Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Погода і весь цивілізований світ на боці України. Так, за даними Пентагону, саме погодний фактор призвів до значного скорочення вильотів російської авіації, в той час, коли “кремль” покладається саме на ракети повітряного базування, як значний спосіб удару по інфраструктурі та іншим цілям на території України.

В той же час, саме погодні умови змушують Захід поспішати у своїх прагненнях забезпечити Україну всім необхідним для її зимування в умовах війни. На фоні закупівель генераторів, трансформаторів та іншого обладнання для відновлення пошкодженої електромережі, США ініціювала, а Франція вже підтримала створення “Енергетичної контактної групи” з зосередженням на групу країн G7. Такий собі другий “Рамштайн” тільки – енергетичний.

Одночасно з цим, Держдеп США закликав своїх союзників продовжувати надавати Україні свої системи ППО для захисту, в тому числі вже відновленої енергетичної інфраструктури країни від невпинних російських ракетних атак.

На фоні цих ініціатив в Україну повернулася “оновлена” ОБСЕ, яка відкрила нову польову місію: “Програма підтримки України”.

 

Довідково. ОБСЕ закрила усі місії та покинула територію України 24 лютого після широкомасштабного вторгнення “росії”.

 

Словосполучення “оновлена” недаремне, оскільки найбільша у світі регіональна організація, яка займається питаннями безпеки, довгий час “монопольно” та тоді ще “авторитетно” фінансувалась “росією, через що була “неофіційно дискредитована”. Сьогодні ж головним спонсором ОБСЕ став Вашингтон, який, до речі, сам отримав долю критики, але внутрішньої, від лідера республіканців у Палаті представників Кевіна Маккарті.

Отже, повернення місії ОБСЕ в Україну, тим паче “оновленої”, є важливою політично-комунікаційною складовою, і що головне практичною, особливо в питаннях: підвищення стійкості інфраструктури; надання послуг психосоціальної підтримки; розмінування; фіксації воєнних злочинів та переслідування звірств російських окупантів.

Щодо фіксації і переслідування звірств слід також зазначити, що юридична складова ЄС повідомила, про початок роботи щодо створення спеціального трибуналу з розслідування воєнних злочинів “росії”. В той час, як економічна його частина наразі почала обговорювати нову установку стелі цін на російську нафту, на рівні вже $60 за барель (Bloomberg.)

 

Довідково. На минулому тижні мова йшла про $70 за барель.

 

Отже, зазначену європейську злагодженість на цьому тижні можна порівняти лише з грою симфонічного оркестру, диригентом якого безсумнівно є особисто Джо Байден.

Цікаво, що з початком грудня, Джо Байден заявив, про свою готовність сісти за стіл переговорів з “путіним”, звичайно, якщо той закінчить війну проти України. Містичність грудня полягає в тому, в грудні 2021 року між Байденом і “путіним” відбулись дві розмови: перша 7 грудня з ініціативи Вашингтону, в той час як друга, 30 грудня, за ініціативи “москви”.

Рівно через рік ситуація повторюється, але розстановка сил в світі суттєво змінилася, і ми вже знаємо, що далеко не на користь “кремля”. Якщо рік тому “росія”, впливала на світовий порядок денний, як військово-політичний суб’єкт, то в цьому році, вона теж впливає, але як “чорна пляма на білому одязі”.

Рівно рік тому, готовність протиставитись “росії” могли тільки Сполучені Штати, сьогодні ж ситуація з “росією” доведена до такого рівня, що “кремль” стусає Казахстан чи навіть Вірменія, не кажучи вже про Україну і ЄС.

Отже, Джо Байден, як диригент цього світового симфонічного оркестру, правдоподібно “переграв оперу Вагнера” тільки на свій смак, оскільки його пропозиція переговорити з “путіним”, є нічим іншим, як траурним маршем з опери Ріхарда Вагнера “Загибель Богів”.

Підтвердженням зазначеного є заява адмірала ВМС Німеччини Йоахіма Рюле, уповноваженого від імені Верховного штабу союзних держав Європи сказати, далі буквально пряма мова: ““росія” відмовилася стати частиною цивілізованого світу і в тому варіанті, в якому вона є, світ її вже не прийме. Вона становить загрозу. Імперію треба знищити, бо вона не зупиниться.”

Тепер головне зроблено: Європа готова самостійно (мається на увазі без США, але зі Збройними Силами України) протиставити себе “росії” та рвати її на шмаття, в той час, як США поступово зможуть перевести свою увагу на Індо-Тихоокеанський регіон.

Так, з останніх брифінгів Пентагону ми все частіше чуємо про Тайвань, про його загрози і ризики, від недостачі зброї до продовольства, якщо острів раптом опиниться в військовій блокаді КНР.

Враховуючі те, що саме в цей часовий період Макрон біля Байдена, ми припускаємо, що відтепер центр прийняття військово-політичних рішень щодо російської агресії в Східноєвропейському регіоні з Вашингтону буде перенесено до Парижу.

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Продовжуючи розвивати тему перемовин, звертаємо свою увагу на результати соцопитування “федеральної служби росії”, яка зафіксувала скорочення кількості росіян, які підтримують війну з Україною. Сьогодні за продовження війни виступають 25%, в той час, як у липні їх було 57%. При цьому організатори опитування самі зізнались, що такі результати пов’язані з двома речами – “мобілізацією та невдачами російської армії на полі бою”.

Але сьогодні, ці цифри вже не мають жодного значення, оскільки російське прозріння запізнилося, і вищевказана заява адмірала ВМС Німеччини тому яскраве підтвердження.

На додачу до цього ми фіксуємо черговий факт зменшення впливу “росії” на своїх регіональних союзників, в результаті чого “путін” фактично приніс “в жертву” своє дітище – ОДКБ. Мова йде, про процес перепризначення Голови цієї організації на 2023 рік. Так, щоб хоч якось заспокоїти зростаючу нервозність Казахстану, путін” погодився на те, щоб посаду обійняв його представник, хоча ця посада була обіцяна білорусу.

 

Довідково. Уряд Казахстану повідомив “москві”, що дистанціюється від організації, якщо його кандидатура не буде прийнята.

 

Отже, “путін” обіцяє цю посаду “лукашенківському пасіпаці”, але ультиматум Токаєва – виявився сильнішим. Це є нічим іншим, як феєричним падінням “старшого брата”.

В той же час, в рамках зазначенного слід відмітити про найсуттєвіший зсув Казахстану, який заслуговує окремої уваги в подальшому. Особливо зараз, в умовах ослаблення “росії” коли Європа домагається країн Центральної Азії, зокрема і Казахстану.

Від себе окремо лише додамо, що можливо Європі (без допомоги США) не вдасться обійти з флангу таких сусідів, як “росія” та “китай”, але сам факт її намірів просуватись в ці регіони, вже на ментальному рівні змінює світовий порядок. Але й не треба забувати, що ці європейські ініціативи народилися тільки після військових перемог Збройних Сил України.

 

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Наче на довершення до всього вищезазначеного Верховна Рада України схвалила звернення до ООН щодо виключення з неї “росії”. В той час, як Служба безпеки запропонувала обмінювати “попів московського патріархату” на військовополонених Збройних Сил України, чим фактично умаливши всю їхню “ритуальну білеберду” прирівняли їх до “колаборантів”.

 

Висновок.

  1. Наприкінці тижня європейської активності, США “благословляє” Європу в особі Президента Франції на подальші самостійні кроки щодо дій “росії”.
  2. В самій “росії”: пропаганда видихнулася, інформаційна війна програна, а її населення незабаром зрозуміє, що у війні винен сам “кремль”.
  3. Тим часом, Україна своїм зверненням до ООН провокує та перевіряє світ на готовність його, взагалі закрити цей проєкт під назвою “росія”.
Перегляди:297
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”