Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
на цей банер
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
baner-korekta-2019 Читайте і насолоджуйтесь)
Сергій КОРНЯ – система морально-психологічного забезпечення ЗСУ
Сергій КОРНЯ
Volodymyr V. KRAVCHENKO – La situación en Ucrania/The situation in Ukraine
Володимир Кравченко
Вадим КАРПЕНКО – управління, комунікація та інформаційна безпека
Руслан ТКАЧУК – Аналітичні статті
Ігор ВІТИК – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь ТИМКІВ – Тонкі аспекти державного управління
 Василь Тимків
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Роман МАТУЗКО-1
Василь ШВИДКИЙ – погляд в історію
Олексій КАРПЕНКО – графіка: історична тематика
Андрій МУЗИЧЕНКО (АНЖИ) – художні роботи
Андрій Музиченко
Олексій ПАЛІЙ – рекламна фотографія
Олексій ПАЛІЙ
Олег ТИМОШЕНКО – тероборона у фотографіях
Олег ТИМОШЕНКО
Лідія БУЦЬКА – Війна! (поезії)
Лідія БУЦЬКА
Лідія ХАУСТОВА – Слов’янськ. Поезія війни
Лідія ХАУСТОВА
Владислав ТАРАНЮК – оповідання, сценарії
Твори Віктора ВАСИЛЬЧУКА

< -Інші статті цього ж автора

Карпатська Україна
Карпатська Україна як спроба відновлення української державності у XX ст.


Понад сімдесят років віддаляє нас від появи на політичні карті світу у новітній історії першої Української держави під назвою Карпатська Україна.

Цьому сприяло ряд політичний подій, що відбувалися у світі у той період. Восени 1918 року, коли Австро-Угорська монархія почала розпадатися на руїнах виникла й така нова держава як Чехословаччина до складу якої було включено Закарпаття, 65 відсотків населення якого становили українці.

Приєднання Закарпаття до Чехословаччини вважалося добровільним. За результатами угоди між чеськими лідерами, підписаної у м. Скрентоні (США) у листопаді 1918 року, емігранти із Закарпаття погодилися на включення своєї батьківщини до складу нової чеської держави за умови надання їй автономії.

Чехословацька влада своєї обіцянки не виконала й почала запроваджувати жорсткі порядки стосовно українців. Щоб ліквідувати особливий статус Закарпаття, чеською владою під виглядом уніфікації законодавства всієї республіки був прийнятий закон “Про організацію політичного управління” за яким територія Чехословаччини поділялася на 4 адміністративних одиниці – краї (Чехія, Моравія і Сілезія, Словаччина, Підкарпатський край). Вся влада у раю належала крайовому президентові, якого призначав президент республіки.

Українці щораз наполегливіше стали вимагати у влади Чехословаччини автономії для свого краю. Але ці вимоги влада ігнорувала.

У середині 30-х років політична ситуація у Європі змінилася: запахло війною; на політичну арену зійшла і окріпла Організація Українських Націоналістів (ОУН).

2 грудня 1937 р. ОУН було сформовано дві групи: політичну та військову, які було направлено в Підкарпатський край. У цей час усі регіональні осередки ОУН Європи та світу відкривають пункти запису добровольців (під виглядом туристів вони переправлялися до Чехословаччини), у Підкарпатському краї створюються українські воєнізовані громадські організації. Самою масовою воєнізованою громадською організацією українців Підкарпатського краю була Організація національної оборони Карпатського краю (ОНОКС) створена у м. Хусті. Січовики цієї громадської організації проходили військовий вишкіл, вчилися користуватись зброєю. Січовики не приховували античеських настроїв і демонстративно марширували містом під жовто-блакитними прапорами.

Цього ж року президент Чехословаччини Бенеш обіцяв перебудувати державу на засадах федерації, проте нічого реального цій площині зроблено не було. Тому 29 травня 1938 року Русинсько-Українська народна рада, створена в Ужгороді з представників українських і русинських організацій і сил, опираючись на гарантії Сен-Жерменського договору 1919 року і Чехословацьку конституцію, висунула перед центральними властями настійливу вимогу про встановлення для Закарпаття статусу автономії. Характерно, що судетські німці та словаки давно вже висловлювали подібні вимоги, тільки вимоги німців підтримував німецький Рейх, словаків – міжнародні сейми, а українців – ніхто, бо радянська Україна їхньою незалежністю не цікавилась. Навпаки, поява хоча і «маленької» України, де українці самі були б господарями на своїй землі стала великою загрозою для України радянської, оскільки, як вважали українські та московські більшовики це посилило б сепаратистські українські настрої на території СРСР.

30 вересня 1938 року була укладена відома Мюнхенська угода (підписана Англією, Францією та Італією, одного боку і А.Гітлером – з другого), що стала правовою підставою для розчленування Чехословаччини (від неї було відібрано Судетську область). А вже 10 жовтня уряд країни оголосив, що Чехословаччина перетворюється на федерацію трьох народів: чехів, словаків і українців.

11 жовтня було визнано автономію Підкарпатської Русі та її уряд. До складу уряду увійшли Прем’єр-міністр, міністр внутрішніх справ, міністр комунікацій, державний секретар. З вересня 1938 р. існувала й військова організація українців – “Карпатська Січ”, яка налічувала близько 10-12 тис. вояків.

26 жовтня 1938 року новим прем’єр-міністром Підкарпатської Русі став відомий український громадсько-політичний та релігійний діяв Августин Волошин. Він був лідером Народно-Християнської партії, від неї обирався послом до чеського парламенту. А.Волошин реформував уряд, у складі якого було створено 4 міністерства: внутрішніх справ, шкільництва, народної освіти, комунікацій, юстиції. Також було створено службу безпеки Підкарпатського краю, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано урядову газету.

Уряд Волошина взявся за розв’язання наболілих соціальних проблем, серед яких основною була земельна, розвиток хліборобства та виноградарства.

В усіх школах і дошкільних закладах запроваджено обов’язкове вивчення української мови. Було відкрито кілька українських гімназій та педагогічних середніх шкіл. Навіть розроблявся проект перенесення Українського вільного університету з Праги до Хуста.

Оскільки на Закарпатті продовжували діяти угорські боївки та польські десантні групи, що нападали на українські села, приміщення громадсько-політичних організацій у містах, українські школи, руйнували мости, нищили зв’язок, то уряд вжив заходів щодо зміцнення Карпатської Січі. На першому з’їзді січовиків у листопаді 1938 року створено її Головну команду, який очолив головний комендант. Ним було обрано Д.Климпуша, а також створено Генеральний штаб.

Січ поділялася на 10 команд – по районах, 5 постійних гарнізонів для військової підготовки новобранців. Але увесь час не вистачало зброї, яку доводилось захоплювати в угорських та польських бойовиків. Частина січовиків служила ще й у поліції та прикордонній сторожі. В їх лавах перебувало чимало добровольців-галичан і буковинців, які взялись допомагати закарпатцям встановлювати українську владу. Одним з них був Роман Шухевич – помічник начальника Генерального штабу, згодом – командир легендарної УПА.

30 грудня 1938 року уряд затвердив нову назву автономії – Карпатська Україна.

Уряд Чехословаччини змушений був погодитися на розв’язання суперечливих питань про угорську національну меншину арбітражною комісією у складі міністрів закордонних справ Німеччини та Італії, що 2 листопада 1938 року у Відні ухвалила найбагатшу частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукачеве, Берегове приєднати до Угорщини. Тоді столицю Карпатської України було перенесено з Ужгорода до Хуста.

Наближалися вибори до крайового парламенту Карпатської України – сейму. Зростання політичної активності і національної свідомості населення , ворожа діяльність чужоземних бойових груп вимагали від уряду рішучих дій. У січні 1939 року були розпущені антиукраїнські реакційні політичні союзи і партії (зокрема проугорські).

18 січня з ініціативи ОУН за участю майже усіх політичних партій і товариств,, крім лівих, утворено Українське національне об’єднання (УНО). УНО сформувало свій виборчий список кандидатів до сейму, до якого було внесено провідних представників закарпатського політикуму (не тільки українців).

Вибори до сейму відбулись 12 лютого 1939 року. Показник участі населення у виборах був дуже високий – 93%. Список УНО отримав 92% голосів. Це була велика перемога українських патріотичних сил і показник національної свідомості населення.

Оскільки Чехословаччина продовжувала розпадатись, перед владою Карпатської України постало питання про можливість проголошення її державної незалежності. Правда, в оточенні сильних і агресивних сусідів (Польщі, Угорщини, СРСР, Німеччини) це було складною проблемою.

Подальший розвиток подій прискорило рішення А.Гітлера (6 березня) ліквідувати Чехословаччину як державу, окупувавши Богемію та Моравію, він дав згоду на проголошення окремою державою Словаччини та погодився на окупацію Закарпаття Угорщиною.

15 березня 1939 року на Закарпатті відбулось перше засідання обраного у лютому сейму. Цього ж дня сейм проголосив повну державну незалежність Карпатської України. Було обговорено і прийнято заздалегідь підготовлений проект конституції – основного закону країни. Конституція визначала форму правління Карпатської України як президентсько-парламентську республіку. Державною мовою визначено українську. Затверджено державний герб (із зображенням ведмедя на лівому червоному підполі щита, а на правому – 4 синіх та 3 жовтих вертикальних смуг. Посередині щита – золотий тризуб з хрестом на середньому зубці). Прапором визначено синьо-жовтий, гімном – “Ще не вмерла Україна”.

Таємним голосуванням сейм Карпатської України обрав першим президентом держави А.Волошина, а прем’єр-міністром затверджено Ю.Ревая.

Отже, процес державного усамостійнення Закарпатської України завершився успішно.

В акті Проголошення самостійності Карпатської України 15 березня йшлося:

“1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

2. Назва держави є КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.

3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України, на чолі.

4. Державна мова Карпатської України є УКРАЇНСЬКА МОВА.

5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя горішня, а жовта долішня.

6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: ведмідь у лівім червонім півполі чотири сині та три жовті смуги у правому підполі і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Проведення цього місця закону полишається окремому законові.

7. Державний гімн Карпатської України є “Ще не вмерла Україна …

8. Цей закон обов’язує од його прийняття”.

Того ж дня було направлено телеграму прем’єр-міністра Карпатської України до міністра закордонних справ Німеччини у якій йшлося: “Ми проголошуємо незалежність Карпатської України й … інформуємо вас, що угорські війська сьогодні о 6 годині перейшли кордон поблизу Мукачева …”.

З перших же годин вторгнення загони Карпатської січі повели кровопролитні бої з окупантами. Але сили були нерівними.

У той час, коли А.Гітлер у Празі приймав капітуляцію 6 млн. чехів, українці піднялися на захист своєї незалежності.

Проти 3,5 тис українців виступила 40-тисячна угорська армія, підтримувана танками, авіацією та артилерією.

Вирішальна битва відбулась на Красному полі під Хустом. Ворог, хоч і зазнав значних втрат, 16 березня захопив Хуст, а до 18 березня – більшу частину території краю. Далі бої продовжувались тільки у гірських районах. Наприкінці березня 1939 року президент республіки А.Волошин та частина уряду на чолі з прем’єр-міністром виїхали в еміграцію – у Прагу.

Українська держава припинила своє існування, знову ж таки задушена агресивними сусідами. У 1945 р. А.Волошина було викрадено радянськими спецслужбами і переправлено до СРСР, де його було ув’язнено. Після чергового допиту А.Волошин 19 липня 1945 року помер.

Українці вдруге у XX столітті втратили свою незалежність.

Таким чином Друга світова війна для українців розпочалася за пів року до того, як почав воювати увесь світ, і закінчилась вона майже на десять років пізніше від усього світу.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з яскравих сторінок багатовікової боротьби закарпатських українців за свою державу. Для українського населення Закарпаття настали тяжкі дні угорської окупації.

У період окупації на Закарпатті було розстріляно або закатовано 10 805 українців, а у концентраційних таборах перебувало більше 70 тис. закарпатських українців.

Однак репресії і переслідування не зломили українського національно-визвольного руху. На Закарпатті активно діяла ОУН, згодом на ці терени поширила свій вплив і легендарна УПА. Наступив новий період боротьби українців за незалежність, який тривав до середини 50-х років минулого століття.

Перегляди:3,814

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”