Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
"Читальня-Книжкова полиця"
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
Читайте і насолоджуйтесь)
baner-korekta-2019
ХХ Міжнародний промисловий форум. 16-19 листопада (МВЦ на “Лівобережній”)
Ігор Вітик – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь Тимків – Тонкі аспекти державного управління
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Василь ШВИДКИЙ – погляд в історію
Олексій Карпенко – графіка: історична тематика

ЗМІСТ

Вступ

  1. Сила думки
    1.1. Матеріальність думки
    1.2. Характеристика думок
    1.3. Перешкоди на шляху реалізації сили думки
    2. Ментальні закони
    3. Я-концепція – ключ до формування позитивного мислення
    3.1. Я-концепція: сутність, шляхи формування
    3.2. Модель взаємодії свідомості та підсвідомості
    4. Технологія та практичні поради щодо формування позитивного мислення
    Висновок

 

Рекомендована література

Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986.
Зелигман М. Как научиться оптимизму. – М.: Вече, 1997.
Калошин В.Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров’я, успіх. – Х.: Вид. група «Основа», 2008.
Калошин В.Ф. Секрет
ы успешной жизни. – Х.: Изд. Группа «Основа», 2011. – 224 с. – С.71-111.
Романовський О.Г. Філософія досягнення успіху. Психологічний аспект. _ Х.: НТУ “ХПІ”, 2007. – 592 с.
6.
Трейси Б. Достижения максимума. – Мн.: ООО «Попурри», 2004. – 368 с. – С.29-120.
7.Калошин В.Ф.
Саморегуляція – шлях людини до щастя, здоровя, успіху /Управління школою.  – 2010. №8. – С.26-31.

 

Вступ. Доля людини! Багато хто звик вважати, що його долю формує хтось зовні. Проте це не так. Тільки у людини є одна енергія, властива їй, – вона називається «енергією, силою думки». І якщо людина зрозуміє, чим вона володіє, навчиться користуватися нею повною мірою, то вона стане володарем всього Всесвіту.

Від того, наскільки грунтовно ми можемо це усвідомити, відчути й зрозуміти, залежить те, у якому ступені перед нами будуть відкриватися закономірності та таємниці світобудови.

Тільки усвідомлення й прийняття енергії, сили думки дозволить зробити своє життя й життя учнів, більш щасливим.

 

1.Сила думки

1.1. Думка – матеріальна. Розумова енергія, яка організована в вигляді думки, має велику потужність. Кожна наша думка впливає на неї. Здоров’я, інтелект, успіх в житті, радість і щастя – все залежить від природи та якості наших думок, від того, наскільки ми здатні управляти ними. Ця якість (управляти своїми думками) потенційно дається кожній людині від народження. Вивчення та реалізація її вкрай корисна та необхідна для здоров’я, щастя, успіху, а також формування оптимізму як у дорослих, так і дітей.

З усіх  енергій, що існують у Космосі, наймогутнішою енергією, що володіє як творчою, так і руйнівною силою, є думка. Людина як мисляча істота користується протягом усього життя цією великою силою, часом не розуміючи ні значення, ні наслідків свого мислення як для неї особисто, так і для всієї Світобудови. Її могутність полягає в тому, що вона пускає в хід і рух стихійні сили природи, що самі по собі нерухомі й інертні й вимагають для приведення в дію поштовху, що дається їм думкою людини. Тому наша доля значною мірою визначається нашими думками. Згадаймо давно відоме. Посієш думку – пожнеш вчинок. Посієш вчинок  – пожнеш звичку. Посієш звичку – пожнеш долю. Що посієш, те й пожнеш.

Ми володіємо лише тією силою, що намалювали у своїй уяві. Світ навколо нас такий, яким ми його подумки уявляємо. Наші життєві ситуації і навколишнє оточення – це не що інше, як матеріалізація наших думок. Обмеженість думок спричиняє обмеженню наших можливостей («Я це можу!» або «Навряд чи я з цим впораюсь»). Чому? Бо будь-яка думка, що народжується в нашій свідомості, кінець-кінцем реалізується.

Але що ми знаємо про дію думки? Ось як її характеризують у філософських, наукових працях.

Ми представляємо собою результат того, про що думаємо. (Будда)

Які думки в людини, така і вона. (Соломон)

Які в тебе думки, таке і життя. (М. Аврелій)

Самим великим відкриттям мого покоління є те, що люди змінюючи аспекти свого мислення, можуть змінити життя. (У. Джеймс)

Вища стадія духовної культури настає тоді, коли ми розуміємо, що повинні контролювати свої думки. (Ч. Дарвін)

Всі предмети, які створені людиною – матеріалізація її думки. Проте розуміння матеріальності думки було забуто в 17 столітті,  коли західна наука, яку очолював Р. Декарт, розділила людину  на дві  окремі частини: тіло і душу.

Думка — продукт нашої свідомості, який надає нам можливість пам’ятати, аналізувати, робити висновки, моделювати ситуацію, асоціювати модель з реальністю. Саме думка формує тканину нашого життя й долі. В результаті наше життя – це відбиття того, про що ми думаємо.

Думка – початок всіх початків, ким би ми не були й чим би не займалися. Сутність людини визначає те, як вона мислить. В Індії наука про розумовий розвиток називається «раджа-йога». «Раджа» означає «королівський», цим підкреслюється чільна функція розуму. Йога означає «дисципліна».  Раджа-йога – це теорія й практика концентрації мислення, творчого підходу до керування собою за допомогою  контролю над думками.

Думку — результат або процес мислення — можна визнати однієї з найбільших сил або здібностей, якими ми наділені. Як і більшість інших сил і здібностей, її можна використовувати за власним вибором, позитивно або негативно. Проте більшість людей не навчені розумінню й використанню позитивної сили думки, яку філософи часто називають «ключовою силою розуму». Отже, для побудови пристойного життя  необхідне вміння правильно мислити — воно не менш важливе, ніж уміння правильно говорити. Наше мислення дає нам інструменти, за допомогою яких ми з матеріалу Всесвіту створюємо історію свого життя. Хіба ви не погодитеся з тим, що коли ви управляєте своїм розумом, ви управляєте своїм життям, а він діє за допомогою думки.

Великий Піфагор говорив своїм учням: «Ви можете запалити нове сонце, але можете створити темряву, такий закон співробітництва думок і простору».

Можна перелічити назви мільйонів предметів: від примітивного молотка до космічного корабля, у появі кожного з них передувала думка.

Уява будує матеріальний предмет у невидимому нами просторі, ми ще не бачимо його матеріалізації, але це зовсім не означає, що предмета не існує. Він уже побудований в уявному просторі, а це більш значимо, ніж його наступна матеріалізація. Космічний корабель будуються думкою однієї або декількох людей. Ми його ще не бачимо, не можемо його поторкати, і в той же час він існує! Існує в невидимому нами вимірі, а згодом матеріалізується, приймаючи видиму нашим звичайним зором форму.

Що є більше значним у створенні космічного корабля? Думка винахідника, конструктора або дії робітника, що виточує деталі відповідно до представлених креслень? Звичайно, всяка праця в цьому випадку необхідна, але первинною все-таки є думка.

З реальним космічним кораблем може відбутися аварія, і причиною її завжди буде не якась бракована деталь, а нечітко спрацьована думка.

Думка може передбачати всі аварії. Для думки не існує непередбачених ситуацій. Але аварії, безладдя всілякі відбуваються. Чому? Поквапилися з матеріалізацією, не давши думці завершити проект.

Так, самостійно помізкувавши, кожний сам може переконатися в безперечності висновку: всі предмети, коли-небудь виготовлені на Землі, є матеріалізацією думки, абсолютно всі життєві ситуації, включаючи саме життя, формуються спочатку в думках. Це дійсно так.

Але якщо ваша думка розвинена слабко, або під впливом якихось причин їй не дають вільно використовувати властиві їй енергію й швидкість, то на ваші життєві ситуації будуть впливати чужі, можливо, ваших близьких, знайомих думки, загальноприйняті установки в суспільстві.

Але й у цьому випадку ваші життєві ситуації вибудовуються спочатку людською думкою. І ви самі винуваті, якщо затиснули, закріпачили свою власну думку, тим самим підкорилися волі думок іншої людини, і тепер уже від цього іншого або інших будуть залежати ваші невдачі або успіх.

Переконатися у вищесказаному можна на численних життєвих прикладах. Подумайте, що робить людина, перш ніж стати, наприклад, відомим артистом? Звичайно ж, спочатку мріє про це, потім подумки вибудовує план досягнення мрії й далі діє: самодіяльність, навчальні заклади, влаштування на роботу в театр, кіностудію або філармонію.

Звичайно, ви можете заперечити, що всі мріють бути найвідомішими артистами, але стають такими лише одиниці, а деякі взагалі змушені шукати роботу в іншій галузі, не пов’язаної з артистичною кар’єрою: крім мрії необхідний талант. Так, необхідний. Але талант теж виробляється силою думки.

Однак, багатьом людям буває важко зрозуміти, яка величезна сила зосереджена в найпростішій думці. Їм набагато легше зрозуміти енергію, що дають атомна або гідроелектростанція. Вони бачать силу в дії й розуміють функції всіх пристроїв, тоді як сила думки може здатися більше невизначеною й тому менш доступною для розуміння.

Думку можна вважати мотивуючою силою, яка стоїть за будь-яким учинком, подібно тому, як електрика є джерелом світла в наших будинках. Усі люди — багаті та бідні, молоді й старі — володіють силою думки. Тому важливо навчитися використовувати цю величезну силу собі на користь.

Якщо скористатися езотеричним підходом, то нагадаємо, що ще Ісус призвав нас уподібнитися дітям, щоб ми змогли ввійти в ту повноту життя, що він назвав Царством Небесним.

Однак найчастіше самообмеження у вигляді віку, правил пристойності, ділових зобов’язань, вимог і заборон, понять про те, що можна й що не можна здійснити, наших уявлень про себе й про те, на що ми здатні, позбавляють нас всієї повноти життя.

Пригадаймо… Коли ви востаннє насолоджувалися від гойдалки? Коли ви востаннє робили щось розпачливе, що виводило вас за обкреслене коло життя й демонструвало світу, що ви по-справжньому живі? Коли та дитина, що живе у вас, могла  відкрито виразити своє збудження й радість?

Ні, вік отут не виправдання, як і ваш вузький погляд на самого себе: ніщо не виправдує тих, хто не користується дарованим йому життям і не дає йому всю повноту вираження.

Ви представляєте одночасно й радісну дитину, і безсмертного мудреця. Чи є у вас щира віра в те, що ваш дух нічим не обмежений? Якщо вірите, то що вам заважає виражати достаток життя на всіх рівнях: тілесного та психічного здоров’я, взаєминах з навколишніми, ділового життя, навчання, фінансах, мисленні й почуттях!

Все, чим ми є, є результат того, що ми думали: воно засновано на наших думках і складено з наших думок (спрацьовує, так званий, закон причини та наслідку: посіяв думку (причина) ….  пожав долю (наслідок)).

Якщо людина говорить або поводиться, мислячи негативними думками, негаразди слідують за нею подібно тому, як за днем наступає ніч. Якщо людина говорить або поводиться, мислячи чистими (позитивними) думками, щастя слідує за нею, подібно тіні, що ніколи її не залишає.

Життя, яке створює кожен з нас, – це життя в межах нашого власного мислення. Щоб це життя стало більш багатим, радісним треба мислити в межах безмежного багатства позитивно.

Саме  тому сьогодні ви перебуваєте там, куди вас привели ваші думки. І завтра ви виявитеся там, куди вас приведуть ваші сьогоднішні думки.

1.2. Характеристика думок. В цілому розрізняють думки сильні або слабкі, позитивні або негативні. Якщо думки позитивні, але слабкі, вони подібні до світлячків: на них приємно дивитися, але вони не здатні розсіяти нічний морок. Слабкі негативні думки подібні до бліх: вони дуже малі, але боляче кусаються, такі думки породжують сум’яття, хаос. Хаотичне ж мислення небезпечне, оскільки спричиняє непередбачені вчинки. Такому мисленню бракує стійкості й спрямованості, і воно легко піддається зовнішнім впливам — різного роду соціальним стереотипам, масовому психозу й поширеній істеричності. Сильні негативні думки породжують негативний настрій у людини, що, будучи вузько спрямованим і жорстко обмеженим, руйнівний по своїй суті, а отже, заподіює шкоду самій людині й оточенню. Є старе єврейське прислів’я, що стверджує, що розум іржавіє від злості. Не тільки злість, але й заздрість, страх, а також деякі інші негативні емоції піддають корозії наше мислення.

Сильні позитивні думки (ідеали) творчо конструктивні й здатні до розвитку. Вони значно зміцнюють життєву енергію, активізують творчі здатності й стимулюють гарні вчинки.  І хоча інтелектуалізм 21 століття відрізняється разючими успіхами в галузі техніки, однак індустріальна й технологічна революції не змогли зробити людини щасливішою й мудрішою насамперед тому, що мислення, пов’язане з технічним прогресом, не зігрівалося теплом людських сердець.

Думка, не підкріплена розумінням і співчуттям, часто неефективна або навіть руйнівна. Той факт, що до недавнього часу більша половина всіх науковців, була зайнята роботою військового профілю, свідчить наскільки знання може відділятися від душі. Інша ж частина вчених зайнята роботою, що визначається приватним сектором, де приватні інтереси, а потім і наукові,  нерідко вступають у протиріччя з інтересами й добробутом суспільства. Наукові, художні й соціальні досягнення, що принесли найбільші блага людству, були породжені сильною й всеосяжною думкою  про добро.

Крім того у свідомості більшості людей фізичні й розумові процеси відділені одне від одного, і це призвело до сумних результатів: люди забули про особисту відповідальність за своє власне здоров’я (у тому числі й духовне), а також, життя в цілому. Вони надали карт-бланш медицині й перетворили лікарів у богів. Ситуація ця й абсурдна й трагічна. Кожна людина керує розвитком свого організму, контролюючи всі процеси його функціонування. Той факт, що «керівництво» в основному відбувається на підсвідомому рівні, не робить  ці процеси менш реальними або менш керованими.

Думка, свідома або підсвідома, –  головна причина, що спонукує людину до дій. Саме відсутність відповідальності за свідому думку й викликало той самий розрив між мисленням і дією, що характерний для більшості наших сучасників.

Хвороби розуму, крім випадків, пов’язаних з органічними порушеннями мозку,  як правило, є наслідком особистої відмови від відповідальності  за   раціональне мислення,   тобто за свої власні дії.  На жаль, людям здається, що характер і спрямованість мислення не мають значення, якщо їхнє поводження перебуває в межах загальноприйнятих норм. Але це – хибне розуміння власних можливостей. Дослідження свідчать, що негативне мислення впливає на зміну біохімічних процесів і викликає стресові симптоми, послабляючи імунітет організму; у результаті негативне, мислення передається й навколишнім. Позитивне мислення, напроти, зміцнює наш дух, активізує життєдіяльність, імунітет організму і до того ж сприятливо впливає на навколишніх.

Емоційно «зафарбовані» думки й спонукання негативного характеру (облудність, жорстокість, страх, жадібність тощо), які стимулюються за допомогою пропаганди насильства засобами масової інформації, управляють як потенціалом, так і підсвідомою тенденцією реалізовуватися в житті глядачів і читачів всупереч їхньої волі, а думки, наповнені позитивними ідеями й образами (любов, краса й героїзм), втілюються в добрі, гарні і героїчні дії. Саме тому потрібно займатися гігієною (екологією) розуму, як основою основ моралі й етики.

Кожна думка народжує дію, що буде тим сильнішою, чим більше вкладено в неї уявної сили. Думка сильна, яскрава, з визначеною метою свідомо послана, створює з ментальної матерії живу просторову істоту – мислеобраз, що буде прагнути реалізуватися.

Потужність наших думок визначається їх силою, глибиною і теплотою. Думки стають могутніми, коли їх невпинно культивують і плекають. Постійне обмірковування, бажання або представлення однієї і тієї ж ідеї вносить ве­ликий вклад у її матеріалізацію. Тому для досягнення успіху в житті варто розвивати в собі непохитну рішучість, що сприяє реалізації наших думок. Сила людської думки не має обмежень. Чим більш сфокусованою є людська свідомість, тим більше сили зосереджено в одній думці. Проте у звичайної людини промені свідомості розсіюються на безліч справ і турбот.

І тому пересічна людина, яких на землі переважна більшість, мислить безперервною стрічкою дрібних, слабких, неясних і туманних думок. Не потрібно думати, що вони нешкідливі. У Всесвіті діє закон притягання подібного подібним (або закон психічного магнетизму). Слабка думка створює відповідне нечітке зображення в ментальному плані, що притягується подібними ж думками інших людей. Потім вони групуються за своїм змістом, підсилюють одна одну, створюючи величезні резе­рвуари хаотичної сили, в якій немає творчого імпульсу, але є над­лишок енергії негативного характеру. Ця енергія, не знаходячи застосування собі у творчій діяльності, діє  на людство у виді всіляких стихійних лих, ускладнює життя сучасної людини.

1.3. Перешкоди на шляху реалізації сили думки. Мислення пересічної людини подібно мавпочці, що стрибає й бігає з місця на місце, любить витівки, може вкусити, може бути підступним і злим.

Мислення віддавна «спотикається» через ряд  помилкових концепцій і тому навіть у наше століття найчастіше «блукає в сутінках». Але особистість людини розвивається лише при усвідомленні  нею відповідальності за власні думки й при вмінні  контролювати їх.

На жаль, мисленню частіше надавалося (та й надається) другорядне значення. І саме тому «багато хто  стурбований станом своєї зовнішності, але хто стурбований станом свого мозку?»

Ми пишаємося машинами, які здатні «думати», але варто людині спробувати серйозно зайнятися тим же самим, як вона  відразу, стає об’єктом підозри в обивателів. Але ж, мислення — вищий продукт людського мозку.

Це самий потужний і складний «апарат», коли-або винайдений, був розроблений не якоюсь знаменитою фірмою, а Матір’ю-Природою. Його можна  вдосконалювати,   але   замінити   неможливо.  Розвиток  його  необмежених можливостей залежить від тренування.

Якби люди  для тренування свого мозку використовували хоча б частину тих  зусиль і часу, які наші прославлені атлети вкладають у розвиток свого тіла, вони могли б ставити перед собою більш високі цілі й відповідно досягати набагато більшого.

Якби сила, необхідна, скажемо, для стрибка в довжину або у висоту для олімпійського десятиборства була спрямована на розумову діяльність, мислення людини стало б більше рухливим, сміливим і різнобічним. Розширення можливостей інтелекту вирішило б багато людських проблем, а еволюція людини піднялася б на більше високий рівень.

Цим варто було б зайнятися нашим загальноосвітнім установам, але більшість навчальних закладів закостеніло в методиці, яка заснована  на зубрінні та насильстві, що ніяк не сприяє розвитку мозку, а навпаки, формує у слухачів навчену безпорадність, песимізм.

Система освіти й засобів масової інформації зробили людей залежними від влади в придбанні знань. Ця тенденція викликала часткову атрофію природних основ, необхідних розуму для збагнення реальності. Люди майже повністю втратили здатність довіряти своїм власним спостереженням, власному розумінню.  Все це призвело до втрати  в людині  індивідуальних   якостей  і   здатності  до творчої діяльності.

Люди дивляться на світ крізь окуляри, скла яких затемнені світлонепроникною плівкою умовностей, забобонів, неуцтва й застарілих способів мислення.

Діти  – природжені  художники, вчені, винахідники – бачать світ у всій  його свіжості й первозданності; щодня вони заново придумують своє життя. Вони люблять експериментувати й дивляться на чудеса навколишнього світу з подивом і захватом. Однак їхні творчі здатності в переважній більшості розбиваються об стіну загальноприйнятих поглядів і догм, видаваних за  знання  й  досвід.  У дітей, наприклад, є витончене природне почуття кольору й відтінків, але воно, як правило, «атрофується» у школі, де вони довідаються, що сніг білий, а земля – коричнева.

Але ж під ясним зимовим піднебінням сніг може виявитися блакитним, відбиваючи колір неба, а земля – багряний рожево-фіолетовими  відтінками. Цінність великих творів мистецтва в тім, що вони дозволяють нам побачити дійсність очима художника, чий оригінальний підхід не  зіпсований ортодоксальним мисленням і стандартним  сприйняттям.

Покладаючись  в основному на те, що говорять інші, діти поступово перестають довіряти власному сприйняттю, перестають вірити у власні сили й користуються цим унікальним дарунком (творчі здатності)  усе рідше й рідше.    

Люди часто самі «ставлять на собі хрест», коли перестають використовувати свої вроджені здатності до спостереження й мислення, коли починають вірити безапеляційній думці релігійних і політичних лідерів, батьків і вчителів, засобам масової інформації й іншим «пророкам». Навіть якщо тисячі людей прийдуть до згоди по питанню, про яке мають досить туманне уявлення, їхня точка зору може бути помилковою. Воля й творчий пошук вимагають незалежності суджень, заснованих на особистій спостережливості й самостійному усвідомленні.

Освіта, влада і релігія створили невловиму атмосферу залежності, яка утримує пересічну людину в стані інтелектуального рабства. В результаті більшість людей шукає допомоги ззовні (це люди-екстернали – вони вважають, що від них нічого не залежить). Вони хочуть від влади, Бога того, що можуть зробити для себе самі. Вони не усвідомлюють, що вся мудрість, любов, здібності містяться в них самих (в силі думці). Вони забули слова великого вчителя: «Все, що вам потрібно, знаходиться всередині вас, царство небесне всередині вас». Мільйони людей до цього часу не зрозуміли, що вони наділені здатністю вибору та потенційною силою досягнути всього, чого вони хочуть.

У сучасному світі загублена цілісність, спрямованість і об’єднувальна сила мислення, воно відірвалося від дії, почуття й фізичного єства. Думка стала настільки абстрагованою, що не містить ні логіки, ні переконань, необхідних для дій, і, коли людина зважується на вчинок, вона робить його, не думаючи про причини або наслідки.

Думки  сучасної людини часто зосереджені тільки  на власному «я», хаотичні, недобрі й убогі, у них немає широти, ясності й інтересу. У свідомості більшості людей психічні процеси, це щось таке, на яке не можна  впливати; фізіологічні і психічні  процеси відділені одне від одного. Це призвело до сумного результату: люди забули про особисту відповідальність  за власне життя.

Відрив розумових функцій від фізичних послабив здатність до самозцілення при хворобах, порушив природну гармонію духу й тіла, настільки необхідну для досягнення успіху у всіх сферах життя.

Що ж нам заважає реалізувати потенційну силу нашої думки?

Віра в різноманітні обмеження – у те, що ми не можемо піднятися над обставинами, у те, що ми насправді є жертвами обставин і не несемо відповідальності за те, що наша працездатність знижується, наші старання не оцінюються по достоїнству, а наше життя не таке, яким нам хотілося б його бачити – призводить до трагічних наслідків. Така життєва позиція, на величезний жаль, є широко розповсюдженою нормою, приводячи людей до постійних, нескінченних невдач і розчарувань.

Перевага над обставинами – це наше законне право, яке дано при народженні, але ми віддаємо перевагу слабості й обмеженості. Ми навішуємо на себе ярлики невдах, відштовхуючи від себе багатство, щастя й волю.

Як нам позбутися від своєї неповноцінності, поки ми не подумаємо й не повіримо, що це можливо? Чи є така наука, що припускає, що хтось може зробити якісь дії, думаючи, що не здатний на це?

Чи існує філософія, що дає можливість людині піднятися нагору, якщо вона націлена долілиць?

Чи є хоча б єдина можливість для того, хто постійно живе, думає й говорить про себе з відчуттям власної неповноцінності, піднятися до вершини?

Ми не можемо рухатися одночасно у двох різних напрямках. Поки ми не зітремо слова «не можу» і «сумніваюся» з нашого словникового запасу, ми не зможемо піднятися вище.

Ми не станемо сильніше, поки не припинимо потурати власним слабостям. Ми не зможемо жити із упевненістю в завтрашньому дні, поки є місце для сумнівів у нашій душі. Ми не зможемо стати щасливими, потопаючи в жалості до себе й у думках про власну нещасну долю.

Не можна очікувати від себе прекрасного здоров’я, якщо ми постійно думаємо й говоримо про погане самопочуття (хоча й хочемо бути здоровими), стверджуючи, що нам ніколи не мати здоров’я при такому житті.

Ніщо не позбавляє наш розум сил для боротьби й продуктивної праці так, як постійне негативне самонавіяння.

Більшість негараздів починається із сумніву у своїй здатності вийти із ситуації переможцем.

Допускаючи сумнів у свій розум, ви відкриваєте двері шпигунові, що обов’язково зрадить вас і видасть ворогові у вирішальний момент.

Якщо ви не проженете сумніви, то поступово такі думки, як: «Не варто занадто напружуватися», «Зменши оберти», «Не треба лізти туди, де прийдеться стикатися із труднощами», «Почекай до кращих часів» стануть вашими постійними супутниками.

І як тільки це відбудеться, ви можете попрощатися зі своїми амбіціями. Ваше прагнення до успіху, процвітанню й самовдосконаленню не встоїть перед спокусою розслабитися й плисти за течією, нічого не вживаючи. Ці думки позбавлять вас сил, знищать вашу здатність притягати до себе успіх. Поразка незабаром стане саме собою визначальною у вашій життєвій установці.

У ту мить, коли ви зізнаєтеся самі собі у своїй безпорадності й «здаєтеся на милість переможця», ви перестаєте існувати як особистість.

Людина, що відмовилася від боротьби – безнадійна. Ви нічого не можете для неї зробити, поки вона сама не підніме голову й не продовжить боротися за своє майбутнє.

Якщо ми постійно чіпляємося за думку про те, що ми «знаходимося на дні» й не можемо подолати цю ситуацію, що успіх недосяжний, що щастя – доля інших людей, більш щасливих, ми стаємо єдиним цілим із цими думками, невіддільним від них, і починаємо жити відповідно цій ментальній програмі.

Як ви можете стати щасливим, якщо ви постійно говорите про свої невдачі? Доти, поки ви вважаєте себе бідним, непомітним, жалюгідним хробаком під ногами в більш успішних людей, ви будете їм бути. Ви не можете піднятися вище своєї самооцінки, не можете жити іншим життям, ніж те, котре ви задумали для себе.

Якщо ви дійсно вірите у свою невдачу, вона буде переслідувати вас до кінця ваших днів. Немає таких ліків у світі, що змогли б допомогти вам подолати хворобу, поки ви самі не зміните напрям ваших думок.

У цьому немає ніякої таємниці або чарівництва. Люди, що роблять великі справи, у першу чергу знаходять могутність за рахунок своєї впевненості. Вони не дозволяють собі ставитися до себе або до своєї справи негативно. Коли вони зважуються на вчинок, вони сприймають свою здатність зробити його, як щось таке, що саме собою розуміється. У їхніх серцях немає місця страхам і сумнівам, навіть якщо люди  насміхаються над ними й кричать: «Невдаха!».

Майже всі люди, які коли-небудь зробили щось значне, спочатку піддавалися глузуванням і недовірі з боку суспільства. Їм часто говорили, що вони «витают в облаках». Проте, ми зобов’язані всіма благами цивілізації тій непохитній впевненості в собі й своїй правоті, які наповнювали тих людей, що змінили цей світ. Згадаймо про них.

Що було б, якщо Копернік і Галілей відмовилися від своїх досліджень тільки тому, що їх оголосили безумцями і єретиками? Сучасна наука донині тримається на їхній непохитній упевненості в тім, що наша планета має форму кулі й обертається навколо сонця, а не навпаки.

А що було б зараз на місці Сполучених Штатів Америки, якби Колумб відмовився почати свою подорож на Захід, коли вся Європа глузувала з його ідей?

Що було б, якби Олександр Белл зневірився в собі, коли він витрачав останні гроші, експериментуючи над принципами передачі звуку на відстань, коли всі називали його божевільним?

Без віри у свою місію тендітна сільська дівчина Жанна де Арк не змогла б повести за собою цілу армію. Не володіючи силою, даної їй вірою, як би вона змусила, начебто слухняних дітей, підкорити собі тисячі воїнів? Ця божественна впевненість, примноживши її силу, поширювалася на всіх, хто був навколо її, навіть король підкорявся їй.

Віра – це сила, що творить, що робить, створює ідеї, допомагає домагатися мети. Непевність й сумнів руйнують, знесилюють і паралізують будь-які спроби людини змінити ситуацію на краще.

Потужний імпульс упевненості, знищує сумнів й збільшує силу концентрації волі, тому що звільнює нашу свідомість від негативних думок, що перешкоджають найбільш ефективній роботі. Впевненість уможливлює просування вперед без порожніх витрат енергії.

Успіх у будь-якій справі завжди несе в собі дух непохитної впевненості, і якщо ми проаналізуємо будь-яку поразку, то виявимо, що головною причиною її була відсутність віри.

Розум не може працювати на повну силу, поки йому заважає сумнів. Люди без освіти, але впевнені в собі й повні рішучості домогтися успіху, часом залишають позаду тих, хто закінчив престижний навчальний заклад і одержав диплом.

Отже, ніколи не дозволяйте собі втратити віру в себе. Варто вам піддатися негативному впливу страхів і сумнівів, як весь ваш внутрішній стрижень розвалиться на шматки. Але ж як не дивно, створені людиною засоби масової інформації (ЗМІ) руйнують віру самої людини у власні сили та краще майбутнє.

Як же управляти думками? В цьому нам допоможе  знання законів, котрі визначають закономірності  нашої ментальної сфери. Розглянемо їх.

  1. Ментальні закони. Закони, які існують в природі, діляться на дві категорії: закони фізики й ментальні закони. Дія законів фізики, наприклад тих, що управляють електрикою або механікою, може бути перевірене шляхом контрольованих експериментів і практичної діяльності.

А ось ментальні закони можна перевірити тільки за допомогою досвіду, спостерігаючи за їхньою дією у власному житті.

Деякі ментальні закони були сформульовані приблизно в другому тисячоріччі до нашої ери, тобто приблизно чотири тисячі років тому. В античному світі ці закони викладалися в так званих “школах таїнства”.

У ті часи зазначені закони не були призначені для широкого загалу. Керівники таких шкіл думали, що пересічна людина невірно витлумачить ці закони й буде використовувати їх не по призначенню. Можливо, що для того часу так воно й було.

Сьогодні більшість зазначених законів описані й обговорюються відкрито. Але використовуються на практиці досить рідко.

Однак, вивчення біографій успішних людей дозволяє зробити висновок, що здебільшого вони користувалися цими законами свідомо або неусвідомлено, і в результаті їм часто вдавалося протягом короткого часу досягти більшого, ніж іншим людям протягом всього життя

Ментальні закони також працюють всюди та постійно, незважаючи на те що їхній фізичний прояв не так легко побачити. Щораз, коли життя йде успішно, ваші думки й дії приведені в гармонію із цими невидимими ментальними законами. Щораз, коли ви стикаєтеся із проблемами, ви незмінно порушуєте один або більше законів, свідомо знаючи про це або перебуваючи в невіданні. Через їхню центральну роль у досягненні щастя, успіху і, звичайно, формуванні позитивного мислення дуже важливо познайомитися з ними й інтегрувати їх у все, чим ви зайняті.

Закон контролю говорить, що ваше відношення до себе самого позитивно в тім ступені, у якій ви контролюєте своє життя, і негативно в тім ступені, у якій ви, відповідно до власних відчуттів, втрачаєте над ним контроль або попадаєте під контроль іншої зовнішньої сили.

Можливий або зовнішній, або внутрішній контроль. Іншими словами, ви можете відчувати, що самі контролюєте своє життя, випробовуючи щастя, упевненість, практикуючи позитивні підходи, або що ваше життя контролюється іншими, і ви безпомічні, загнані в пастку, почуваєте себе жертвою.

В обох випадках контроль над вашим життям починається з ваших же думок – це єдине, над чим ваш контроль безмежний. Те, як ви міркуєте про ситуацію, визначає ваші почуття, а останні визначають ваше поводження.

Самодисципліна, володіння собою, самоконтроль – все це починається з контролю над власним мисленням. Ніяка людина або ситуація не можуть змусити вас почувати себе певним чином. Тільки ваші власні думки про ситуацію змушують вас почувати себе так чи інакше. Ви здатні контролювати свої думки. Як сказала Елеонора Рузвельт, “ніхто не може вас змусити почувати себе приниженим без вашої згоди”.

Закон контролю пояснює, чому так важливо бути рішучим і чому так важливо знати, чого ви хочете. Упевненість у собі й відчуття контролю і є перевагою людини, що має ясну мету й план, перед тими, хто коливається й не впевнений у собі.

Саме тому, один з найголовніших обов’язків людини – взяти власне життя під контроль (стати інтерналом). Відчуття контролю стає фундаментом для побудови щастя й успіху в майбутньому, звичайно, включаючи і професійне самовизначення.

Закон причини й наслідку говорить, що кожний наслідок у вашім житті має причини. Він настільки важливий, що був названий залізним законом Всесвіту. Він стверджує, що все відбувається з якої-небудь причини поза залежністю від вашого знання про неї. Немає нічого випадкового. Ми живемо в упорядкованому Всесвіті, який керованим чіткими законами, і розуміння цього відіграє центральну роль стосовно до будь-якого іншого закону або принципу.

Закон причини й наслідку говорить, що для успіху є конкретні причини й що такі ж конкретні причини є для невдачі. Є конкретні причини для здоров’я й хвороби. Є конкретні причини для щастя й нещастя.

Цей закон настільки простий, що багато хто не звертає на нього уваги. Люди продовжують робити (або не робити) ті самі речі, які призводять до розчарування й нещастя, і звинувачують у своїх проблемах навколишніх.

У книзі Притч Соломона сказано: “Що посієш, то й пожнеш”. Ця версія закону причини й наслідки також називається законом сівби й жнив. Він говорить, що пожнете ви тільки те, що посіяли, і що все, що ви отримуєте сьогодні, є результат посіву в минулому. Якщо в майбутньому ви хотіли б отримати інший урожай у якийсь із областей свого життя, то повинні посіяти інше насіння сьогодні.

Найбільш важливе застосування закону причини й наслідку, або сівби й жнив, таке: думки є причини, а умови, результат  є наслідком.

Ваші думки служать головною причиною умов та результатів вашого життя. У вашім досвіді все починалося з певної думки – вашої або чиєїсь.

Усе, ким ви є, і ким ви станете, є результатом способу вашого мислення. Змінивши якість свого мислення, ви зміните і якість свого життя.

Зміни у вашім зовнішньому досвіді підуть за змінами в досвіді внутрішньому. Ви пожнете те, що посіяли.

Вся принадність цього незмінного закону полягає в тім, що, прийнявши його, ви знаходите повний контроль над своїми думками, почуттями й одержуваними результатами. Застосовуючи закон причини й наслідку, ви приводите своє життя в гармонію із законом контролю.

Закон віри говорить, що все, в що ви гаряче вірите, стає реальністю. Чим сильніше ви вірите в істинність чогось, тим вище ймовірність істинності цього для вас. Якщо ви, справді, вірите в щось, то й уявити собі не можете, як це може бути інакше. Ваші переконання створюють тунель вашого зору. Вони редагують вхідну інформацію й відкидають те, що не відповідає вашим рішенням або переконанням.

Наприклад, якщо ви цілком упевнені, що вам долею призначено домогтися великих успіхів, то незалежно від того, що відбувається, ви продовжите боротися за досягнення своїх цілей. І ніщо вас не зупинить.

З іншого боку, якщо ви вірите, що успіх – це справа везіння або випадку, то вас дуже легко збентежити й розчарувати щораз, коли виникають негаразди. Отже, ваші переконання налаштовують вас на успіх або поразку.

Саме тому люди з оптимістичним підходом до життя (з вірою в себе та майбутнє) звичайно надзвичайно енергійні, вони будують і створюють майбутнє. Вони позитивні й веселі, вони бачать світ як чудове місце, що створене для життя. Для них характерні невипробувані ментальні підходи, що дозволяють позитивно й конструктивно реагувати на неминучі зльоти й падіння повсякденного життя.

Закон очікувань говорить: все, чого ви очікуєте з упевненістю, стає вами ж виконуваним пророцтвом. Інакше кажучи, ви одержуєте не обов’язково те, чого хочете від життя, а те, що очікуєте від нього. Ваші очікування роблять потужний невидимий вплив, що змушує людей поводитися й ситуації виникати відповідно до того, чого ви від них чекали.

Можна сказати, що ви постійно є провісником своєї власної долі, говорячи й міркуючи про те, як, на вашу думку, може обернутися ситуація. Люди, що досягли успіху впевнені в собі. Вони припускають свій успіх, вони очікують позитивного до себе відношення. Вони очікують, що будуть щасливі, – і вони рідко розчаровуються у своїх очікуваннях.

Для людей, що не домоглися успіху, характерні негативні очікування, цинізм і песимізм, які призводять до того, що все відбувається саме так, як ці люди того й чекають.

Цей закон пояснює також той факт, що людина ніколи не можете піднятися вище власних очікувань. Оскільки вони перебувають під вашим повним контролем будьте впевнені, що ваші очікування повністю відповідають тому, що повинне відбутися на ваше бажання. Отже позитивні очікування вже самі по собі здатні змінити всю вашу особистість, все ваше життя.

Закон притягання. Про цей закон написано чимало книг, і багато хто думає, що він відіграє центральну роль у розумінні стану людини. Закон притягання говорить, що ви являєте собою живий магніт. Ви незмінно залучаєте у своє життя людей і ситуації, що перебувають у гармонії з вашими домінуючими думками. Подібне притягає подібне. Ваші друзі, родина, відносини, робота, проблеми й можливості – все це залучається на основі звичного для вас способу мислити.

Аналізуючи кожний з аспектів власного життя, як позитивний, так і негативний, ви побачите, що самі створили весь цей світ. І чим більше почуття ви вкладаєте в думку, тим вище буде імовірність того, що ви залучите до себе людей і ситуації, що перебувають у гармонії з вашою думкою.

Як і інші ментальні закони, закон притягання нейтральний. Він може допомогти, але може й нашкодити. У дійсності цей закон можна розглядати як варіацію закону причини й наслідки, або закону сівби й жнив.

Тих, хто користується законом притягання з погляду позитивного мислення, часто називають щасливчиками. Це ще один спосіб пояснити, чому так багато гарного й так багато корисних людей залучається в життя тих, хто має чітке уявлення щодо власних цілях і не втрачає оптимізму в прагненні їх досягти.

Закон відповідності – один з найважливіших законів і багато в чому узагальнює й пояснює всі інші. Він говорить: “Що усередині, те й зовні”. Це означає, що ваш зовнішній світ є відбиття внутрішнього. Цей закон надає можливість розпізнати, що відбувається у вас усередині, спостерігаючи за тим, що відбувається навколо вас.

Німецький філософ Ґете сказав: “Потрібно бути чимсь, щоб зробити щось”. Потрібно змінити себе. Потрібно внутрішньо стати іншою людиною, перш ніж результати виявляться зовні.

Багато хто намагаються поліпшити або змінити деякі аспекти власного життя, змушуючи змінюватися інших людей. Їм не подобається відбиття їхнього власного життя, що вони бачать у дзеркалі. Тому вони працюють над поліруванням дзеркала, замість того щоб зайнятися собою.

Ви завжди представляєтеся навколишнім таким, який ви є насправді. Вам рідко вдається когось обдурити. Єдиний спосіб поміняти щось зовні – це змінитися усередині.

Відомий американський психолог В. Джеймс писав: “Найбільше відкриття мого життя – це відкриття, що люди здатні міняти зовнішні аспекти власного життя, змінивши свої думки”.

Закон ментальної еквівалентності може розглядатися як нове формулювання попередніх законів. По суті, він говорить, що думки матеріалізуються. За допомогою живої уяви й повторів ваші думки, заряджені емоціями, стають реальністю. У благо або в зло, але майже все, що присутнє у вашім житті, створено вашими думками.

Інакше це можна сказати – так: думки – це матеріальні об’єкти. Вони народжуються й починають жити своїм життям. Спочатку ви – їхній хазяїн, а потім вони починають розпоряджатися вами. Ви майже завжди поводитесь відповідно до ваших думок. Нарешті ви починаєте перетворюватися в те, про що думаєте. Змінивши своє мислення, ви змінюєте й своє життя.

Починаючи мислити позитивно й упевнено про всі аспекти свого життя, ви берете під контроль все, що відбувається з вами. Ви приводите своє життя в гармонію із причиною й наслідком. Ви сіяєте позитивні причини й пожинаєте позитивні наслідки. Ви починаєте сильніше вірити в себе й свої здатності. Ви очікуєте більше позитивних результатів. Ви залучаєте позитивних, людей і ситуації, і незабаром ваше зовнішнє життя приходить у відповідність із вашим внутрішнім світом, вашими думками, настановами, цінностями.

Всі ці трансформації починаються з ваших думок. Змініть своє мислення, і ви обов’язково зміните своє життя.

Закон звички. Практично все, що ви робите, є результатом звички. Те, як ви розмовляєте, працюєте, керуєте машиною, думаєте, будуєте відносини з іншими людьми, витрачаєте гроші й спілкуєтеся з тими, хто важливий для вас, засновано головним чином на звичках. Ваше поводження в кожній області життя будується на досвіді, акумульованому вами з раннього дитинства. Імовірно, дев’яносто п’ять відсотків ваших учинків і реакцій є автоматичним, підсвідомим відгуком на фізичне й людське середовище.

Закон звички – це життєво важливий ментальний закон. Він дає пояснення успіху й невдачі так само добре, як і всі інші закони. У нього є двійник у фізиці – перший закон руху Ньютона, що говорить, що всяке тіло прагне перебувати в стані спокою доти, поки на нього не подіє зовнішня сила.

Ваші думки й учинки підкоряються тому ж принципу. Під час відсутності зовнішньої сили або вашого твердого рішення зробити щось інакше ви продовжуєте робити все так само, як і раніше.

Звички гарні тільки доти, поки служать вам, доти, поки їхній вплив призведе до збагачення й удосконалювання вашого життя. А коли звички стають головною перешкодою на шляху до щастя, настає час модифікувати їх або ж перемінити цілком.

Успіх і невдача, щастя й нещастя більшій мірі є результатом звичок, що автоматично працюють. Саме тому зміна звичок, що не відповідають вашим пріоритетним цілям, – це одна з найбільше важких, але й найважливіших завдань, що визначають якість вашого життя.

Закон практики. Однак всі звички формуються, отже від них можна й позбутися. Ваша особистість на сьогоднішній день є результат формування певних звичок. Вас учили або ви самі навчилися, як стати тією людиною, якою ви є, і як одержувати ті результати, які ви одержуєте в процесі свого життя. Ваше навчання почалося до того, як ви виросли настільки, щоб самому зрозуміти, що саме відбувається. Ви – результат навчання, що зайняло багато років та не завжди призводило до щасливого життя.

Але при бажанні можна змінити своє життя. Закон практики стверджує, що всяке часто повторювана дія або думка стає новою звичкою. Можна виробити будь-яку бажану звичку. Можна стати такою людиною, якою ви хочете стати, дисциплінувати власні думки й дії таким чином, щоб вони узгоджувались із вашими новими ідеалами й перетворилися в нові звички. Саме так відбувається перетворення в нову людину з кращими якостями.

Закон підсвідомої діяльності говорить, що всяка ідея або думка, прийнята вашою свідомістю за істину, буде прийнята й вашою підсвідомістю, яка негайно приймається за роботу зі втілення її в реальність.

Як тільки ви починаєте вірити в можливість здійснення якоїсь дії, ваша підсвідомість починає роботу як передавач ментальної енергії, у результаті чого ви притягаєте людей і обставини, відповідно вашим новим домінантним думкам.

Міркування про нову мету сприймаються вашою підсвідомістю як команда. Воно починає коректувати ваші слова й учинки таким чином, щоб вони працювали на досягнення мети.

Закон концентрації говорить, що все, про що ви зосереджено думаєте глибше входить у ваше життя.

Успіх і щастя дається тим людям, які виробляють здатність цілком зосереджуватися на чомусь одному й не залишати це без уваги доти, поки процес не буде завершений. Вони мають достатню дисципліну, щоб думати й говорити тільки про те, чого хочуть, і не відволікатися на те, чого не хочуть.

Р. Емерсон писав: “Людина стає тим, про що постійно міркує”. Люди, що домагаються високих результатів, сторожать ворота свого розуму з особливою ретельністю. Вони зосереджуються тільки на тім, що для них дійсно важливо. Вони міркують про майбутнє своїх бажань і відмовляються віддаватися власним страхам і сумнівам. У підсумку їм вдається робити незвичайні речі за такий же час, який пересічна людина витрачає на звичайні життєві справи.

Закон підстановки стверджує, що свідомість може втримувати тільки одну думку в кожний момент часу й що можна робити заміну однієї думки на іншу і цілеспрямовано заміняти негативні думки позитивними. Він дає можливість взяти під контроль своє ментальне життя. Цей закон – ваш ключ на щастя, до позитивного умонастрою.

Ваша свідомість ніколи не пустує, воно завжди чимсь зайнята. За допомогою закону підстановки ви можете замінити негативну думку на будь-яку іншу (краще позитивну).

Заміна негативного умонастрою на позитивний за допомогою закону підстановки відбувається якнайшвидшим образом, якщо ви просто перестаєте говорити й думати про проблему й починаєте говорити й думати про рішення. Зосереджуйтеся на тім, що може бути зроблене в майбутньому, а не на тім, що трапилося в минулому.

В цілому, знання й застосування ментальних законів дозволяють визволити міць вашого розуму. Вони забезпечують включення вас у спрямовану й систематичну роботу з удосконалювання власної особистості й формування позитивного мислення.

Ви активізуєте закон контролю, свідомо вирішивши дивитися на себе як на джерело активного творчого впливу на власне життя. Взявши розум під контроль, ви впевнено стаєте керманичем власної долі, архітектором власного майбутнього.

Ви звільняєтеся від випадковості, довідавшись про роль власних думок на ваше життя.

Ви включаєте закон причини й наслідку, відсторонившись від повсякденного життя й міркуючи про неймовірне число збігів, що сформували вас таким, яким ви є сьогодні. Ви бачите, що нічого не відбувається випадково. Ви розумієте, що все відбувалося й відбувається в результаті чинності невблаганного закону, навіть якщо ви не здатні чітко зрозуміти, у якому напрямку розвивається ваше життя в даний момент.

Ви змушуєте працювати закон віри, визнавши, що ваше життя й досвід ведуть до досягнення чогось важливого. Чим більше ви думаєте про це як про неминуче, тим з більшою ймовірністю воно здійснюється. Ваша віра стає вашою реальністю.

Ви застосовуєте закон очікувань, упевнено чекаючи одержання чогось вартого, якщо не безцінного, від усього, що відбувається з вами. Це відношення впевненого очікування перетворює ваше життя в пригоду, з невідомим, але щасливим кінцем подій, кожна з яких має позитивний результат.

Ваше позитивне, орієнтоване на майбутнє мислення вводить у дію закон притягання. Ви починаєте притягати людей і обставини, що перебувають у гармонії з вашими домінантними думками, повними надії, оптимізму й упевненості. Чим більше ви про себе думаєте, тим більше ви залучаєте до себе ідеї, можливості й людей, що допомагають здійснити ваші мети.

Після того як зерна цих думок будуть посіяні вами в підсвідомості в результаті постійного втримання їх у свідомості, підсвідомість починає діяти за законом підсвідомої діяльності, приводячи ваші думки, слова, почуття, дії у відповідність із новими цілями.

Ви безупинно користуєтеся законом підстановки, пам’ятаючи про головний свій обов’язок у цьому процесі – утриманні негативних думок, страху, злості й сумнівів у собі поза своїм мозком. Ви робите це, заміняючи їх на позитивні думки.

Ви застосовуєте закон концентрації, безупинно міркуючи про мужність і впевненість, надію й любов, про чудове майбутнє, що вас очікує. Ви щодня знаходите час, щоб присісти й увібрати в себе позитивні й надихаючі вас думки, знаючи про те, що все, про що ви міркуєте досить довго й з більшою завзятістю, зрештою матеріалізується у вашім зовнішньому світі.

Найважливіше, що вам необхідно, – це терпіння, спокій і довіра. Ви досягнете всього, що задумано, тоді, коли до цього будете готові, коли до цього буде ретельно підготовлений ваш розум. Все, чого ви хочете, хоче вас. Все, чого ви бажаєте, рухається вам назустріч уже зараз, точно так само як і ви рухаєтеся йому назустріч. Ваше головне завдання – вирішити, чого ви хочете, а потім скористатися ментальними законами.

Як же пояснити використання ментальних законів на формування нових якостей в особистості, в тому числі й позитивного мислення? В цьому нам допоможе теорія Я-концепції.

 

  1. Я-концепція – ключ до формування позитивного мислення.

3.1. Я-концепція: сутність, шляхи формування

Значною подією в психології було відкриття “Я-концепції” /образу власного Я /.

„Я-концепція” – це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов’язана з їх оцінкою.

“Я-концепція” – це переконання, оцінки, тенденція поведінки, набір настанов,  спрямованих на самого себе.

Настанови, спрямовані на самого себе, містять:

  • „образ Я” – уявлення індивіда про себе: я щасливий, у мене погано йдуть справи, я невдаха, я добрий, я дратівливий, я оптиміст і т.п.;
  • потенційну реакцію поведінки – ті конкретні дії, які можуть бути викликані „образом Я”.

Позитивна “Я-концепція” – позитивне ставлення до себе, самоповага, прийняття себе, відчуття власної цінності, віра в успіх, оптимізм.

Негативна „Я-концепція” – негативне ставлення до себе, неприйняття себе, відчуття власної неповноцінності, песимізм. Кожна людина прагне досягти максимальної внутрішньої гармонії. Уявлення, почуття або ідеї, що вступають у суперечність з іншими її уявленнями, почуттями або ідеями призводять до дегармонізації особистості, до ситуації психічного дискомфорту.

Якщо у людини є потреба внутрішньої гармонії, вона готова до вчинення різних дій, які б забезпечили відновлення втраченої рівноваги. Людині притаманна стійка тенденція будувати на основі уявлення про себе не тільки свою поведінку, але й інтерпретацію власного досвіду. “Я-концепція” діє в цьому випадку як своєрідний внутрішній фільтр, який визначає характер сприйняття людиною будь-якої ситуації. Проходячи через цей фільтр, ситуація осмислюється, набуває значення, що відповідає уявленням людини про себе.

“Я-концепція” визначає і очікування людини, тобто її уявлення про те, що має відбуватися. Негативна “Я-концепція”, як правило, призводить до очікування невдачі, позитивна – до очікування успіху.

У “Я-концепції” запрограмовано, якою повинна бути поведінка людини; “Я-концепція“- це уявлення про “Я”, яке може бути правильним або спотвореним. “Я-концепція” дає поведінці жорсткий стрижень і орієнтує її: якщо в моєму “Я” запрограмовано, що я досягну успіху, то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість і лінощі,  щоб утвердити своє “Я”. Якщо ж у моєму “Я” жорстко записано, що мене очікує поразка, то мені важко в цій ситуації досягти успіху.

Усвідомлюємо ми чи ні, але кожен носить в собі уявний образ або портрет самого себе /”Я-концепцію”/, який інколи постає досить туманно, недостатньо чітко окресленим, або й взагалі свідомо не сприймається. В цьому образі втілена наша концепція своєї особистості, уява про самого себе як про людину, що сформувалась на підставі нашої  власної думки про себе. “Я-концепція” формується під впливом:

  • минулого досвіду;
  • успіхів та невдач;
  • ставлення до нас людей, особливо в дитячі роки;
  • власної зовнішності.

Із цих “цеглинок” ми подумки конструюємо образ власного “Я”. Будь-яка ідея або думка про себе, випадково вкрапляючись у загальну картину, відразу стає для нас “реальною”, “правдивою”. Ми вже не сумніваємося у справжності знову набутої якості і діємо так, наче вона відповідає істині.

Таким чином, відкриття такого феномену, як образ власного “Я” /”Я-концепції”/, ознаменувало собою своєрідний прорив у психології та в галузі дослідження особливостей зміни особистості, що дуже важливо для конструювання нової технології формування позитивного мислення.

Образ власного “Я” – ключ до особистості та до її поведінки. Але цим справа не вичерпується. Образ  власного “Я” визначає й діапазон можливостей людини – те, що вона в змозі чи не в змозі здійснити. Розширюючи діапазон образу, людина розширює для себе і сферу можливого. Створення адекватного, реалістичного уявлення (реалістичних установок) про самого себе наділяє людину новими здібностями, новими талантами.

Кожна установка містить в собі три складових.

Lekziji-foto-047-pozytyv

Важливим для життєтворчості людини є її установки стосовно себе та інших людей. Розглянемо їх.

Lekziji-foto-048-pozytyv

Якщо образ власного “Я” у нашій думці перекручений і нереальний (установки неадекватні), то й реакція наша на зовнішні подразники буде неадекватною.

Осягнення того, що наші дії, почуття та поведінка є лише результатом наших уявлень та переконань – установок, дає нам у руки потужний засіб, в якому психологія завжди мала потребу для зміни властивостей особистості. Це відкриття значно допомагає людині на шляху до  майстерності, успіху, щастя, позитивного мислення. Численні експерименти абсолютно чітко продемонстрували, що, як тільки змінювалась “Я-концепція”, проблеми та задачі, пов’язані з нею, вирішувались швидко та  без надмірних зусиль. Найбільш переконливі експерименти в цьому напрямку провів Прескот Лекі, один з перших дослідників у психології образу власного “Я”. П.Лекі був викладачем і мав змогу перевірити слушність цієї теорії на тисячах студентів.

На його думку, якщо у студента виникали труднощі при вивченні якогось предмета, то лише тому, що, з точки зору студента, робота над цим предметом суперечила наявній системі ідей студента /його “Я-концепції”/. Вчений гадав, що змінюючи “Я-концепцію” студента, можна радикально змінити його підхід до даного предмета. Досліди підтвердили припущення П. Лекі. Дійсно, ці студенти не були дурнями, їм не бракувало здібностей, але всім їм був властивий неадекватний образ власного “Я” /у мене немає математичних здібностей, фізика непосильна для мене тощо/, спрямованість на поразку.

Отже, осягнення та використання “Я-концепції” відкриває простір для суттєвих змін властивостей людини, завдяки таким важливим умовам:

  1. Всі наші дії, почуття, вчинки завжди узгоджуються з “Я-концепцією”. Змінюючи її, ми змінюємо себе, своє життя.
  2. Уявлення про себе дійсно можна змінити. Вже давно відомо, що успіх сприяє успіху. Пам’ять про минулі вдачі відіграє роль “банку інформації”, який надає нам впевненості у власних силах і сприяє при вирішенні чергової задачі або проблеми. Але ж звідки брати спогади про успіхи, якщо в минулому були тільки невдачі? Дану проблему вдалося розв’язати завдяки одному важливому відкриттю, яке дозволяє синтезувати або штучно відтворити та контролювати практичний досвід у нашій свідомості. Експериментальні й клінічні психологи довели, що нервова система людини не в змозі відрізнити фактичну ситуацію від ситуації штучної, яка створена яскраво та в деталях нашою уявою. І хоча це може здаватися дещо незвичним, але лабораторні експерименти показали доцільність застосування синтетичного досвіду в успішній професійній діяльності, в шаховій майстерності тощо. Синтетичні образи дозволяють нам “практикувати” нові стосунки з людьми та риси характеру, не здійснені іншим шляхом. Синтетичні образи в нашій уяві є моделлю зовнішніх умов. Пригадаймо, адже саме під впливом зовнішніх умов відбуваються зміни /виховання/ людини.

Таким чином, відкриття такого феномену, як “Я-концепція” ознаменувало великий успіх в психології  та технології зміни особистості. Я-концепція – ключ до формування позитивного мислення.

 

 

3.2. Модел взаємодії свідомості та підсвідомості

Щоб зрозуміти механізм зміни “Я-концепції”, розглянемо докладніше свідомість і підсвідомість. Збагнути діяльність свідомості та підсвідомості нам допоможуть їх моделі, які використовуються в сучасних працях з практичної психології. Розум (психіку) людини можна уподібнити океану, який має поверхню та  глибинні прошарки. Людина, яка пливе на кораблі по поверхні, спостерігає всілякі речі, викинуті за борт. Вона може скласти карту поверхні океану зі всіма протоками та островами, їй добре знайомі штиль і жорстокий шторм. Але під поверхнею океану ховаються безмірні, непроникливі, таємничі глибини. Ми не бачимо мешканців того дна. Ніхто не може сказати напевне, де закінчується поверхня океану й починаються глибинні прошарки, оскільки не існує ніякої межі. Океанографи стверджують, що шторми зачіпають відносно неглибокі прошарки, тоді як глибоко внизу панують тиша та спокій, які порушуються тільки ледь помітними підводними течіями.

Терміни “поверхня” та “глибина” можна вживати лише умовно, бо океан є єдиною неподільною масою води. Як і океан, розум людини є теж єдиним цілим, де відбуваються два основних види діяльності. Нездатність збагнути різницю між цими видами діяльності й приносить сум’яття, нещастя, негативну “Я-концепцію” всім тим, хто не дістає від життя бажаного. З іншого боку, усвідомлення цієї відмінності та практичне використання знання про неї приносить зцілення та благополуччя, розширює можливості людини. У зв’язку з цим розглянемо важливі відмінності в діяльності свідомості /поверхневого розуму, свідомої фази розуму/ та підсвідомості /глибинного розуму, підсвідомої фази розуму/ .

Американський вчений Б. Фулер стверджує, що 99,999% розумової діяльності людини визначається підсвідомістю, в той час, як свідома діяльність складає лише 0,001%. Підсвідомість приховує в собі величезні резерви творчих сил та можливостей.

Підсвідомість – це своєрідний банк пам’яті для сприйняття і вражень. Так, психологи переконливо довели, що в підсвідомості людини зберігаються всі відчуття та враження минулого. Проте людям властиво скаржитися на слабку пам’ять. Це свідчить про певну нездатність людини користуватися підсвідомим “банком” пам’яті. Свідомий розум більшості людей сприймає та запам’ятовує порівняно з підсвідомим значно менше. Зважаючи на важливість для розуміння технології зміни “Я-концепції” як свідомості, так і підсвідомості, розглянемо їх характеристики докладніше.

Ми користуємося свідомістю, набираючи, наприклад, номер телефону. Ми свідомо думаємо про кожну цифру під час набирання. Коли ми вчимося грі на піаніно, свідомість спрямовує наші дії на виконання кожної ноти доти, доки у результаті вправ ми не опануємо інструментом настільки, що рух пальців стане управлятися підсвідомістю, вивільнюючи свідомість для читання нот, співу, творчої імпровізації.

Свідома фаза розуму /свідомість/ досить обмежена, оскільки перебуває в залежності від зовнішнього середовища. Інформація до неї надходить через п’ять відчуттів: слух, смак, зір, нюх, дотик.  Оскільки наші чуття часто оманливі, ми сприймаємо іноді хибне за істинне і навпаки.

Свідомий розум – реалістичний. Він раціональний,  він спостерігає. Він перебуває біля джерела сили нашого бажання; його можна порівняти з вартовим біля дверей. Захищаючи доступ до підсвідомості, свідомий розум розглядає всю інформацію, що надходить, а пропускає лише те, що сам оцінює як правду, не зважаючи на те, наскільки помилково це може бути насправді. Легко переконатися в тому, що наш свідомий розум нас часто ошукує. Ми дивимося  на лінію горизонту і нам здається, що небо зливається з землею. Нам видається, що залізничні рейки в далечині сходяться в лінію. Ці спотворення – результат хибної інтерпретації образів та інформування нашого свідомого розуму. Вживаючи цей підхід до людських бід, вад, таких як: хвороба, злидні, неспокій, відчай, непевність тощо, ми можемо стверджувати, що це можуть бути оманливі образи, прийняті свідомістю, яка вирішила їх “записати” /запрограмувати/ в підсвідомість.

Отже, свідомий розум можна назвати “спрямовуючим розумом”, “вартовим”, який пропускає в підсвідомість лише те, що вважає за потрібне. Він характеризується словами: “Я вибираю”. З його допомогою ми зважуємо життєві цінності, вибираємо, як нам діяти, якими ми прагнемо бути, що хочемо мати. Ми також свідомо вибираємо свої думки. Знаючи, що від “вартового” багато залежить, треба  навчитися ним управляти. У. Джеймс, американський філософ і психолог, якось зазначив: Величним відкриттям нашої епохи є те, що змінюючи аспекти нашого мислення, можна змінити наше життя”. В цьому стислому висновку є глибока істина: ми не жертви, а співучасники в творенні своєї долі та навколишнього світу.

Проте більшість людей приділяє велику увагу тому, як опанувати управлінням автомобілем, комп’ютером тощо, а не тому, як управляти власною свідомістю.

Тепер розглянемо підсвідомість (підсвідому фазу розуму). На які ж особливості слід зважати /знати/ людині, яка вирішила /пристрасно бажає/ змінити свою “Я-концепцію” /навчитися позитивно мислити, домогтися успіху тощо/?

Підсвідомість – це частина розуму, яка переробляє все, що дає їй свідомість, перетворюючи думки в реальні речі. Тому, наприклад, безвинна фраза “Я просто з глузду з’їхав” сприймається нею як дійсна ознака втрати розуму. Думка має вирішальний вплив на всі інші сторони життєдіяльності людини.

Діяльність підсвідомості також тісно пов’язана з нашими звичками. Всі думки, які досить часто “відвідують” нашу свідомість, незалежно від того, чи свідомо ми їх вибрали, чи це сталося так швидко, що залишилось непомітним для нас самих /наприклад, швидка подача реклами/, врешті переходять у підсвідомість, де автоматично продовжують “працювати”. Все, що людина яскраво уявляє в своїй свідомості, буде шляхом неодноразового повторення переведено в підсвідомість і стане для неї реальністю /закон граничної психічної імпресії/. Саме так триває процес навчання будь-чому, в тому числі і позитивному мисленню. Підсвідомість не запитує: „Чому?”, але точно записує все, що надає їй наша свідомість. Схильність до поганого настрою, наприклад, є результатом неодноразово повторених поганих думок, які проникли у підсвідомість і стали звичними. Але так само  можна досягнути й піднесеного настрою, якщо свідомо вибирати позитивні думки. І цьому слід вчитися так само, як навчаються грі на піаніно або плавати.

Підсвідомість – комора досвіду. Сьогодні з нами може статися та чи інша подія, про яку ми забудемо завтра або через рік. Однак, знання про неї, досвід, пов’язаний з нею, не зникають у нікуди, вони передаються  свідомостю в підсвідомість, де зберігаються для ймовірного використання в майбутньому. Таким чином, все, що відбувається з нами, накопичується в цій коморі досвіду. В підсвідомості зберігається все, що відбувається в нашому житті /від народження/. В ній “записана” вся життєва траєкторія людини й усі психотравми, які періодично „неусвідомлено” проявляються.

Те, що ми звемо “пам’яттю” або “спогадом” – це всього лише наказ добути з комори знання про яку-небудь подію, яку свідомість віддає підсвідомості. Внаслідок їх складної взаємодії ми можемо використовувати минулий досвід.

Наша думка активна, вона ніколи не перебуває в стані спокою, а завжди прагне матеріалізуватися в якусь реальну форму. Кожна думка має своє певне забарвлення. Негативні, деструктивні думки продовжують свою потаємну роботу і в певний час дадуть відповідний зовнішній результат. Цілком можливо, що самі ми давно забули, як та чи інша негативна думка потрапила в нашу комору (підсвідомість), і тому буваємо дуже здивовані, коли раптом наче нізвідки з’являються неприємності /раніше кинуте насіння проросло /. В цьому нема нічого загадкового чи несправедливого. Це зовсім не означає, що саме нас обрала доля для жорстоких ударів. Ми лише пожинаємо те, що колись самі ж таки посіяли. Однак, не слід думати, що ми назавжди приречені страждати через минулі негативні думки. Ми здатні нейтралізувати їх, свідомо вибираючи надалі лише позитивні, хороші, світлі  думки. Цілком аналогічно шукають втілення й наші позитивні думки.

Підсвідомість – це слухняний виконавець всередині нас. Вона, значною мірою, підпорядковується свідомості і не наділена здатністю вибирати. Всі накопичені підсвідомістю знання й творчі сили готові працювати на людину, яка навчилася використовувати її. Таким чином, “кнопка” від підсвідомості знаходиться у свідомості. Людина свідомо висуває завдання, яке вирішується в підсвідомості, або “свідомо програмує” підсвідомість для виконання конкретного завдання.

Подібне розуміння моделі підсвідомості ми знаходимо у відомого математика, засновника кібернетики Норберта Вінера, який розглядав підсвідомість як потужну обчислювальну машину, що програмується в “думках” самою людиною. Підсвідомість – це автоматичний механізм, який вирішує проблеми та змінює життя людини значно швидше, ніж наш свідомий розум. Вона не має обмежень, тому що її можна вчити та перенавчати. Доки ви тримаєте в свідомості картину об’єкта вашого бажання, неначе торпеду, наведену на ціль, підсвідомість автоматично скоригує курс і приведе вас прямо до неї.

Таким чином, розум людини єдиний і неподільний, він включає дві взаємодіючі фази – свідомість і підсвідомість. Підсвідомість є виробничою фазою розуму, а свідомість – керуючою. Свідомість вибирає  те, що хоче бачити  в нашому житті, але не в змозі створити це для нас. Підсвідомість – інструмент, без якого неможливо зробити наш вибір реальним.

  1. Технологія та практичні поради щодо формування позитивного мислення

4.1. Обґрунтування можливості зміни “Я-концепції”

Коли говорять про психологію власного “Я” звичайно ж не мають на меті  спонукати людину до творення якогось надуманого, фантастичного образу самого себе: всемогутнього, пихатого та егоїстичного. Таке уявлення так само не відповідало б реальності, як і переконання у власній неповноцінності. Завдання полягає в тому, щоб допомогти людині знайти своє справжнє “Я” та привести її  уявлення про себе в цілковиту відповідність із собою.

Як же здійснюється процес створення нової “Я-концепції”? Він, як правило, відбувається на основі аналізу власної діяльності, ставлення до себе інших людей, опрацювання літератури тощо. Приділивши увагу й час вибору цієї гідної мети змінити себе, ви відчуєте величезний прилив сил і самоповаги. Визначивши мету, оцініть її перед тим, як формувати завдання власній підсвідомості. Детально обдумайте рішення щодо самовдосконалення та запитайте себе:

  1. 1. Чого дійсно я хочу?
  2. Чи відповідає це моїй системі цінностей?
  3. Чи реально це?
  4. Чи можу я уявити це всебічно?
  5. Чи стану я досконалішим, досягнувши мети?

Якщо ви дали позитивну відповідь  на всі питання, можна приступити до більш чіткого формування сутності зміни “Я-концепції“. Прагнення змінити себе має бути сильним, пристрасним, виплеканим у “муках боротьби”, а не примарним – інакше не буде “працювати”  метальний закон притягання. Бажано письмово точно окреслити предмет своїх бажань, бо підсвідомість швидше сприйме письмову “інструкцію”.

Впевненість щодо можливості зміни “Я-концепції” ґрунтується на тому, що в середньому людина реалізує свій потенціал лише на 10%, а свідомість, як зазначалося, „бере” на себе тільки 0,001% всього обсягу діяльності мозку, крім того, багато хто загіпнотизований життям на посередність. Зупинимося детальніше на останньому твердженні.

Дійсно, можна без перебільшення сказати, що кожен з нас до певної міри загіпнотизований тими уявленнями, які некритично сприйняті з інших джерел; тими ідеями, які “прийшли” самому в голову і які як переконання особи відповідають дійсності. Ці негативні уявлення та ідеї з такою силою впливають на нашу поведінку, як і ті, які професійний гіпнотизер навіює об’єкту гіпнозу.

Розглянемо приклад з гіпнозом у спорті. Негативні переконання не дозволяють спортсмену виявити свої справжні можливості. У одного атлета за допомогою динамометра вимірювали силу м’язів руки. Попри всі зусилля  йому не вдавалося витиснути більше 50 кілограмів. Потім під гіпнозом йому сказали: “Ви дуже сильний. Сильніший, ніж будь-коли у вашому житті. Набагато сильніший. Вас самого дивує ваша сила”. Після цього спортсмен легко “вийшов” на показник в 60 кілограмів.

Цікаво, що гіпноз нічого не додав до фактичної сили атлета, а просто подолав негативне переконання, яке колись заважало виявити справжню силу. Іншими словами, атлет в стані бадьорості сам наклав обмеження на власні можливості. Гіпнотизер не зробив нічого іншого, як усунув психологічне блокування, що дозволило атлету розкрити свої справжні дані. По суті, гіпнотизер тимчасово „розгіпнотизував” об’єкт випробування, вивільнив його від самообмежуючого переконання. Інколи здається, що гіпнотизер дійсно, вдаючись до впливу словом, володіє якоюсь неприродною силою. Але це не так. Здатність до дій, вчинених під гіпнозом, була притаманна людям ще до зустрічі з гіпнотизером. Але вони не могли скористатися нею, бо навіть не підозрювали про її існування. Вони замурували, „заклинили” свої здібності під впливом постійного „гіпнотизування” людським оточенням та власних негативних переконань.

Не розуміючи цього, вони загіпнотизували себе, переконавши, що не можуть чогось  робити. Тому вірніше було б сказати, що гіпнотизер не загіпнотизував, а „розгіпнотизував” спортсмена.

Точно так всередині нас, незалежно від того, яким хронічним невдахою ви себе не уявляєте, у вас існують здатність та сили, необхідні для того, щоб досягти бажаного, зажити щасливим та творчим життям, досягти успіху, стати оптимістом.

4.2. Розслаблення

В процесі зміни “Я-концепції” дуже важливу роль відіграє роз­слаблення. Більшість наших нинішніх переконань – добрі вони чи ні, правильні чи хибні – склалися без будь-яких зусиль з нашого боку, без залучення сили волі. Наші звички – корисні чи шкідливі – виникли за аналогічних обставин.  Отже, для формування нових переконань і звичок /нової “Я-концепції”/ слід рухатися тим же шляхом, тобто в стані розслаблення.

Що ж дає розслаблення ?

Виявляється” цей стан ґрунтується на тому, що повне розслаблення наших м’язів, усіх без винятку, починаючи від надбрівних дуг і завершуючи ступнями ніг, спричиняє відключення великої кількості сигналів, що надходять з периферії до центру і, відповідно, перехід нашої свідомості в „напівсонний” стан. Саме в цьому стані наша психіка /підсвідомість/ найбільш ефективно сприймає „синтетичний досвід” /уяву, слово, емоції/. Як же розслаблюватися?

Можна скористатися, наприклад, тими вправами, які рекомендуються в літературі з практичної психології. Багато психологів визнають за кращу вправу, яка полягає у тому, що потрібно лише намагатися відновити в пам’яті найбільш приємні та заспокійливі епізоди з минулого.

В житті кожної людини обов’язково були моменти чи періоди, коли вона почувала себе легко, вільно. Виберіть зі свого минулого потрібні сцени та спробуйте їх подумки відтворити якомога докладніше. Чим більше деталей ви пригадаєте та подумки уявите, тим кращим буде результат.

Щоденна практика дасть вам можливість бачити ці сцени все яскравіше та чіткіше і, крім того, набиратися досвіду. Вона зміцнить зв’язок між уявними образами та фізичними відчуттями. Ви все більше та краще будете оволодівати технікою розслаблення, і це відкладеться в пам’яті нервової системи та знайде застосування в подальших  вправах.

І нарешті, можна скористатися тим, що сама природа дає нам двічі на добу: перед засинанням і  відразу після сну наша свідомість перебуває у напівсонному стані. Ось в ці періоди і потрібно “програмувати свою підсвідомість,” змінювати “Я-концепцію” без використання вправ на розслаблення. Якщо звернутися до багатовікового релігійного досвіду, то можна зазначити, що тоді напівсонний стан свідомості використовувався для молитовного ритуалу. Цей стан має цілющу властивість: психотерапевти рекомендують своїм пацієнтам навчитися використовувати його для самонавіювання.

4.3. Програмування підсвідомості

Для того, щоб людина змінилася, потрібно змінити зовнішні умови, в  яких вона перебуває, але це майже неможливо. Тоді замість цих змін вдамося до так званого “синтетичного досвіду”, який  впливає на підсвідомість майже так, як і реальний досвід. Якщо ви досить довго й наполегливо будете “тримати перед очима” уявний образ самого себе, окриленого вірою в успіх, то з часом станете схожим на нього. Уявіть, що ви потерпіли поразку, і це зробило перемогу недосяжною. Але, якщо яскраво уявити власну перемогу, то за законом очікування – це буде сприяти успіху.

Ваш теперішній образ власного “Я” сконструйований з минулих уявлень про самого себе, які виникли на  основі інтерпретацій та оцінок пережитих вами фактичних подій і ситуацій. Потрібно вжити той же самий метод створення адекватного образу власного “Я” яким раніше ви послуговувалися, щоб створити неадекватне уявлення про себе. Знайдіть для цього 30 хвилин щодня. Розташуйтесь у затишному місці, де вам ніхто не заважатиме. Зручно сідайте, або лягайте. Розслабтеся, а для цього скористайтеся спеціальними вправами, або скористайтеся напівсонним станом. Закрийте очі та дайте волю уяві.

Дехто вважає, що буде краще, якщо вони уявляють, що розташувались перед великим екраном і дивляться фільм, героями якого є вони самі. Дуже важливо, щоб картини були якомога  жвавіші, яскравіші, більше відповідали дійсним переживанням. Потрібно при цьому приділяти увагу найменшим деталям: звукам, кольору, окремим предметам  тощо.

І якщо створена вашою фантазією картина достатньо яскрава й деталізована, то для підсвідомості такий синтетичний досвід цілком замінить реальний. Важливо пам’ятати, що протягом цих 30 хвилин ви бачите, як впевнено та безпомилково дієте та реагуєте на наявні обставини.

Не має жодного значення, як ви діяли вчора. І вам не слід прагнути переконати себе в тому, що завтра ви неодмінно будете діяти тільки правильно.

Коли мине певний  час /”спрацює” закон притягання/, ваша нервова система сама подбає про це, якщо звичайно, ви будете сумлінно тренуватися. Уявіть, що ви „стали” тим, ким прагнете бути. Будь ласка, не говоріть собі: „Завтра я почну діяти саме таким чином”. Скажіть краще „Я уявляю, що вже дію так зараз, ось у ці 30 хвилин”. Уявіть, як би ви себе почували, коли б уже перетворились на ту людину, якою маєте намір стати.

Якщо ви боязкий чи  сором’язливий, уявіть, що легко та  впевнено спілкуєтесь з людьми, відчуваючи при цьому найприємніші почуття. Якщо за певних ситуацій ви відчували страх і тривогу, уявіть, що ви вже поводитесь спокійно та обачливо, впевнено й сміливо, і відчуєте внаслідок цього вдоволення собою.

Ці вправи „закладають у пам’ять” вашої нервової системи нові дані /програмують підсвідомість/, допомагають створити нову “Я-концепцію”, яка буде характеризуватися позитивним мисленням. Після певного тренування /термін – мінімум 24 дні/ ви здивуєтесь, помітивши, що вже не просто прагнете, а дієте по-іншому, більш-менш автоматично та невимушено. Так воно й має бути /кількість перейшла в нову якість/. Адже у вашому нинішньому становищі, коли ви почуваєтесь невмілим і нездібним і поводите себе неадекватно, то робите це не „роздумуючи”, не прикладаючи великих зусиль.

Ваші нинішні неадекватні почуття та дії є автоматичними й самочинними відповідно до „закладеної” вами  в підсвідомість інформації як реальної, так і отриманої в результаті гри вашої уяви в минулому.

Пам’ятайте, що візуалізація /уява/ підсилюється ще й словом, почуттями та емоціями. Тому найліпший варіант програмування підсвідомості /зміни “Я-концепції”/ є той, коли ви „бачите картину”, говорите та переживаєте.

Таким чином, діючи свідомо на підсвідомість мовою, думками, почуттями, ми програмуємо, а отже змінюємо “Я-концепцію”, формуємо звичку до позитивного мислення.

Формування нової “Я-концепції” буде відбуватися ефективніше, якщо після кожного етапу програмування підсвідомості ви нагородите себе за добре виконання “нової  ролі” звичною для себе радістю /чашкою кави, цукеркою, цікавою або книжкою, кожному своє /. В цьому випадку посилюється мотивація виконувати „нову роль”.

 

4.4. Терпіння, витримка та віра

Звичайно, у кожної людини, яка вирішила позбутися звички негативно мислити /змінити “Я-концепцію”/, виникає запитання: “А скільки часу необхідно для цього?”

Не зневірюйтесь, коли вам здається, що жодних  змін  не відбувається, не зважаючи на те, що ви сумлінно виконуєте вправи на зміну “Я-концепції”. Дуже багато людей, які зараз мають успіхи, мають їх, завдяки перешкодам на початку своєї діяльності. Саме перешкоди спонукали їх до великих зусиль і наступних  великих  винагород.

Краще відкласти остаточний висновок, як мінімум на 21 день /згадаємо закон переважаючої психічної імпресії /. Це мінімально необхідний період для якихось помітних змін в “Я-концепції” людини. Після пластичних операцій, як правило, минає 21 день, перш ніж пацієнт починає освоюватися з новими рисами обличчя. Коли хворому ампутують руку чи ногу, “кінцівка-фантом” часто продовжує відчуватися протягом 21 дня. Давно помічено і в багатьох інших ситуаціях, що для зміни старих уявлень на нові потрібно близько трьох тижнів.

Ви набудете більше корисного з практики самовиховання, якщо погодитесь утриматися від критики приблизно на цей термін. Протягом цього терміну не намагайтесь постійно “озиратися назад” і скрупульозно вимірювати власні  успіхи: не заперечуйте, не намагайтеся спростувати обрану вами технологію, не дебатуйте з самим собою стосовно того, чи справить вона на вас вплив. Ви неухильно вірите в успіх і … він неодмінно буде. Пригадаймо закон притягання.

Виконуйте рекомендовані вправи навіть тоді, коли вони будуть видаватися вам безглуздими /хоча чітке усвідомлення ментальних законів та механізму зміни “Я-концепції” має усунути такі думки. Неухильно продовжуйте виконувати взяту на себе нову роль: уявіть себе вже наділеним новими якостями /конструктивно ставитесь до виникаючих проблем, вірите у власний успіх, надієтесь завжди на краще, контролюєте свої думки, не “дозволяючи” надовго зосереджуватись на негативних думках тощо/, якщо навіть вам буде здаватися, що Ви в цьому випадку трохи лицемірите, або ж новий образ власного “Я” почне викликати почуття незручності, виглядати, на вашу думку, неприродним. Знання особливостей діяльності свідомості та підсвідомості, ментальних законів, а також використання дещо подібного підходу до зміни “Я-концепції” протягом довгого часу в гіпнозі, самогіпнозі, самонавіюванні, раджа-йоги неодмінно вплине позитивно на вашу віру в успіх. Проте ви самі зможете впевнитися в їх ефективності, тільки випробувавши та оцінивши кінцеві результати через 21 день. Внаслідок цього ви повірите в свої безмежні можливості та й, звичайно ж, будете більш щасливою, радісною, впевненою, талановитою, здоровою людиною, націленою на успіх, – оптимістом.

Формування нової “Я-концепції” буде відбуватися ефективніше, якщо після кожного етапу програмування підсвідомості ви нагородите себе за добре виконання «нової  ролі» позитивним підкріпленням (звичною для себе радістю: чашкою кави, цукеркою, цікавою або книжкою, кожному своє). В цьому випадку посилюється мотивація виконувати «нову роль».

В цілому, технологія формування позитивного мислення передбачає:

усвідомлення матеріальності думок та спроможності управляти ними;

  • усвідомлення потреби зміни негативної Я-концепції;
  • створення нової Я-концепції;
  • формування нового образу – програмування підсвідомості (управління думками за допомогою застосування різноманітних способів – психологічних та педагогічних – візуалізації, самонавіювання, педагогіки успіху, позитивного підкріплення тощо);
  • поведінку відповідно до нового образу;
  • повторення останніх 2-х етапів протягом певного часу (не менше 21 дня) .
  • вироблення звички до управління думками, емоціями, формування оптимістичних якостей.

Для управління думками та емоціями використовуються різноманітні психологічні та педагогічні способи (інструменти): візуалізація, самонавіювання, раціонально-емотивна терапія, позитивне підкріплення (самопідкріплення), зміна установок, педагогіка успіху тощо. Практикуючи ці способи, ви зможете усвідомлювати силу своїх думок і формувати навички управляти ними.

 

 

Кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, старший науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, доцент Інституту педагогіки та КОІПОПК

 

Володимир КАЛОШИН

 

 

 

 

 

 

 

 

Перегляди:37
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
Інші видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”