Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Що стосується дій країн-союзників.

Січневий пакет військової допомоги у 3 млрд доларів – найбільший із початку широкомасштабної війни і поки що відповідає усім запитам Збройних Сил України: коли західні партнери за рік війни наважилися передавати Києву всю бронетехніку, яка необхідна для наступальних операцій (нагадуємо, що першим на такий крок зважився Макрон).

Отже етапи, допомагаємо але: “не летальним”; “оборонним”; “залишками радянського виробництва”; “не новим озброєнням”, послідовно завершилися. Наразі йдеться мова про початок постачання озброєння, яке справді відповідає стандартам сучасної війни.

При цьому, як зазначає “ Defense Intelligence” сама “росія” змушена діставати зі складів залишки розкраденої техніки та озброєнь. Окремо видання підкреслює те що “російські виробництва не встигають поповнювати втрати: якщо під час взяття Лисичанська використовувалося до 60 тисяч снарядів на день, то у Бахмуті-Соледарі ця цифра не перевищує 20 тисяч”.

На цьому фоні зазначимо ще один важливий розворот – усі країни НАТО вирішили різко збільшити виробництво зброї та боєприпасів. (“Bloomberg”)

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Отже, на українському полі бою у “росії” варіантів не надто багато: далі кидати нових “мобілізованих” та “зеків” або брехати про перемоги. Але історія зі знищенням усіх “HIMARS” призвела до того, що патологічним кремлівським брехунам перестає вірити навіть самий ядерний електорат, а перший варіант передбачає нову хвилю мобілізації з обмеженням виїзду за кордон, що в принципі вже розпочалось.

Єдиним певним кремлівським успіхом можна вважати те, що поки завдяки цікавій конфігурації “червоних ліній”, збудованих для “лукашенка”, військові російські бази в Білорусі є найбезпечнішим місцем для російського агресора, незважаючи на те, що вони знаходяться поблизу кордону з Україною. Але “червона лінія” дуже тонка і її постійно розхитує як “путін” так і “лукашенко”, але перший в бік України, а другий подалі.

Тим часом, “путін” знову заговорив про “братній народ”, але закликає визнати втрату зайнятих “росією” територій та повернутися до умов Мінських Угод, тобто до 24 лютого 2022 року. Отже, по суті, повторюється в різних висловлюваннях одна і та ж позиція – “нам немає до вас справи, просто перестаньте нам заважати воювати з англосаксами, віддайте “зайве” і далі дружитимемо”.

Схоже на те, що текст послань кремлівських загарбників, не змінюється століттями, але сьогодні “путін” вимовляє свої тиради, втративши єдиний захоплений український регіональний центр. І спроба “путіна” нав’язати Україні повернення до 24 лютого” – це офіційна розписка так званого верховного головнокомандувача російсько-окупаційної армії у своїй військовій імпотенції.

 

ІІІ. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Але, куди більше варіантів у “росії” поки виявилося на воєнно-політичному фронті. Так, з метою спроби підкрастись до Вашингтону зі спини “кремлю”, через “останні конвульсії правого руху” все таки вдалося розхитати ситуацію в Латинській Америці, а саме в Бразилії, а також в Ізраїлі, та за останнім повідомленням від “Politico” в Африці, де “кремль” активізував ПВК “Вагнер”.

Окремо щодо Бразилії: суспільство розкололось на дві групи: перша, консерватори (ультра) правої хвилі: (прихильники диктатора Болносару); друга, ліберали центристської та лівої спрямованості, які виступають за Президента Бразилії, демократа Лулу.

Адепти протесту в Бразилії – це прихильники Трампа в США, Вучича – в Сербії, Орбана – в Угорщині – це особи одного і того ж консервативного кола. І цільова аудиторія кожного з цих ультраправих політиків слабко відрізняється від прихильників “путіна” в “росії” і “лукашенка” – у Білорусі.

Водночас, ми не дарма зазначили, що це “конвульсії правого руху”, адже цей бразильський протест ще раз яскраво показав, що консерватори користуються низькою залученням мас, аморфністю аудиторії та повною відсутністю стратегії майбутнього, оскільки консервативні лідери – це диктатори більшою чи меншою мірою, які живуть минулим.

Іншими словами, консерватори не хочуть віддавати владу, при цьому не маючи можливості її утримувати.

Абсолютно жахлива спроба незаконного захоплення влади аутсайдером Трампом, така сама спроба прихильників Болсонару влаштувати захоплення адміністративних будівель демонструють деструктивність консервативного руху, до того ж оголюючи “проблему демократії”, якою у своїх мерзотних цілях можуть користуватися противники анекдотики та незмінюваності влади.

Разом з тим, щоб убезпечити всі можливі спроби “путіна” підкрастись до Вашингтону з боку спини, Президент США особисто вирішив відвідати американо-мексиканський кордон.

 

Довідково. Ситуація з біженцями з боку цієї країни та ще чотирьох південноамериканських країн може стрімко погіршитись саме через сутички в Бразилії, – “AP News”.

Для врахування. Це перша поїздка Байдена в бік Мексики після двох років каденції і низки нападів з боку республіканців, які звинувачували його в надто м’якій політиці щодо безпеки американо-мексиканського кордону.

 

Отже, диктаторам вдалось певної мірою відволікти Президента США від України та Європи. Водночас, виклик, з яким зіткнулися США на південному кордоні, є чимось унікальним для Сполучених Штатів, оскільки захоплює пів світу. Тож регіональний виклик потребує регіонального рішення і особистого втручання лідера світової демократії.

Окремо щодо Ізраїлю : ситуація наразі перебуває під контролем ізраїльського уряду. Разом з тим лідер ізраїльського опозиційного політичного блоку “Державний табір”, депутат Кнесету (парламент) Бені Ганц закликає Білий Дім втрутитись в ситуацію, оскільки існує ризик ескалації напруженості у суспільстві до рівня “братовбивчої війни”.

Отже знову чергова спроба відтягнути увагу від російсько -української війни.

Також, серед негативного нарисом відмітимо, що на тлі процесу світового очищення від пропаганди тоталітарних систем, кремлівський пропагандистський канал “Дождь” отримав ліцензію на мовлення в Нідерландах.

 

Висновок.

  1. 1. Вісь боротьби демократії проти авторитаризму разюче сходиться з віссю боротьби праворадикального екстремізму з усіма іншими рухами. При цьому образ майбутнього праві конструювати не можуть, оскільки права ідея перейшла від концепції будівництва майбутнього до парадигми абсурду з повернення до так званого “великого” минулого.

2 . На відміну від українського поля бою, кремлівський тиран тимчасово має деякі епізоди переваг на воєнно-політичному поприщі, які відволікають увагу США від України та Європи зокрема.

Перегляди:27
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Центр неформальної освіти ЦБО ЗСУ (ютуб-канал)
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”