктатор починає зжирати собі подібного.