Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Весь світ має можливість сьогодні спостерігати за тим, який масштабний грабіж влаштувала агресивна “росія” в Україні. В той час, як кремлівський лідер під запис, однозначно для Гааги, заявив: “ми придбали нові території”.

Цілком однозначно, що настане момент, коли відбудеться повне повернення вкраденого і те, що вже неможливо повернути “росія” буде компенсувати грошима або чимось рівноцінним, в той час, коли Збройні Сили України продовжують успішно спростовувати путінську балаканину.

Але головним і вирішальним наративом поточного тижня безсумнівно стає рішення колективного Заходу про те, що він “насправді” вже не проти, щоб Збройні Сили України завдавали цільові удари по російській території.

(“The Times”)

Окремим штрихом , ми про це вже зазначали попередній раз, але сьогодні, цей наратив мав свій розвиток, як на Заході так і в Україні.

 

Довідково. Україна не питатиме ні в кого дозволу на завдання ударів по ворогові, вона здатна на все в боротьбі проти країни-агресора “росії”, – заява РНБО України.

 

Сьогодні все більше і більше західних офіційних осіб заявляють, що вищезазначене рішення стає чи не найважливішою подією у дев’ятимісячній війні, оскільки тепер Вашингтон і Брюссель з більшою ймовірністю поставлять Києву зброю більшої дальності.

 

Довідково. Мені все одно, як часто мені це доведеться повторювати: війна в Україні може закінчитися лише поразкою “путіна” – Борис Джонсон

 

Для врахування. Рада ЄС погодила військову фінансову допомогу Україні на €18 млрд. на 2023 рік. Ще 7 грудня це рішення намагалась блокувати Угорщина.

 

Отже, лютневий путінський початок військової гри, як хід “поставити все зразу” підвело світ на розвилку жорстких рішень, між повним знищенням російської загрози чи поступовим зниженням статусу її регіонального домінування.

Як ми вже знаємо, в лютому Захід обрав друге рішення і знизив статус “росії” в міжнародному порядку майже до рівня країн третього світу, або навіть ще нижче. Водночас це не зупиняє “росію”, оскільки вона має постійне джерело для свого підживлення – “китай” та “іран”. Тож сьогоднішнє рішення Заходу гатити по російській території є нічим іншим, як доказом того, що Захід переглянув своє рішення.

Отримавши більше даних, ми можемо впевнено сказати, що вибухи 5 грудня на російських стратегічних об’єктах “Дягілєве” та “Енгельс” були задля того, щоб перевірити реакцію “москви” на ці події, і рівноцінна бездіяльність “кремля” показала, що він “непрямо підтримує” це (політичний знак: якщо не каже “ні”, значить сказав “так”).

Формулювання “ми не боїмося подальшої ескалації з боку “москви”” (“The Times”) сягає ідеї, що “росія” стала немічною недодержавою з великою кількістю ядерної зброї, але ризик її застосування пропорційне падає з кожною реплікою її офіційних осіб. І про це ми теж вже попередньо зазначали.

Отже, “путін” свою війну програв, і провальний результат очевидний усім, у результаті чого “путін” об’єктивно став “лузером року”, на якого можна начхати і начхати цілком усвідомлено.

 

Довідково . Видання “Politico” визнало “путіна” – невдахою року.

 

На додачу до цього, весь світ мав можливість переконатись, що відносно “росії” діє стратагема зворотної інтерпретації: якщо “росія” чимось загрожує, то цього безперечно не буде, а якщо “росія” каже, що чогось не буде, то це безумовно входить до її планів.

Таким чином, ядерні загрози та трансформація ядерної стратегії із “захисної” в “попереджувальну” – це загроза “понтами”, а отже ескалаційний потенціал її дуже низький.

І в се це входить в кейс та у наслідок того, що “путін” став “лузером року”, а з тими, хто програв, більше не мають справ, і з ними не ведуть переговори.

 

Отже другим, і вже мотивуючим наративом поточного тижня можна назвати визнання “путіна” – лузером року, коли “кремль” своєю війною проти України остаточно поховав свою репутацію.

 

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

В той же час, не дивлячись на те, що як ми вже зазначили раніше: путін” свою війну програв”, але свою війну ще не програв “китай”, для якого навіть мертва недодержава “росія” та лузер “путін” все одно залишаються його бойовим активом.

В попередніх висновках від 9 грудня ми розмірковували з позиції Тегерану про можливий тиск на нього з боку “пекіну” щодо глибшого “партнерства” з “росією”, особливо в питанні наданні їй військового озброєння.

Сьогодні ж світові ЗМІ рясніють повідомленнями про те, що російсько-іранська співпраця буде посилюватися, трансформуючи їх відносини, зближуючи, все більше ставлячи в залежність один від одного та від “пекіну”.

Таким чином, на фоні “дозволу” Збройним Силам України сміливо гатити по російській території, визнання “путіна” лузером року, поточний тиждень закривається одним із переломних моментів сучасної світової холодної війни.

 

Висновок.

  1. З можливих перспектив найближчих місяців – це нові дрони, завод по їх виробництву в “росії” та ракети.
  2. З того, що може ускладнювати завдання диктаторам: експортний контроль та суворий моніторинг дотримання; співпраця з країнами Близького Сходу в частині розвідданих та диверсії; тиск через ООН на КНР задля зменшення підтримки обох режимів; залучення країн, які досі в нейтралітеті, до ізоляції обох режимів; підтримка іранської революції, зокрема Україною – як обов’язковий, смілий і символічний крок проти диктатур.
Перегляди:59
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Центр неформальної освіти ЦБО ЗСУ (ютуб-канал)
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”