І. Щодо воєнно-політичних відносин.
Насамперед зауважимо, що поточний тиждень продовжує відзначатися політичною активністю та навіть ще більшою рішучістю європейського політикуму. Принаймні його перша половина, яка була направлена на внутрішню військово-економічну складову України, а саме на питання її ще більшого озброєння та проблеми збереження української енергетичної інфраструктури.
Утім друга половина тижня має дещо привілейований політичний відтінок, який виражається у двох поїздках: Голови Європейської ради Шарля Мішеля до “пекіну”, та Президента Франції Еманнуеля Макрона до Вашингтону.
Щодо Шарля Мішеля слід зазначити, що це його перша самостійна робоча поїздка без Президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, де дискусія з китайським диктатором може перетворитись на дійсно жахливу реальність.
Так, Мішелю самотужки доведеться засудити репресії “сі” проти протестувальників та його політику “нульового ковіду”, що гарантовано викличе жорсткий гнів з боку “сі”.
Довідково. Політика “нульового ковіду” передбачає перманентний локдаун, в якому “китай” перебуває вже три роки. Спочатку це допомогло “китаю” першим у світі відновити зростання економіки, але зараз влада використовує локдаун, просто так, як додатковий важіль тиску на своє суспільство.
На додаток до цього, проаналізувавши сторінку Мішеля у “Twitter”, ми прийшли до висновку, що у нього не має відповідей на питання, які йому може задати “сі” щодо намірів ЄС запровадити аналогічні американським “напівпровідниковим санкціям” щодо КНР та субсидії для “зелених технологій”, які також є антикитайськими.
Довідково. “Нездійсненна мрія: Можливо, “сі” скасує візит. Це був би найелегантніший вихід для Мішеля”, – глузує “POLITICO Europe”.
Судячи з цієї найпростішої ознаки, ми побачили, що Голова Європейської ради наразі перебуває у найделікатнішому становищі, але якому, вочевидь, доведеться приймати далеко не прості рішення.
Щодо Еманнуеля Макрона та його поїздки до Вашингтону, то тут простіше і безпечніше. При цьому варто зазначити, що це можливо, одна з найважливіших зустрічей цього року для американо-європейських відносин.
До цього, слід додати, Байден відданий альянсам, і зараз, на порозі активізації протистояння з “пекіном”, європейська відданість цінностям так само важлива для Вашингтона, як і рік тому, коли США формували антиросійський альянс.
Макрон відданий Європі. І зараз, під час найгострішої кризи на континенті з часів Другої світової, Брюссель хоче бути впевненим, що США небайдужі до їх долі. Одне пов’язане з іншим. І попри суперечки з окремих питань, їх порозуміння неминуче.
В новій ері протистояння з КНР саме Франція та Сполучене Королівство мають відігравати ключову роль партнерства для Вашингтону на європейському континенті. Відтак, все більше схоже на те, що так і буде.
Для врахування. Німеччина визнала Голодомор геноцидом українського народу, — голосування Бундестагу ФРН за резолюцію
Серед позитивного також слід відмітити важливий чинник, який перш за все вказує на те, що Збройні Сили України починають якісно впливати на внутрішній інформаційний простір, з позиції світових цінностей та його консолідації. Так, все більше українських “експертів” починають обговорювати “китай”, як істинно-фактичне джерело агресії, не применшуючи водночас російську злочинність, яка цим просто скористалась.
Важливо зазначити, що в Україні саме Збройні Сили інформаційно перші на це звернули свою увагу і продовжують далі методично працювати в цьому напрямку.
Довідково. “Через 20 років “Вісь зла” стала більшою, сміливішою і злішою”, – “The Hill”. Видання зазначає: 1. В 2002 році, президент Джордж Буш визначив “Вісь зла” через три країни: Ірак, Іран і Північну Корею. 2. За останні 20 років багато чого змінилося, включно з Віссю. Відтак, це більше не відносно малі, невдалі держави. 3. Вісь включає більше країн з більшою економікою, більшою армією і, що найгірше, з експансіоністським баченням. 4. Сьогодні “Вісь зла” очолює “китай”, який є стратегічним партнером “москви”.
В той же час, більшість з цих “медіа-популістів” сходяться на тому, що все одно під час прийняття рішень в зовнішній політиці, “треба керуватись не цінностями, а економічними інтересами”, звичайно ж стосовно КНР.
З огляду на це, ми вкотре підкреслюємо, що не згодні з цим підходом. Бо вся підтримка, яку сьогодні отримує Україна, та всі зовнішні комунікації нашої держави побудовані на закликах до світових демократичних цінностей. Тож, просуваючи протилежний наратив ми самі собі шкодимо.
Отже, підхід “розвивати стосунки з КНР” – це втратити підтримку обох партій американського Конгресу, і в підсумку опинитися “за бортом” уваги Вашингтону. А значить на першому місці для США будуть стояти партнери, а на останніх – багатовекторні “медіа-популісти”.
І це навіть не згадуючи, що починаючи від західних політиків-лідерів, закінчуючи всіма провідними західними медіа, оцінка відносин КНР та “росії” однакова: “пекін” наймогутніший стратегічний партнер “москви” та альянс між ним з 24 лютого лише розвивається і зміцнюється.”
Для вивчення феномену. “США організовує контактну групу для встановлення енергетичного обладнання України за аналогією з військовими” – про це пише 30 листопада “The New York Times”.
Таким чином, як енергетичний “Рамштайн” – так Захід, зброя теж – Захід, фінансова допомога – туди ж. Але як “інтереси”, то не Захід, а “пекін”.
Отже, якщо зброя, енергетика та фінанси – не інтереси, то що ж тоді такого “цікавого” чекає Україну в “пекіні”?
Інформативно з вчорашнього звіту Пентагону: до 2035 року ядерний арсенал “китаю” потроїться; у 2021 році КНР випробував 135 ядерних боєголовок, більше, ніж решта світу; ВПС “китаю” роблять великі кроки вперед, швидко наздоганяючи ВПС Заходу.
Отже, висновок один: Україну в “пекіні” чекає тільки війна або рабство.
В контексті зазначеного ми продовжуємо стверджувати, також про те, що ППО “Patriot” – є більше “політичною жертвою” її ненадходження, аніж військово-технічною. Оскільки “Patriot” – це система цінностей, а не багатовекторність.
ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.
Черговим свідченням того, що російською агресією в Україні керують не з “москви”, а з “пекіну” є слушне спостереження за діями “кремля”. Так, ми помітили, що, як тільки Захід почав тиснути на “пекін”, виявилось, що “планів на війну в Україні” в “росії” фактично немає, військова гра поставлена на “автопілот”.
Єдине, чим керує “путін”, так це ракетними ударами по українській енергетичній інфраструктурі, і то з позиції: “а я їм зараз покажу”. В той час, як кремлівська пропаганда остаточно заплутавшись взагалі йде в інформаційний рознос.
Отже, “пекінських методичек” немає – немає і матеріалів і відповідно результатів на полі бою.
Висновок.
- Поточний тиждень по праву стає періодом військово-дипломатичної гіперактивності Європи, та періодом “не простих рішень”.
- 2. Неофіційний український інформаційний простір починає свої перші, не впевнені кроки, а саме дискусії щодо ролі “китаю” в російсько-українській війні.
- 3. “кремль” на “автопілоті”.