Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Що стосується дій ворога та його союзників.                    

Лютий, як фактор “річниці” повномасштабного російського вторгнення сьогодні демонструє, що на “кремль” тиснуть не лише постачання озброєнь Україні, а й санкції. Так, опублікована статистика щодо російського бюджету за січень 2023 року красномовно говорить про те, що санкційні механізми працюють чітко і беззастережно, а війна додатково руйнує залишки економіки (мінус 46% нафтогазових доходів на тлі збільшення видатків на 59%).

 

Для врахування “Дефіцит бюджету “росії” – рекордний за 25 років. Причина – падіння доходів від нафти й газу, – “Reuters”.

 

Це свідчення того, що Європа успішно позбувається нафтогазової залежності від “росії”. І як зазначає “The Financial Times” Індія та Китай не в змозі замінити втрачену “кремлем” клієнтську базу. Також видання повідомляє, що оскільки внутрішній енергоринок для “кремля” ніколи не був пріоритетом, його інфраструктура не розвинута, в результаті чого “москва” потрапила в капкан, оскільки їй вже не вдасться розвернути свої лінії.

Слід зазначити, що цю ситуацію зчитали у Мінську. Там сьогодні фіксується виразна суєта, бо нові санкції на “росію” та їхнє вирівнювання для Білорусі означає, що розраховувати в подальшому на серйозну ресурсну підтримку від “кремля” при “дірявому бюджеті”, виходячи з вартості нафти 80 доларів за барель, вже не доводиться.

Разом з тим, Білорусі потрібні гроші, тож, зустріч 24 лютого неминуча. Мінськ до неї готується і на треку новий указ від “лукашенка”, який в буквальному сенсі абсолютизує тезу про те, що кожен громадянин Білорусі не лише винен владі з народження, а ще й винний у чомусь. Іншими словами, білоруський диктатор, ще більше стає диктатором, коли постає питання його особистої безпеки.

Але все це вказує на те, що війна катастрофічно зжирає ресурси диктатур, які застрягли в минулому, змушуючи поспішати і вчиняти самогубні дії. І в лютому час пришвидшився, як ніколи.

В контексті часових показників слід зазначити, що ще наприкінці січня 2023 рокукремль” через свого трамписта Дугласа Макгрегора запустив низку інформаційних вкидів в американський інформаційний простір, які нам тоді здались настільки абсурдними, що ми на це не звернули уваги. Аж поки 7 лютого, в інформаційному просторі України знову не з’явився кремлівець Арестович, який почав далі розвивати наративи цього трамписта.

Інформаційна кампанія Макгрегора тоді будувалась на ізраїльських ресурсах, які, як потім стало відомо після поїздки Глави ЦРУ до Ізраїлю, симпатизували Ірану. Трампист намагався ввести в оману американське суспільство щодо українських втрат від людських до соціально-економічних та інфраструктурних, а також щодо перспектив нового російського наступу. Де у підсумку зазначалося: “чи варто підтримувати тих, хто не зможе виграти”, та “щоб припинити витрачати гроші на війну потрібні перемовини з “росією””.

 

Довідково. Через низку італійських та угорських правих активістів у країнах Заходу було запущено тезу про те, що Україна стратегічно програє у війні, оскільки не може протистояти новим хвилям наступів.

 

В січні все це перетворилось на “фрік-шоу” одного блазня. Оскільки, окрім трамписта Дугласа, експертну думку щодо ситуацій по фронту на користь “росії” не надав жоден військовий, хоча там була маса фахівців широкого профілю.

Тож і ми не це не витрачали свій час.

Аж поки, як ми вже зазначали, січневі тези трамписта Макгрегора не став повторювати кремлівець Арестович вже для українського суспільства. В контексті чого, слід нагадати, що ми буквально вчора зазначали про те, що США почали практично перейматися українським інформаційним полем. Тож, ймовірно появу Арестовича з тезами свого американського фріка теж спрогнозували.

Водночас, проаналізувавши нові тези Арестовича (в інтерв’ю “Странa.ua”) ми прийшли до висновку, що зазначений персонаж піднімає ставки. Так, через свої тези: (1) Україна не готова до перемоги; (2) Україну можуть розділити за корейським сценарієм; (3) Україна може не повернути свої території, бо на це потрібні ресурси, яких наразі ми не маємо; Арестович фактично прямо погрожує чинній українській владі.

 

Цитата мовою оригіналу: “Что произойдет с обществом, которое замахивалось на завышенные ожидания, а получит условный “Минск-3”? Эта возвратная пружина нереализованных ожиданий так влупит”.

 

Отже, на додачу до всього вищесказаного, ми припускаємо, що Арестович в такий спосіб просто примітивно мститься Офісу Президента України за його відставку, свідомо налаштовуючи проти нього українське суспільство.

Разом з тим, така поведінка Арестовича цілком чітко лягає в канву наступної кремлівської операції проти державності України. Коли, після появи новин про те, що Україна проводить кадрові чистки, “москва” почала поширювати два наративи: перший, в Україні почався розкол еліт за переділом влади; другий, усіх конкурентів Київ буде “усувати”: в даному випадку кремлівці багатозначно вказують на “кейс з вертольотом”, де загинуло керівництво МВС, натякаючи на “внутрішню гризню”.

 

Заява ЄС щодо останнього. ““росія” створила мережі та інфраструктуру, щоб підривати довіру до інститутів влади, тож ЄС відкриє центр з аналізу дезінформації, щоб вивчати, як саме поширюється пропаганда з “росії” та Китаю, – голова європейської дипломатії Жозеп Боррель.

 

Тож вирішення питання щодо припинення діяльності кремлівської пропаганди на території України дійсно є вкрай нагальним.

Тим часом, в самій “росіїкремлівці вирішили, що мобілізація 500 тис. докорінно змінить фронт, при цьому самі ж вказують в своїх ефірах, що не мають ресурсів для їхнього забезпечення. Більше того, за даними ГУР МО України кожна кремлівська держструктура вже почала створювати свої окремі ПВК, які діятимуть окремо від відомства “шойгу”.

Отже, в битві за кулуарний вплив, кремлівські еліти розпорошили потенціал найманців, і на додачу до цього відрізали керівництво ПВК від центрального військового керівництва. Тож, в рамках “великого наступу”, без мобілізації або з нею, для України така ситуація є приємною.

 

Заява РНБО України : “У “кремлі” розуміють, що не зможуть досягти своєї мети в Україні”, – Данилов.

 

Таким чином, ми бачимо, що у “росії” розпочався новий етап розколу серед основних політичних гравців, які активно створюючи свої ПВК за прикладом “пригожина”, насправді ще більше виокремлюються від “путіна”.

Отже це вказує на те, що після закінчення війни, на території “росії” намічається епохальна різанина, особливо за нафтові вежі та родовища.

 

ІІ. Що стосується внутрішньо -політичної обстановки.

Тим часом, відповідь на черговий антидержавний перфоманс Арестовича не забарилась. Так після свого призначення Головою СБ України Василь Малюк зазначив про початок нового витка боротьби з агентами кремлівського впливу в Україні. Після чого, Кабінет Міністрів України раптово знайшов спосіб позбавити кремлівця Бойка звання “Герой України”, Мінкультури погодилося на демонтаж пам’ятників Ватутіну і Чкалову, і на додачу до цього, оприлюднені дані, про бізнес-структури дружини Медведчука Марченко, які виявляється фінансують кремлівську “росгвардію” та “мвд” “росії” в окупованому Криму.

Також, щоб прибрати всі інформаційно-політичні суперечності навколо Олексія Резнікова, як Міністра оборони України, до України зі спеціальним візитом прибув його колега Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, як комунікативний фактор воєнно-політичної гарантії.

 

Висновок.

  1. Отже, в “росії” ще без мобілізації стався найбільший економічний обвал: “кремль” впав у колосальний мінус вже в січні і така ж тенденція зберігається на лютий. При цьому, війна енергозброєю взимку провалилася; війна на фронті загрожує новими військовими провалами; і на додачу до всього еліти самостійно, самі по собі почали озброюватись.
  2. Ймовірно єдиними вірними кремлівськими підданими залишаються так звані ліберали, які через таких фріків як Арестович, піднімають ставки, погрожуючи чинній владі України.
  3. Водночас, ми впевнені, що вони (кремлівські фріки) істотно запізнились у часі, який у лютому для них значно прискорився.
Перегляди:338
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”