1. Вадим КАРПЕНКО
2. Микола КАРПЕНКО
3. Іван ФРАНКО
4. Леся УКРАЇНКА
«Пригоди Марка та Харка»
* * *
«Як кажуть межи птахами: подалі від котів, а ближче до їжі».
* * *
«Козаки – як діти. То б`ються, то сміються, то сміються, то б`ються»
* * *
«Якби знаття, що за двері викинуть, то й у вікно б не стукав».
* * *
«… не в тім`я битий, а часто по ребрах…»
* * *
«Серце геть ніколи не слухається розуму, а розум за це не зважає на серце і починає дослухатися до нього тільки тоді, коли воно вже починає боліти. Але це приходить з роками».
* * *
«… сперечатися з начальством не слід. Інакше, завдання може бути ускладнене».
* * *
«Адже ж буває так, що котромусь в житті постійно бракує уваги і захоплення оточуючих, та раптом підвертається чоловікові таке щастя, що тільки на нього усі й дивляться, ще й за обставин, які жодним чином від його власних зусиль не залежать. Ну як тут не напроситися, щоб тебе пожаліли чи принаймні поспівчували через ті труднощі, які ще невідомо чи й зустрінеш.»
* * *
«Так якось воно повелося на світі, що люди частенько заздрять іншим, шукаючи щасливіших за себе. Але насправді хто може знати, куди завтра життя поверне і кому з нас випаде краща доля?»
* * *
«… навіть усівшись верхи, треба поводитися чемно, особливо з дівчатами».
* * *
«Щоб не заплакати, як це часто буває з панськими попихачами і невихованими хлопчиськами, він нагрубіянив».
* * *
«Краще раз порубаним, як щодня пиляним».
* * *
«… добрі друзі не дуже переймаються такими дрібницями, як різниця смаків».
* * *
«Як смоктати дулю, то краще горілку»
* * *
«– Всі дороги ведуть на Січ.
– Та, трапляється, в корчмі обриваються».
* * *
«Чим кращий у людини настрій, тим більше його можна зіпсувати, а чим більше його зіпсуєш, тим більша шкода; отже, шкоду найкраще робити тим, в кого хороший настрій.»
* * *
«За твоє жито та тебе ж і за ґрати».
* * *
«Неправедний шлях іде над проваллям, та вертляві по ньому швидко бігають. Лише зрідка у вухах свистить, як хто зірветься та захурчить донизу, але тим ніхто не переймається. … Праведний шлях, навпаки, іде рівниною. Він набагато нудніший і одноманітніший. Щоб захурчати у провалля, його ще треба попошукати, а тому на цьому шляху ймовірніше впасти від голоду та від утоми і віддати кінці без зайвих потрясінь. Тільки що результат у такому разі залишається незмінним».
* * *
«… виявив себе досвідченим вояком, бо, як побачив блиск шаблі та наставлене на нього жерло важкої фортечної гармати, не злякався й не розгубився, але спокійно зійшов з коня і підняв руки вгору».
* * *
«… славна козацька Січ була красива вже тим, що вона Січ, чорт забирай!»
«Зі змісту»
* * *
«Вороги приходять і не хочуть лишатися»
* * *
«Сам собі ясир»
* * *
«Інтриги – гроші – товар»
* * *
«Щоб не впасти в салоні, міцно тримайтесь за шаблю!»
* * *
«Битих на небитих не міняють»
* * *
«Наплутати, щоб заплутати»
* * *
«Людям властиво помилятися. Навіть козакам»
Микола КАРПЕНКО
«Заступила чорна хмара та й білую хмару»
* * *
«І я благаю вас, нащадки козаків,
і вас, умудрені життям отці духовні,
усі, хто вибивсь у вожді верховні, –
не гнівайтесь на пращурів-батьків,
але й не зраджуйте,
не відцурайтесь нас…
Благаю вас! Благословляю вас!»
* * *
«Десь відкопаєм спис, шолом чи меч іржавий –
і вже сльоза покотиться сама…
Є слава предківська, та як нема держави,–
тоді, вважай, народу теж нема!»
* * *
«Бунтуємось! Обурення своє
виказуєм, аби потлумить сором…
Й щороку ніби власну ниву орем,
але не нам врожай вона дає»
* * *
«… Блискучий стан держави, як назовні,
в собі таїв болячку не одну:
шляхетська знать не рвалась на війну –
і все ж була в війні непогамовній
із власним людом – з тими, хто внизу…»
«Отаман Черпак»
* * *
«Одних на мармур, інших в забуття…»
* * *
«Та у серці своїм – хоч веліли згори –,
не ділив я народ свій на два табори,
бо пізнав з юних літ – мене вчила війна! –
що одна Україна й біда в нас одна.
І як з розбрату вийдем, як з тої тюрми, –
Україна воскресне, і воскреснемо ми!»
* * *
«…Народ, Іване, – дивний він, народ,
відколи кривда володіє світом.
Ти для одних – герой і патріот,
для інших – був й залишився бандитом»
* * *
«Ще дехто з нас, не зрозумівши брата,
хоч в душу в’їлась кривда вікова,
стотисячне повстанство у Карпатах –
бандитами і досі назива».
* * *
«О, як ми звикли зміщувати нині,
не за адресою, лайливі поняття!»
* * *
«Покликала мільйони Україна, –
а юнаками діри затуля»
* * *
«…Гуманні тільки милість-доброта,
і співчуття, і діло доброчинне;
а засоби злочинні, то й мета –
найблагородніша! – як не крути, злочинна.
Від істини цієї не втекти
ні силам лівим, ані силам правим,
бо право сильного – вельми лукаве право,
жадобою принесене в світи»
* * *
«Набивши об минувшину лоби,
ми схаменемось… десь через століття;
потилицю почухаєм: “Коли б…”
І знову недругу виносим сіль і хліб,
а власну гідність виметем, як сміття»
* * *
«Про все подбали: про визнáння прав
жить суверенно, про культуру й мову…
Й дали сусідам захитать основу
того, що власний розум позбирав!»
* * *
«Минувшина… Вона у нас одна…
Не називаю рясно імена,
аби живим не завдавати болю
й нащадків…не розводить між собою»
* * *
«Тепер ми скрізь шукаємо героїв;
а серед них, у списку одному,
ті, хто зшивав і хто лукаво кроїв
соборність на вкраїнському лану!»
* * *
«Давніх ран, що болять, забуттям не загоїмо –
нам роз’ятрять їх вкотре борців імена.
Історію ж кожний трактує по-своєму,
навіть якщо в документах вона…
А вже хто переміг – той і правила пише нам,
і виносить свій присуд для людей і подій, –
і хоч плач або скач, хоч сумуй чи радій,
якщо в серці твоїм зовсім інше записано».
Іван Франко
“Каменярі”
«Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.»
Леся Українка
“Давня казка”
«Не журись, коли недоля
В край чужий тебе закине!
Рідний край у тебе в серці,
Поки спогад ще не гине.»
* * *
«…Рідний край щиріш любити
Научає нас розлука».
* * *
«Ми готові йти до бою!
Краще смерть, ніж вічний сором!»
“Роберт Брюс, король шотландський”
«Повстаньмо ж тепера усі як один,
За діло братерськеє спільне!
Розкуймо на зброю плуги! Що орать,
Коли наше поле не вільне?»
* * *
«У цілого війська девіз був один:
«За волю, за рідну країну!»
Хоч слів тих ніхто на щиті не носив,
Та в серці носив до загину.»
* * *
«Та невже таки лицар
Менше має снаги, ніж павук!?»
* * *
«Наш край віддавна вільний був,
Таким повік він буде;»
Напишіть відгук