Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…

ЗВІДКИ ДМЕ ВІТЕР

 

Навесні 2014 року сталося дещо, здавалося б неймовірне, а саме, те що керівництво Російської Федерації вдалося до силового тиску на Україну з застосуванням зброї, військової техніки та регулярних військових підрозділів. В результаті російська армія окупувала півострів Крим, а на території Донецької та Луганської областей України в результаті продуманої та заздалегідь підготовленої російськими спецслужбами операції виникли буцімто-державні утворення озброєні танками, гарматами та ракетними системами «з російських воєнторгів», навчені фаховими інструкторами «з російських волонтерів», підсилені вишколеними бойовими підрозділами «з російських відпускників» та регулярно забезпечувані боєприпасами «з російських гумконвоїв».

Досі ні для кого не було таємницею, що Кремль не має бажання випускати Україну з зони власного політичного впливу, навіть якщо не брати до уваги російські амбіції до тотального, світового домінування. Україна для московської влади, в першу чергу через своє зручне територіальне розташування, – об’єкт, заволодівши яким, Росія (вона ж – РФ) повертає собі імперський лук (look, імідж), отримує немалу територію з природними та людськими ресурсами, системою транспортних комунікацій та зручних шляхів до свого наступного фізичного чи віртуального розширення, іншими словами – потужний плацдарм для подальшого завоювання Європи і світу. Що поробиш, вже така у наших східних сусідів мисливсько-здобичницька натура. Для них упокорена Україна – це коштовний камінь у власну корону, і, до того ж, можливість безперешкодно користуватися нашими ресурсами та погрожувати іншій, ще не загарбаній ними іншій частині світу. Можна додати хіба ще те, що коли загарбуєш нові території, то власне населення переконується, що з тобою сперечатися взагалі не варто з будь-яких питань (тим більше соціальних чи гуманітарних), бо ж ти он який сильний!

Окупувавши Крим, Росія отримала доступ до вагомих природних ресурсів та поширила свій вплив на акваторію Чорного моря. Фактично окупувавши частину Донбасу, отримала можливість тиску на Україну шляхом політичного шантажу та заклала основу для подальших стратегічних кроків з кінцевою метою підпорядкувати нашу країну власній політичній волі через безпосередній вплив на центральні органи влади. Коли ці подальші стратегічні кроки зробити не вдалося через спротив українського суспільства і, відповідно, посилену увагу світу до конфлікту, кремлівська влада перейшла до прямого військового шантажу, зібравши довкола України до 70% своїх військ – зосередивши їх у тому числі й на території Білорусі.

А що ж «міжнародна спільнота»? Тільки побіжний огляд стану речей в інформаційному полі дозволяє зробити висновки про таке: (1) світ нарешті зрозумів, що амбіції та апетити Кремля не обмежуються територією України; в тій чи іншій формі російське військово-політичне керівництво має намір загарбати всю Європу, а згодом не зупиниться й на цьому; (2) ми нарешті зрозуміли, що нас ніхто не має «десь чекати», що нам самим слід демонструвати світові свою колективну політичну волю і що ми самі маємо захищати власну країну.

Щойно ці два моменти стали усім зрозумілими, світова спільнота заходилася підтримувати нас не тільки «висловлюваннями розуміння, співчуття та солідарності», але й конкретними політичними кроками (санкції, переговорний тиск на російське керівництво) та зброєю, щоб ми таки мали змогу відстояти наш суверенітет за умов найгіршого (себто військового) сценарію розвитку подій.

Кремль поспішає. Україна живе власним, незалежним від Москви, життям вже понад 30 років. Потроху відходять ті покоління, що звикли жити з сусіднім «братнім народом» в одній країні, а нетерплячий та нетерпимий до чужої свободи «братній народ» все більше виявляє своє агресивне ставлення до української незалежності, що автоматично відкриває очі на бачення України зі Сходу, не як друга-брата-сестри тощо, а в якості підкореної, залежної території, простіше – колонії. Зменшується кількість проросійських виборців, виросло нове покоління управлінців та активних людей, яким немає потреби узгоджувати свої рішення з «московськими старшими братами», а з тим і маліє та дорожчає російська агентура, заздалегідь впроваджена в українські ограни влади задля саботажу самостійних дій України у міжнародному полі і взагалі дій на зміцнення держави як такої.  З іншого боку світ починає звикати до присутності нового гравця на міжнародній політичній арені. Сумніви щодо нашого права на власну державність і незалежність, які були значною мірою присутні в головах більшості населення Західної Європи розвіялись. Інша справа, що вони не підуть за нас воювати. Це – наша  справа.

За цих умов кремлівські очільники аж руками й ногами впираються, щоб загальмувати відхід України від «російських обіймів» (скрєп) до цивілізованого світу. Скориставшись особистими слабкостями президента Білорусі Лукашенка, Кремль практично анексував Білорусь, і отримав змогу вільно розміщувати там власні війська, а затим оточив Україну з трьох сторін достатньою кількістю батальйонів та дивізіонів, щоб світ заговорив про реальну військову загрозу з виразним і таким неприємним ароматом майбутньої (третьої) світової війни.

 

А ЩО Ж МИ?

 

Опинившись від початку 2014 року у стані асиметричної війни, себто такої, коли один суперник (у нашому випадку РФ) має очевидно сильнішу військову потугу, а другий (Україна) вочевидь слабший. Чи означає це, що слабша сторона має негайно складати зброю і задовольняти будь-які бажання сильнішої усякими можливими (природними і неприродними) способами? Аж ніяк. Те, що сильніша сторона конче виграє розпочату нею війну – не факт. Навіть навпаки. Принцип «слабшого треба захищати» виявляється працює і на міжнародному рівні. Хоча і з певними нюансами. Адже, проти всякої сильної сторони у світовому просторі знайдеться ще сильніша, або кілька не таких сильних та ж об’єднаних спільними інтересами.  І не всіх радуватиме факт, що сильний агресор поглинувши слабшу країну стане ще сильнішим, бо ж тоді він претендуватиме й на більшу частку світових матеріальних благ, якими й так дуже важко ділитися, а крім того може ще й не зупинитися на досягнутому та спробувати поширити свою військову експансію.

Отже, якщо ти своєю слабкістю вже спровокував сусіда на військове вторгнення, зосередься на дипломатії, яка часто-густо виявляється потужнішою за зброю і навіть може зрівняти позиції начебто слабких і начебто сильних. Але при цьому – тримай фронт!  Від слабшої сторони у цій ситуації задля виграшу потрібна терплячість і готовність втратити більше. Але перемога можлива, що на сьогодні доведено не в одній точці світу.

Не маючи змоги вплинути на агресивного сусіда ні силою, ані словом, Україна вдалася до єдино правильної у цьому випадку політики – почала шукати тих, хто таки може на сусіда вплинути. Міжнародна спільнота почухалась і таки визнала, що Російська Федерація псує загальну картину світового устрою, збалансованого завдяки гаслам про демократію, право всіх країн на реальний, а не декоративний суверенітет, непорушність кордонів та мирне врегулювання міждержавних спорів. Україні, як вже було зазначено вище, почали надавати допомогу.

Повертаючись у попередні роки, пригадаємо, що райдужні настрої України щодо неможливості військової агресії зі Сходу (такого не може бути, бо такого не може бути ніколи) та цілеспрямовані (спрямовані на послаблення нашої держави) дії Кремля призвели до значного послаблення українського війська та посилення російських військових позицій в Україні через продовження строку оренди військових об’єктів для російського Чорноморського флоту (Харківські угоди).  Відповідно, коли Росія завела на нашу територію «зелених чоловічків» зі зброєю в руках, українське військо виявилося не те що фізично, а навіть морально неготове до збройного протистояння. «Як можна стріляти у братів?!»

Та навчитися відрізняти «братів» від «братків» нас швидко примусили дії тієї ж Росії у Донецькій та Луганській областях. Ще слабку на той час українську армію посилили добровольчі батальйони, добровольців і армію підтримали волонтери, і ми вистояли, повернувши навіть значну частину загарбаної «аж ніяк не російськими вояками» території.

Кремль за старою доброю звичкою всіляко намагався (та й досі намагається) відхреститися від цих подій, посилаючись на «внутрішній український конфлікт», але це виходить скоріше як нахабне й цинічне «бреше й не червоніє», бо приховати від світу присутність на окупованих територіях «русского оружия» та керівну роль «русской армии» за наявності величезної кількості міжнародних журналістів та спостерігачів просто неможливо.

Російському керівництву дуже чемно (бо ж воно дурне і невідомо, що ще може накоїти) натякнули, що втручатися у внутрішні справи України, а тим більше відбирати у неї території не варто, оскільки це суперечить міжнародним нормам і запропонували переговори. У відповідь Кремль заявив, що дуже боязливий і його лякає НАТО, а тому задля гарантій його безпеки треба позбавити усіх гарантій безпеки Україну. А ще краще, ненадовго закрити очі й дозволити Росії в цю мить ту саму осоружну та «обридлу всім Україну» загарбати. Іншими словами знову перетворити на «союзну державу» з усіма ознаками «русского мира». Світ пригадав відносно нещодавні події у Фінляндії, Молдові, Чечні, Грузії… і швидко продовживши логічний ряд… уперше за багато років сказав Кремлю своє тверде «ні».  Не виключаємо, що стратегічне положення українських територій, яке власне й цікавить Росію, та наша «нездійснима» (в тому розумінні, що ніколи не завершиться) місія «щита Європи» зіграли в цьому не останню роль.

У Кремлі здивувалися, але коней стримати вже не змогли. Їх понесло. Навряд чи ще років 20 тому хтось би повірив у те, що Москва наважиться зібрати небачену чисельність військ на кордоні з незалежною державою у географічному центрі Європи, погрожуючи військовим вторгненням, але це сталося. Мало того, оскільки демонстрація сили не вразила ні Україну, що вже звикла до перманентного стану війни, ні цілий світ настільки, щоб усі попадали навколішки і заблагали миру, дійшло до погроз застосування ядерної зброї. Не факт, що Кремль не блефує, але й відкидати імовірність вторгнення було б нерозумно, бо ж кремлівські шантажисти самі себе загнали в кут. Про «зберегти обличчя» вже не йдеться, це обличчя просить чогось важкого.

Тож і Україна, і світ сприйняли дії шантажистів всерйоз. Дипломатам розслаблятися рано, але до нас нарешті пішли потоки транспорту з летальним озброєнням, наближені до імовірної нової зони конфлікту держави Північно-Атлантичного блоку заходилися оглядати та впорядковувати свої оборонні ресурси, а сама Україна взялася удосконалювати власну систему оборони від імовірного нападу за принципом «на всі боки». Бо ж справді не знати, який шлях в разі ескалації обере Кремль – удар з моря на Маріуполь та Одесу, спроба захоплення східних областей, прямий удар на Київ чи все одночасно з розрахунку в найгіршому для них варіанті «відірвати хоч щось». Московський ідеал – захоплення столиці, заміна центральних органів влади на маріонеткові, поступова зачистка затятих патріотів та невиправних українців і нове упокорення неспокійної України – з концтаборами й цензурою – на роки (деталі дивитися в історії).

Отже, важливо, щоб ворог не прорвався. Бо якщо прорве лінію оборони то швидко просунеться новими відремонтованими дорогами куди вже там йому треба і з мінімальними втратами. Тому краще без лінії. Тобто лінія оборони, звісно, хай буде, але за нею слід розгорнути сітку оборони. Щоб ворог, навіть прорвавшись, одразу й нарвався. Саме на те, було прийнято, а на початку 2022-го року і швидко введено в дію, рішення про створення бригад територіальної оборони, на які покладається завдання знищувати ворога в разі його появи на будь-якій чи то прикордонній, чи то внутрішній території України.

Хороша новина: бригади тероборони є складовою Сухопутних військ України та озброюються зокрема й гранатометами, що може істотно ускладнити тріумфальність просування ворожих частин вглиб України.

Але ж тотальний спротив має бути тотальним, і якщо в тероборону набирають кандидатів віком 18-57 (мінімальний контракт на 3 роки, а вікове обмеження – 60, то оновлені закони України дозволяють і створення добровольчих формувань територіальних громад, до яких можуть приєднатися особи від 18 років і без вікових обмежень. І в теробороні і в добровольчих формуваннях дозволено використання власної мисливської зброї, але ж і загонам самооборони не боронять мати іншу штатну зброю. Отже ж і ті самі ручні (переносні) протитанкові чи зенітні засоби.

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Що ж робити в умовах таких загроз громадянам, яких не покликали до військкомату (нова назва – центри комплектування та соціальної підтримки), але які й не хочуть покидати країну чи переїжджати у «безпечніші» місця?

Жити спокійно і робити свої мирні справи. Ворогу потрібна паніка? – не дочекається. Однак не зайве буде звертати увагу на повідомлення місцевої влади щодо сигналів оповіщення, розташування укриттів та бомбосховищ та озвучені нею на загал рекомендації. Раніше це називалося – «цивільна оборона» і в школах було обов’язковим предметом. А взагалі, складіть собі свій власний алгоритм дій на випадок небезпеки, який узгоджується з вашими власними життєвими настановами та наявними можливостями. Важливо визначитись, чи ви тим чи іншим шляхом приєднуєтесь до військових і перетворюєтесь на «комбатанта» – людину яка відкрито веде бойові дії з ворогом, чи залишаєтесь цивільним – «не комабантом».

Поради, як цивільним поводитися під час війни дивіться тут:

Що робити якщо війна? Як вижити в місті?

 

Як твердять соціологи, спираючись на проведені опитування – половина, а чи й більше громадян України готова зустрічати ворога зі зброєю в руках. Зрозуміло, що похибка на ейфорію, вирівняється розважливістю, і якщо частина тих, хто зголошувався воювати, за настання такої потреби «раптом» змінить свою думку, то ця кількість «бійців» буде компенсована тими, хто зазвичай не любить причепливих соціологів і просто іде захищати свою країну. Без попередніх декларацій. Бо треба.

Люди готові воювати, хоча б з тих міркувань, що ворога краще чекати в окопі, ніж вдома під ліжком, бо тебе все одно зачепить. Під час війни можна загинути і ця загроза на жаль не оминає ні цивільне населення загалом, ні переконаних пацифістів зокрема. Від бомбардувань, ракетних обстрілів, ситуативних перестрілок та випадкового потрапляння на міни (технічною мовою – інженерні боєприпаси) не вбережуть ні характеристика з місця роботи, ні особисті зв’язки, ні темперамент чи особисті риси характеру, ні політичні переконання. Не слід забувати і про бандитів та мародерів, для яких улюблене поле діяльності – зруйновані війною міста та викликане бойовими діями відносне безвладдя.

З цього приводу, де в ви не були, слід звернути увагу на ваші знання основ тактичної медицини і обов’язково прогляньте правила та прийоми надання домедичної допомоги при пораненнях. Матеріал можна легко знайти в інтернеті. Для прикладу погляньте тут:

Домедична допомога в умовах бойових дій (коротка інструкція)

Домедична допомога в умовах бойових дій (слайди)

 

Що ж до намірів «стріляти з кожного вікна» теж необхідно зробити уточнення. Якщо ви не в організованій групі і у вас немає конкретного плану дій, краще цього не робити. Окрім хіба того випадку, якщо ви зібралися вчинити самогубство.

Отже, щоб «стріляти з вікна» не від відчаю, а з надією на краще, подбайте заздалегідь про вибір формування до якого ви приєднаєтеся в критичний час. При цьому бажано не забувати про правові моменти. Навіть якщо ви відчуваєте в собі змогу спалити десяток ворожих танків, краще робити це законно. Тим більше, що таку змогу держава надає практично всім активним і боєздатним громадянам.

 

Для початку можна ознайомитися з ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «Про основи національного спротиву»

Закон України “Про основи національного спотиву”

Отже, якщо не має бажання чи можливості в разі настання чи наближення війни евакуюватися, маєте кілька шляхів:

І. Вступити до лав територіальної оборони в якості кадрового військовослужбовця (на постійній зарплаті) чи резервіста (без відриву від виробництва, до моменту коли «все почнеться»).

ІІ. Приєднатися до добровільного формування територіальної громади.

ІІІ. Підтримувати стосунки з відповідними громадськими організаціями, щоб принаймні під час загальної небезпеки було з ким якщо не чинити опір, то принаймні «купи триматися».

В будь-якому разі найперше можна звернутися до вашого військкомату за місцем проживання. Якщо у військкоматі робота налагоджена належним чином вас одразу або спрямують до відповідного підрозділу територіальної оборони або нададуть потрібні контакти, щоб приєднатися до формування територіальної громади. Громадські організації легко знаходяться в соцмережах чи на ютубі. Проте в останньому випадку варто бути уважним, щоб не потрапити (якщо немає такого бажання) до криміналізованих груп, «приватних армій» чи до угрупувань аж занадто політично заангажованих.

Поза тим від 4 лютого 2022 року діє «гаряча лінія» Командування Сил територіальної оборони ЗС України:

080-0507028

Також, на сьогодні, деякі батальйони тероборони відкрили і свої сторінки у мережі Фейсбук. Мають свої сторінки і бригади. Це також хороший шлях для отримання попередньої інформації про можливість приєднатися до людей військових (“комбатантів”).

Розглянемо окремі деталі та визначеними вище пунктами:

 

І.

До лав територіальної оборони ви можете вступити в якості кадрового військовослужбовця (на посаді та постійній зарплаті) чи резервіста (без відриву від виробництва, до моменту коли «все почнеться»).

Держава з увагою ставиться до вашого військового досвіду, тому отримане попередньо ваше військове звання зберігається за вами незалежно від статусу кадровика чи резервіста. Проте, з моменту офіційного підписання контракту ваші командири несуть безпосердню відповідальність за ваше життя, зокрема, якщо у свої умовні 55 ви отримаєте серцевий напад під час вправ на полігоні чи подаруєте підрозділу інші сюрпризи, пов’язані з вашим станом здоров’я – отже, приготуйтеся до проходження певних бюрократичних процедур, які є обов’язковою умовою для зарахування до лав тероборони. Ось перелік необхідних документів, який бажано уточнювати у вашому конкретному випадку (життя непевне, тож у встановлених процедурах за бажанням вищих сил чи відповідно до оперативної ситуації можуть з’явитися зміни):

  1. Паспорт
  2. Ідентифікаційний код
  3. Військовий квиток
  4. УБД
  5. Витяг з наказу про безпосередню участь у бойових діях
  6. Довідка про несудимість (сервісний центр МВС)
  7. Автобіографія друкована – 2 прим.
  8. Автобіографія рукописна
  9. Фото 2 шт. – 3,5 х 4,5

Медичні аналізи та довідки:

  1. Загальний аналіз крові
  2. Загальний аналіз сечі
  3. Біохімія крові (для старших за 35 років – глюкоза крові)
  4. Маркери гепатиту В і С, RW (сифіліс), HIV (снід)
  5. Електрокардіограма (ЕКГ) з описом
  6. Флюрографія
  7. Довідка з тубдиспансеру
  8. Довідка зі шкірвендиспансеру
  9. Сертифікат нарколога
  10. Сертифікат психіатра
  11. ПЛР тест (на вимогу, якщо потрібно потрапити на територію госпіталю)
  12. Виписка з амбулаторної картки

Щодо проходження медкомісій – якщо ви вчасно не подбали про те, щоб мати сімейного лікаря, збір довідок трішки вдарить по вашому бюджету (доведеться звертатися до платних медичних центрів), але ворожі снаряди б’ють сильніше.

 

Нагадаємо, що Територіальна оборона є родом Сухопутних військ Збройних Сил України (організаційну структуру Сухопутних віськ дивитися тут: https://www.mil.gov.ua/ministry/sklad-zbrojnix-sil-ukraini/suhoputni-vijska/), тому не слід дивуватися, якщо при підписанні контракту виникне питання про ваш військовий облік у військкоматі. Якщо ви бажаєте увійти до складу територіальної оборони у місті за вашим фактичним місцем проживання, а стоїте на обліку в іншому, вас можуть попросити знятися з обліку «там» і стати на облік «тут». За сучасними вимогами до центрів комплектування (військкоматів) ви взагалі не маєте залучатися до цієї процедури, бо документи просто пересилаються з одного центру до іншого за відповідним запитом. Інша справа, коли історія вашого військового обліку не дуже певна, коли у вас немає належних документів і «щось там потрібно уточнювати на місці» або ж коли працює людський фактор і традиційне бажання поганяти вас «від дверей до дверей». В будь-якому разі, якщо у вас немає військового квитка чи відповідної довідки первинний військкомат має видати вам хоч якийсь папірець на кшталт «на обліку не стоїть», «справу втрачено» чи щось подібне, а той, де ви на даний час проживаєте, взяти вас на облік, якщо тільки цьому не суперечить ваш вік, стан здоров’я чи інші, передбачені законом фактори.

Після успішного підписання контракту вам видадуть обмундирування, але зарахування до лав територіальної оборони не передбачає, що вам видадуть і зброю, яку ви зберігатимете вдома. Ваша зброя зберігатиметься у спеціально відведених місцях, куди ви маєте з’явитися в разі потреби. Про всяк випадок і задля безпеки ваших сусідів.  Проте закон дозволяє використовувати власну мисливську зброю. Хто ще не має нарізного підходящого нарізного мисливського карабіна, маючи фінансові можливості може придбати собі власну зброю відповідно до встановлених на сьогодні норм:

 

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ НА НАРІЗНУ ЗБРОЮ

Громадяни України мають право купити нарізну зброю з 25-ти річного віку. Для отримання дозволу на придбання та зберігання вогнепальної нарізної зброї необхідно подати до обласного (або м.Києва) органу дозвільної системи МВС України наступні документи:

  • Письмова заява на ім’я начальника обласного управління ГУ НП України про видачу дозволу;
  • заповнену картку-заяву;
  • медичну довідку від лікувального закладу за формою №127/о про відсутність протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї;
  • квитанцію про оплату послуг за видачу дозволу та про оплату бланка.
  • довідку про відсутність судимості.
  • 4 фотокартки 3х4 см.
  • копію паспортних даних.
  • довідку про проходження навчання та здачі заліків по знанню матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та правил техніки безпеки.
  • копію договору страхування цивільної відповідальності про збиток, який може бути заподіяна третій особі.
  • якщо фактичне місце проживання інше, ніж те, що позначено в паспорті, то необхідно надати документ, який підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення, свідоцтво про шлюб якщо приміщення належить дружині (чоловікові).

Також Вам слід завчасно придбати сейф для зберігання зброї, адже на етапі оформлення документів до Вас може завітати дільничний інспектор для перевірки його наявності.

Отримання:

Дозвіл на придбання зброї видаються громадянам після пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Термін дії дозволу на придбання нарізної зброї: 3 місяці

Придбану зброю необхідно протягом 10-ти днів зареєструвати в ОВС з отриманням дозволу на зберігання і носіння придбаної зброї. Для цього необхідно надати:

  • письмову заяву, з проханням зареєструвати, на начальника обласного управління ГУ НП України,
  • три фото розміром 3х4
  • дублікат дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продану зброю або іншого документа, що підтверджує джерело надходження і приналежність зброї;
  • квитанцію про оплату за реєстрацію;
  • копію договору страхування, якщо такий не надавався при отриманні дозволу на придбання зброї.

Якщо Вам не вистачило часу, але наміри придбати зброю все ще залишились, то Ви можете звернутись до Дозвільної системи з клопотанням про продовження терміну дії Дозволу ще на 3 місяці. На цьому процедура отримання дозволу на нарізну зброю вважається завершеною. Для придбання мисливських патронів в збройовому магазині, покупцеві необхідно пред’явити дозвіл на зберігання і носіння відповідного виду зброї (перевіряється призначення і калібр).

 

Окремі аспекти:

  • Дозвіл на нарізну зброю оформляється НЕ в районних відділах дозвільної системи МВС, а в обласних (міських) управліннях дозвільної системи МВС.
  • Якщо збираєтеся отримувати дозвіл і на гладкоствольну, і на нарізну зброю (Вам більше 25 років), то під час оформлення гладкоствольної зброї в районному відділенні дозвільної системи МВС не забудьте попередити інспектора, що ще будете отримувати дозвіл на нарізну зброю, адже копії медичної довідки за формою №127/о, довідки про проходження вивчення матеріальної частини зброї і договору страхування інспектор залишить у справі в районному відділенні дозвільної системи, а ОРИГІНАЛИ цих документів інспектор віддасть Вам на руки для подальшого оформлення дозволу на нарізну зброю.
  • Згідно з постановою КМУ №576 дозвіл на використання і зберігання зброї має обмежений строк дії в 3 роки.

 

Детальніше дивіться тут:

https://protocol.ua/ua/yak_legko_otrimati_dozvil_na_zbroyu_v_ukraini/

 

Щодо вибору зброї, рекомендуємо нарізну, оскільки якщо вже ви зібралися на війну, то помпова (призначена для самооборони з обмеженою дальністю стрільби й складною перезарядкою) та малокаліберна (призначена для спортивної стрільби з відносно слабкою силою пострілу) виглядатимуть іграшками проти бойової штурмової гвинтівки чи широко відомого автомата Калашникова і аж ніяк не гарантуватимуть вам переваги, а відповідно й можливості вижити. Адже в бою важлива не тільки потужність зброї, але й дальність та швидкість ефективної стрільби, можливість прицілювання. Чим би ви не зарядили «всеядну» помпову рушницю, оскільки ефективність стрільби з такої зброї обмежується відстанню у 30-50, максимум – 100 м, в польових умовах вас просто розстріляють прицільним вогнем з відстані у метрів 300, 500 ачи й більше. Хіба що ви збираєтесь використовувати таку зброю у певних, спеціальних умовах для виконання певних, спеціальних завдань.

Для цікавих, характеристики малокаліберної, помпової та пневматичної зброї дивіться тут:

https://uahistory.co/pidruchniki/garasimiv-national-defense-bases-medical-knowledge-boys-10-class-2018/20.php

і тут:

https://naurok.com.ua/prezentaciya-malokaliberna-i-pnevmatichna-gvintivki-ta-gladkostvolna-rushnicya-258588.html

 

Обираючи мисливський карабін (нарізну зброю) ви маєте широкий вибір якісної зброї, в тому числі створеної на базі бойових зразків, відрізняючись від них тільки відсутністю можливості стріляти чергами.

Проте цей вибір може бути істотно обмежений вашими фінансовими можливостями.

Та хоч би там як, а найдешевшим у цій товарній лінійці буде той самий, широко відомий на світових просторах АК калібру 7,62 під товарною маркою «карабін «Автомат Калашникова»». Ціна на українському ринку сягає 25000 грн., хоча, якщо вдаватися до послуг комісійних магазинів зброї ви зможете знайти пристойний зразок і за 18000 тисяч (+5000 вартості сейфу)).

Прихильники цієї зброї цінують її за порівняно невисоку вартість, однак погоджуються, що купність стрільби АК програє американським «штурмовикам», які у вигляді лінійки мисливських карабінів АR натівського калібру 5,56 вартують від 40000 грн. за одиницю і значно більше.

 

Для довідки:

порівняльні характеристики автомата та карабіну АК (калібру 7,62х39 мм)

 

АКМ (Автомат Калашникова модернізований)

Дальність прямого пострілу з АКМ:

  • по грудній фігурі — 350 м,
  • по фігурі що біжить — 525 м.

Зосереджений вогонь ведеться на відстані:

  • по наземних цілях — до 800 м,
  • по повітряних цілях — до 500 м.

Бойова скорострільність становить:

  • при стрільбі одиночними — до 40 пострілів на хвилину,
  • при стрільбі чергами — до 100 пострілів на хвилину.

Куля зберігає свою забійну дію на відстані до 1500 м. Дулова енергія кулі — 2030 Дж.

 

Мисливський карабін «Автомат Калашникова»

усунутий режим автоматичного вогню (чергами), зрізано кріплення для багнета, а прицільна планка заштифтована на значенні 300 метрів. В іншому тактико-технічні характеристики зброї збережені.
Калібр: 7,62х39
Кількість патронів: 10
Конструкція магазину: Знімний коробчастий
Прицільні пристосування: Цілик і мушка
Комплектація: Два магазини з обмежувачем на 10 патронів; погонний ремінь; підсумок; приладдя для чищення; маслянка.
Зброя нарізна: Напівавтоматична
Довжина ствола, см: 41,5
Довжина загальна, см: 88
Маса: 3,1 (з неспорядженим магазином)

Щодо рушниць типу АR: нещодавно (1918) на озброєння ЗС України прийнято снайперську рушницю натівського калібру 7,62×51 мм (він же .308 Winchester) українського виробництва («ЗБРОЯР») під шифром UAR-10. У варіанті мисливського карабіна продається під торговою маркою  Z-10 різних модифікацій.

Конструкція:

Замикання ствола здійснюється поворотом затвора, який має 7 бойових упорів. Гвинтівка може бути розібрана на 2 складові частини, що дозволяє зменшити її габарити та забезпечує компактність під час транспортування. Ствол гвинтівки консольно закріплений, чим забезпечується стабільність пристрілювання. На верхній частині ствольної коробки і на цівку виконані напрямні типу Пікатіні для установки прицільних пристосувань та інших аксесуарів.

Ударно-спусковий механізм допускає ведення вогню лише одиночними пострілами, оптимізований для точної стрільби. Цівка жорстко спирається на ствольну коробку.

Особливістю карабіна є постійне з’єднання рукоятки зведення з рамою затвора (на відміну від AR-10/HK MR308). Це дає можливість витягнути набій, що застряг, та ручне досилання.

Карабін забезпечений ефективним дульним гальмом і (або) може бути оснащений глушником.

Газ-блок регульований. Гвинтівка штатно забезпечується прикладом MagPul PRS з регульованою щокою і висувним потиличником. Як варіант, можливе встановлення зсувного прикладу FAB чи MagPul CTR.

Загальні характеристики (залежно від довжини ствола):
Довжина гвинтівки – 985-1140 см
Довжина ствола – 406-610 см
Початкова швидкість кулі – 750-800 м/с
Прицільна дальність – 400-800 м
Максимальна дальність – 2000 м
Маса без патронів – 4,5-5,5 кг
Ємність магазину – 10 патронів

 

Характеристики бойового зразка:

Самозарядну напівавтоматичну снайперську гвинтівку UAR-10 можна вважати аналогом американської автоматичної гвинтівки AR-10.

Особливістю конструкції української UAR-10 є постійне з’єднання рукоятки зведення з рамою затвора (на відміну від AR-10). Це дозволяє як витягнути застряглий набій, так і здійснити ручне досилання. Хромований зсередини ствол, виготовлений із неіржавіючої сталі, має гарантований ресурс до 7000 пострілів.

Вітчизняна снайперська гвинтівка має зручну конструкцію: може бути розібрана на дві складові частини, що дозволяє зменшити її габарити та забезпечує компактність при транспортуванні. Ствол гвинтівки консольно закріплений, чим досягається стабільність пристрілювання. Верхня частина ствольної коробки і цівка обладнані рейками Пікатінні для встановлення прицільних пристосувань та інших аксесуарів. Ударно-спусковий механізм допускає стрільбу лише одиночними пострілами, оптимізований для точної стрільби.

Досить зручним є невеличке заглиблення на ємності для кріплення магазина з набоями з обох боків (під праву чи ліву руку) для кращого утримання пальця поза спусковим гачком. У ній також реалізовано ще одне вдале конструктивне рішення, а саме — за рахунок автоматики на відведенні порохових газів з’явилася можливість здійснювати до 21 пострілу за хвилину. При цьому під час стрільби розсіювання від точки прицілювання становить до 3 см. Прицільна дальність ураження — до 1200 метрів, калібр — 7,62 мм. Її вага становить 5 кг, а довжина (залежно від приклада) — від 103 до 124 см.

Цівка жорстко спирається на ствольну коробку. Для зниження рівня звуку та спалаху під час пострілу гвинтівка може оснащуватися глушником. Вона забезпечена прикладом MagPul PRS з регульованою щокою і висувним потиличником.

 

Існує варіант штурмової гвинтівки – UAR-15, проте вона поки що прийнята на озброєння у Національній гвардії, окремих підрозділах поліції та у Прикордонних військах. Мисливський варіант: «Zbroyar Z-15» (загальна довжина – 800 мм, довжина ствола – 266 мм, вага без магазина – 2,835, калібр – .223 Remington, що відповідає стандартному калібру НАТО – 5,56х45 мм)

Знавці кажуть, що моделі AR люблять чистоту. То ж щодо безвідмовності у польових умовах під час бойових дій більшість схиляється до вибору АК. Звісно, що істотно нижча вартість цієї зброї на ринку грає у цьому не останню роль.

Що ж до відсутності у мисливських модифікаціях можливості стріляти чергами, то цей недолік не є критичним. Одиночними пострілами теж можна досягти пристойного темпу стрільби, протиставивши точніший прицільний вогонь проти неприцільного загороджувального, який забезпечується чергами, і, відпвідно, досягти більшої економії боєзапасу. До того ж в мисливському АК магазин з обмеженим вмістом патронів (10) в бойових умовах легко замінюється на стандартний (30 патронів).

 

ІІ.

Якщо з якихось причин (вікові обмеження, стан здоров’я тощо) ви не потрапляєте до територіальної оборони у вас є можливість приєднатися до Добровольчих формувань територіальних громад (ДФТР). Тут наводимо затверджене Кабінетом Міністрів України Положення про добровольчі формування територіальних громад

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1449-2021-%D0%BF#n11

Та постанову КМУ про використання членами ДФТГ власної мисливської зброї:

Постанова КМ України “Про затвердження Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони”

Для тих, хто готовий збирати ініціативні групи зі створення  ДФТР, наводимо відповідну Постанову КМУ та типовий протокол зборів ініціативної групи:

Постанова КМ України “Про затвердження Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони”

Протокол зборів ініціативної групи зі створення ДФТГ

 

Деталі щодо утворення таких формувань слід узгоджувати з місцевими органами влади чи спеціально призначеними від них координаторами.

 

ІІІ.

Контакти з громадськими організаціями, які опікуються оборонним потенціалом України, допоможуть вам отримати потрібні контакти чи знайти свою команду для тренувань, поки не вирішено питання вашого зарахування до підрозділів тероборони, або для створення добровольчих формувань (ДФТГ)

 

 

В будь-якому разі не слід забувати, що коли ви задіяні в підрозділі тероборони чи у законно створеному добровільному формуванні на вас поширюється дія статутів Збройних Сил України. Отже з ними краще ознайомитися (чи нагадати їх собі) наперед.

 

Практичну інформацію щодо ведення бойових дій можна знайти в інтернет-підручниках чи оцифрованій та присутній в інтернет-бібліотеках спеціальній літературі.

Рекомендовані ресурси:

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо ведення бойових дій в населених пунктах

http://veterano.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3969:rekomendatsiji-shchodo-vedennya-bojovikh-dij-v-naselenikh-punktakh&catid=37&Itemid=139

Бої в умовах міста: https://nackor.org/ukr/taktika-boyu-v-umovah-mista

 

Військова бібліотека:

https://www.ukrmilitary.com/p/military-library.html

 

Вадим КАРПЕНКО

13.02.2022  р.

 

Перегляди:504
Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Центр неформальної освіти ЦБО ЗСУ (ютуб-канал)
27-30 вересня 2022 року – міжнародна виставка “Зброя і безпека” (МВЦ)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
"Народні казки про тварин". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Велика розмальовка до "Український народних казок про тварин"     Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Василь ТИМКІВ, Олена ПОДРУЧНА "Словник музичних термінів"     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”  
Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
КЛУБ “М&Х”