І. Щодо воєнно-політичних відносин.
Сьогодні ще поки зарано говорити про результати американських виборів, де інтрига все більше і більше наростає. Чого варті тільки слова Джо Байдена: “Якщо ми програємо палату представників і сенат, це буде два найжахливих роки. Але, хороша новина полягає в тому, що у мене буде ручка, щоб підписувати вето”.
В цих словах Президента США Джо Байдена, в сучасних світових реаліях сплітаються всі паралельні події, явища та процеси, які по своїй природі ніколи не мали б сплестись: від віри до розчарування, від порядку до хаосу, від любові до ненависті і врешті решт від життя до смерті.
“Вторгнення “китаю” може розпочатись вже “найближчим часом, і це не просто слова” – заявляє лідер Тайваню. “Наступає вирішальний час війни” – каже Глава ГУР МО України.
Все це є допоміжним свідченням того, що цивілізований світ, його правила, норми, традиції, форми стрімко входять у великий вихор чергового каскаду світової турбулентності.
“Китай” скасовує трансляцію виступу Голови Європейської Ради Шарля Мішеля на виставці зброї у Шанхаї через те, що в його промові є критика “росії” за її війну проти України. Нафта різко пішла вниз на тлі новин про те, що республіканці візьмуть обидві палати. Шольц вдруге звернувся до лідерів бізнесу, щоб вони не відкладали розрив своїх економічних зв’язків з “китаєм” на другий план. “Макрон і смерть”, де Президент Франції намагається виконати свою обіцянку щодо евтаназії, а “праві” максимально заполітизувати цей процес, щоб призупинити мобілізацію Франції для допомоги Україні.
Зазначене і є тими самими окремими елементами каскаду чергової хвилі турбулентності, серед яких навіть є і загибель тайванського солдата в Україні, яку “POLITICO Europe” подає, як попередження для офіційного Києва щодо недопущення ймовірного майбутнього зближення з “китаєм”.
Довідково. Видання зазначає: 25-річний Джонатан Ценга був перший відомий солдат зі Східної Азії, який загинув за Україну у боротьбі проти окупаційних військ “путіна”. Його загибель оголила напругу дипломатичної позиції Києва по відношенню до “китаю”.
В той же час, загибель Ценга є яскравим прикладом сплетіння тих самих подій, коли багато тайванців — у тому числі Ценг — побачили універсальний елемент у конфлікті та виявили паралелі між опором Тайваню “китаю” та екзистенційною боротьбою України проти “росії”.
А отже, для України, виходячи від зворотного: політико-дипломатичний та економічний опір “китаю” є чи не найсильнішою зброєю під час боротьби з агресивною “росією”.
ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.
Черговим підтвердженням входження цивілізованого світу в новий коридор хаосу є безпрецедентне рішення іранського парламенту стратити більше ніж 14 тисяч учасників іранської революції.
Таким чином, влада Ірану не просто хоче максимально жорстко покарати тих, хто насмілився піти проти їх режиму, вона, будучи у васальному підпорядкуванні “пекіну” шокує своїм рішенням цивілізований світ, з єдиною метою: паралізувати його.
Важливо усвідомити, що “стратити всіх” – це шлях, з якого більше немає вороття. А це означає лише глибину залежності Ірану від “китаю”, оскільки іранське керівництво чудово усвідомлюючи той факт, що це не просто кінець його панування – це остаточне перемелювання всіх своїх еліт. Але вони все одно йдуть на цей самовбивчий крок.
Отже, ціна дуже висока, тому спосіб захисту влади відображає рівень небезпеки, яку несуть громадяни для злочинного уряду. Ставки піднято до найвищого рівня і наслідок провалу цієї ставки для обох сторін будуть максимально дзеркальними.
Оскільки, якщо іранська революція програє, то для іранської нації реального способу “повернутися в політику”, після масових страт, більше не буде. Репресії знищують благодійний політичний ґрунт на 10-20 років (зазвичай “одне покоління”) громадянської активності, тому ціна провалу революції завжди жахлива.
Але якщо революція переможе і Іран вдасться витягнути з тоталітарного культу та повернути його у світський навколо-демократичний світ, це буде міцним ударом впершу чергу по “китаю”, і по “росії”, і по всій “жахливій вісі зла” в цілому.
І в цьому плані “запуск” воєнно-політичного проєкту іранської війни проти Саудівської Аравії на тлі внутрішніх невдоволень – це далеко не найгірший збіг обставин, адже тоді Тегеран атакуватимуть саудити і Захід ззовні, а іранський народ – зсередини.
ІІІ. Що стосується дій країн союзників.
Тим часом, в Брюсселі, головною темою, не рахуючи виборів в США, є бюджет ЄС на 2023 рік і все що з цим пов’язане.
Велика увага до бюджету з боку ЗМІ. Багато сварок і нажаль дрібних, на кшталт обурення щодо 7% підвищенням зарплати для співробітників ЄС.
В результаті чого, 11 країн ЄС попередили, що вони проти підтримки бюджету в такій формі.
На додачу до всього, на авансцені з’явилась Угорщина вмовляючи Брюссель розблокувати 7,2 мільярдів євро грантів, які були заблоковані за систематичну прокремлівську позицію з боку Будапешту.
Дебати по бюджету в самому розпалі і висновків щодо цього, ще зарано робити. В той же час, серед приємного слід відзначити, що в Брюсселі Орбану нагадали всі його витівки, включаючи його ініціативу відкрити 15 листопада в цьому ж Брюсселі, так званий угорський аналітичний центр, на відкриття якого з’їжджаються ключові трамписти зі Сполучених Штатів та Латинської Америки.
Окремо вважаємо зазначити і про Ізраїль, де переможець парламентських виборів Нетаньяху запропонував своїм ультраправим партнерам по коаліції спочатку розподілити портфелі, сформувати уряд і вже потім перейти до політичної частини коаліційної угоди. Партнери не погодилися і посварилися.
Отже, суперечки всередині антиукраїнської коаліції почалися ще до її офіційного формування, що звичайно є позитивним чинником і підтвердженням наших попередніх висновків, що навесні 2023 року вже відбудуться наступні вибори.
На додачу до цього, якщо план “запуску” воєнно-політичного проєкту іранської війни проти Саудівської Аравії дасть свої позитивні результати в форматі повалення іранського режиму, а значить і його проксі груп в Сирії, ізраїльському народу, в такому випадку, прокремлівський Нетаньяху вже буде взагалі не потрібний.
ІV. Внутрішні суспільно-політичні події.
Тим часом, Президент України вніс у Верховну Раду законопроекти про продовження воєнного стану та прийняв рішення взяти участь в саміті G20, навіть, якщо там буде “путін”, який за повідомленням ЗМІ теж на це погодився.
В розвиток зазначеного інформуємо, що за повідомленнями кремлівського відомства, що очолює “лавров”, у “росії” виявляється вже не немає жодних умов, для проведення перемовин з Києвом, окрім однієї: “щоб Україна виявила добру волю”.
Висновок.
- Демократичний світ, як і авторитарний впевнено увійшли у вихор чергової перевірки стійкості своїх систем державного управління. Наступне подібне світове загострення буде пов’язане з виходом світів з коридору хаосу.
- Сьогоднішні події в Ірані можна охарактеризувати, як відкриття другого фронту проти світової вісі зла та “росії” зокрема. В той час, як українське суспільство досі цього не відчуває. Так само, як і щодо позиції відносно “китаю”, яка в очах світової спільноти виглядає принизливо.
- Разом з тим, демократії при всіх своїх розбіжностях мають набагато більший спектр можливостей щоб перемогти, в той час, як автократії вже вимушені вдаватися навіть до масових страт, чим демонструють свою не життєздатність у ХХІ столітті.