В ясир до Кафи, в найми ляхам
Натерши виї від ярем
Народ-кобзар йде курним шляхом
Слід за сліпим поводирем.

І знов питаєм, повернувшись до начала:
У злиднях хата й свита – дірка на дірі,
Чи то шляхи, як завше, підкачали,
Чи не туди вели поводирі?

А може світ на сотні верст навколо
Руїна, попелище в бур’янці?
Гей, хлопчику, ми ходимо по колу!
І хто із нас, чи ти, чи ми сліпці?

Та знов околиця полинним смаком віє
В серпневім мареві колишучи світи,
Ми всі прозрієм, всі колись прозрієм…
Вставай, кобзарю, не барися, час іти.

11.12.2008 р.

< -Інші твори автора