Літературний варіант відомої «Велесової книги», що вперше побачила світ завдяки Юрію Миролюбову, який народився 1892 року у Бахмуті, в родині священника, змалечку виховувався в любові до української історії та культури, пройшов громадянську війну в лавах армії УНР та російської Добровольчої армії і був вимушений імігрувати за кордон. Проживав у Чехії, Бельгії та США. Під час свого перебування у Бельгії, за його спогадами, знайомиться з художником-білоемігрантом Федіром (Алі) Ізенбеком та отримує можливість працювати зі стародавніми дощечками «Велесової Книги», які Федір Ізенбек у воєнні роки (1919) знайшов в розгромленій садибі Донець-Захаржевських-Задонських на Харківщині. Вперше опрацьовані (перекладені) Миролюбовим тексти публікувалися частинами протягом 1954-1956 років у російському журналі «Жар-птица» в Сан-Франциско і викликав значний інтерес серед російської та української інтелігенції. Його активно почали вивчати і критикувати.

«Велесова», книга викладає історію східних слов’ян з 7 до кінця 9 століття н.е. і до сьогодні є предметом активної полеміки в науковому світі щодо її автентичності. Чи є «Велесова книга» автентичним твором чи фальсифікатом, нам сказати важко, але ж за будь-яких умов, це не применшує його літературного рівня. А задокументованій історії будь-якого народу завжди передує насичений міфологією епос. До того ж «Велесова книга» має багатьох прихильників, в тому числі з тих, хто вважає цю книгу для себе священною. Тож не цураймося знайомства з цим твором – тим більше, що, завдяки яскравій поетичній мові цього видання, знайомство буде приємним.

Поетичний переклад книги сучасною українською мовою здійснив Микола КАРПЕНКО (1925-2007). Автор перекладу (переспіву) намагався якомога точніше передати тексти, наведені у попередніх академічних виданнях.