Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
на цей банер
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
baner-korekta-2019 Читайте і насолоджуйтесь)
Сергій КОРНЯ – система морально-психологічного забезпечення ЗСУ
Сергій КОРНЯ
Volodymyr V. KRAVCHENKO – La situación en Ucrania/The situation in Ukraine
Володимир Кравченко
Вадим КАРПЕНКО – управління, комунікація та інформаційна безпека
Руслан ТКАЧУК – Аналітичні статті
Ігор ВІТИК – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь ТИМКІВ – Тонкі аспекти державного управління
 Василь Тимків
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Роман МАТУЗКО-1
Василь ШВИДКИЙ – погляд в історію
Олексій КАРПЕНКО – графіка: історична тематика
Андрій МУЗИЧЕНКО (АНЖИ) – художні роботи
Андрій Музиченко
Олексій ПАЛІЙ – рекламна фотографія
Олексій ПАЛІЙ
Олег ТИМОШЕНКО – тероборона у фотографіях
Олег ТИМОШЕНКО
Лідія БУЦЬКА – Війна! (поезії)
Лідія БУЦЬКА
Лідія ХАУСТОВА – Слов’янськ. Поезія війни
Лідія ХАУСТОВА
Владислав ТАРАНЮК – оповідання, сценарії
Твори Віктора ВАСИЛЬЧУКА
Володимир КАЛОШИН – позитивне мислення і психоемоційний розвиток особистості

“Нехай буде гречка” – як політична доктрина

писано в День української Конституції (основного закону) 28.06.05 року

Українці народ терплячий, щоб підняти на революційні дії, нас треба ну дуже-дуже образити. Інакше, діла (себто революції чи там хоч якого перевороту) не буде. У зовнішніх, внутрішніх і родинних стосунках стійко переважає принцип „нехай буде гречка” – що б то таке не було насправді, а якось перемелеться, бо ж саме зараз і саме в цю хвилину у нас завжди багато вкрай невідкладних справ. „Поки той дім будуватиму, ще чого доброго курінь завалиться. От коли вже таки завалиться…” І не говоріть, що це не так. Краще поговоріть про видавничу справу в Україні та про перспективи її розвитку. Це безпечно. Від цього нічого не зміниться і знов-таки нічого не порушить звичного перебігу подій, а тим більше усяких там фінансових потоків.

У цьому випадку ролі давно розкладені: одні говорять, що книжки видавати таки треба, але на це потрібні гроші, а інші, що кому треба, той хай і видає, а грошей на цю справу – дзусь! Зате і ті й інші скромно замовчують, що йдеться не про примноження кількості картонно-паперового продукту, а про українську мову і українську культуру, які так чи інакше були основним приводом для плачу і голосіння з приводу української незалежності. Саме голосіння, бо проголошення сталося цілком випадково – просто розвалився великий курінь…

Дехто одразу морщиться: „Далася їм та культура! Тут економіку треба піднімати!” Тільки чомусь та економіка ніяк не піднімається і не підводиться, а сповзає. На сусідські території. А нам байдуже. Ми ж уже зайняли чергу за візами. Там, за кордоном її і наздоженем. Поодинці з небезпечного місця краще вибиратися. А то ще застукають… бейсбольними битами по голові.

А чого ще чекати від країни в якій, щоб вільно спілкуватися державною мовою, треба конче знати як мінімум англійську, а бажано ще французьку або німецьку – бо ж назвуть або селюком або націоналістом, можливо, з відповідними емоційно і стилістично прикрашеними епітетами; від країни, в якій учні старших класів думають не куди йти вчитися після школи, а куди б його подалі виїхати, бо їхні вчителі повиїжджали вже давно і, повірте – там, в якості домогосподарок та прибиральників почуваються значно краще. Хоча, ніде правди діти, парламент вже починає говорити про захист їхніх прав. Звісно, тих, що виїхали, бо ті що лишилися – раз лишилися, значить ще не дуже пече. Або ще гірше – крадуть. А зі злодіями треба боротися – це добре усвідомлює кожен український новообраний президент. Шкода, створюється враження, наче жоден не усвідомлює, що окрім „зовнішніх ознак багатства” є ще зовнішні ознаки порядку в країні. І починати потрібно з того, що нас об′єднає – а це в першу чергу єдина державна мова, і от саме для цього потрібно всерйоз, не чекаючи коли розвалиться останній курінь, займатися тими осоружними українськими книжками.

Чому саме книжками? Тому, що, як не ростуть на деревах хлібини, так і сюжети для комп′ютерних ігор складаються на основі писемних матеріалів (по простому – книжок), і пісні творяться – як не дивно, а принаймні наполовину з віршів, і сценарії для кінофільмів, хоч ти трісни, а пишуться буквами, хоч у комп′ютері, хоч, на папері. І все це буде розроблятися, співатися і зніматися якщо не на своєму матеріалі – то на чужому, як до речі зараз і робиться, і тільки наше дивовижне українське терпіння, про яке згадувалось у першому абзаці, призводить до того, що перед парламентом паляться непотрібні рукописи, а не так само непотрібні дипломи українських філологів. Одним словом – абзац.

То може не варто боятися наступних виборів, а просто пояснити людям (навіть якщо ті люди – не надто ерудовані політики), що надання російській мові статусу офіційної не звільнить її носіів в Україні від вивчення цієї такої складної української мови, бо не може такого бути, щоб одна половина населення країни не розуміла, про що говорить інша. А щоб розуміла, то дайте ж ви хоч дітям книг в достатній кількості, бо як з дитинства не читатимуть книг, то читатимуть гасла на мітингах і слова на парканах. Які слова прочитають такі й знатимуть, а навіть знання таких цілком хороших і позитивних трьох слів як „разом”, „нас” і „багато” – не є вичерпно достатнім лексичним запасом для хоч би якої живої людини. То ж… А чом би й ні? Ну, ні, то ні. Якщо пропонуєте називати оце-о гречкою, то нехай буде гречка. Я ж не проти. Тільки так хочеться відчути довкола хоч трішки патріотизму. Справжнього патріотизму. Не комерційного.

Харко ЖИТИМОЖНА
м.Київ
писано в День української Конституції (основного закону) 28.06.05 року

Перегляди:4,765

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Дрони для ЗСУ
Міжнародний Виставковий Центр
2014-2024: АТО ОЧИМА ВОЛОНТЕРА (світлини перших років війни)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”