Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
"Читальня-Книжкова полиця"
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
Читайте і насолоджуйтесь)
baner-korekta-2019

ПІСНІ ТА РОМАНСИ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ

МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
Ой, очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні як день.
Ви ж мене, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей.

ТИХО, В ВЕЧІРНІМ ПРОМІННІ

Тихо, в вечірнім промінні
Сонце ховається в гай.
Линуть вечірнії тіні,
Нічка жадана, сховай.

Люба, не треба вагання,
Бачу в очах я твоїх
Море безмежне кохання,
Бурю шалених утіх.

Мріють під місяцем клени.
Серце так солодко бʼє,
Бо найдорожче для мене
Ніжне кохання твоє.

Люба крізь сон промовляє:
«Що ті гарячі слова».
Вітер туман колихає,
Зорі, дерева, трава.

БАБУСЮ РІДНЕНЬКА

«Бабусю рідненька,
Ти всім помагаєш:
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш?

Як очі заплющу,
Бабусю рідненька,
Де візьметься зразу
Козак молоденький.

Жартує, пустує
Всю нічку зі мною;
То голову схилить,
Обійме рукою.

І шепче на вушко:
«Ганнусю, Ганнусю!» –
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю.

А там у садочку
Співа соловейко –
То так стане тяжко
Моєму серденьку.

Бабусю, дай зілля
Та ще й проти ночі,
То, може, забуду
За ті карі очі».

«Ні, доню, голубко,
Цього не злічити:
Прийшла та година,
Що треба любити».

НЕ ПИТАЙ, ЧОГО В МЕНЕ ЗАПЛАКАНІ ОЧІ

Не питай,
Чого в мене заплакані очі,
Чого часто тікаю я в гай
І блукаю я там до півночі,
Не питай, не питай, не питай.

Не питай,
Чого вʼяну і сохну, як квітка,
Бо так щиро кохаю тебе,
Ти покинув мене, сиротину,
На посміх, поговір для людей.

Не питай,
Бо нічого тобі не скажу я,-
Бачив ти мої сльози і сум,
А нещирі слова та байдужі
Не розвіють тяжких моїх дум.

ВЕЧІР НАДВОРІ, НІЧ НАСТУПАЄ

Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає!
Чистеє небо зіроньки вкрили.
Вийди, дівчино, до мене мила.

Дай подивитись в яснії очі,
Стан твій обняти, гнучкий дівочий,
Глянути в личко біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
* * *

Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

СOНЦЕ НИЗЕНЬКО

Сонце низенько,
Вечір близенько,
Спішу до тебе,
Лечу до тебе,
Моє серденько!

Ти обіцялась
Мене вік любити,
Ні з ким не знатись
Усіх цуратись,
А для мене жити!

Ой як я прийду,
Тебе не застану,
Згорну я рученьки,
Згорну біленькі
Та й нежив я стану.

Костянтин ДУМИТРАШКО

ЧОРНІЇ БРОВИ, КАРІЇ ОЧІ

Чорнії брови, карії очі,
Темні як нічка, ясні, як день.
Очі, ви, очі, очі дівочі,
Де ви навчились зводить людей?

Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі.

Іван ФРАНКО

ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово гостре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що так запалює серце пожаром?
Ох, тії очі, темніші ночі,
Хто в них задивиться,- й сонця не схоче!
І чом твій усміх – для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе побачивши, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

Леся УКРАЇНКА

СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ

Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила,
Співала піснюдзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Павло ТИЧИНА

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо, так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізи тумани.
Ось місяць, зорі, соловʼї…
«Я твій»,- десь чують дідугани.
А соловʼї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Олександр ОЛЕСЬ

О НЕ ДИВУЙСЬ

О не дивуйсь, що ніч така блакитна…
Що вийдеш ти, то знала ніч оця,-
І через те вона така привітна,
Ясна і ніжна без кінця…

О не дивуйсь, що пахощі навколо,
Що, мов зомлілі, дивляться квітки,-
Ця ніч твоє квітчає ними чоло
І з них тобі плете вінки.

О не дивуйсь, що стільки зір на небі,
Що ночі так прозора срібна мла, –
Ця ніч ясна вбиралася для тебе,
Для тебе й срібло розлила.

СМІЮТЬСЯ, ПЛАЧУТЬ СОЛОВʼЇ

Сміються, палчуть соловʼї
І бʼють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її,-
Знов молодість не буде!»

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в цей час вам рада.

На мить єдину залиши
Свій сум, думки і горе –
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруй, хмілій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби пʼяні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, –
Гори! Життя – єдина мить,
Для смерті ж – вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли весь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

Ігор БАРАХ

КОХАНА

Зорі, як очі, дивляться скрізь на нас,
Серце не хоче, щоб промайнув цей час,
Хай в цю хвилину піснею лине
Понад землею радість моя.
Кохана! Мрій кришталевих цвіт.
Кохана! Тобі дарую світ.
Кохана! Сонце і небо, море і вітер –
Це ти, це ти.

Луки і доли зазеленіли враз.
Вірю ніколи щастя не зрадить нас.
Вірю і знаю, всім нагадає
Подих весняний вечір оцей.
Кохана! Мрій кришталевих цвіт.
Кохана! Тобі дарую світ.
Кохана! Сонце і небо, море і вітер –
Це ти, це ти.

Володимир ІВАСЮК

ЧЕРВОНА РУТА

Тим признайся мені
Звідки в тебе ці чари.
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала.
Червону руту
Не шукай вечорами.
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода, –
То є чистая вода;
То є бистрая вода
Синіх гір.

Бачу я тебе в снах
У дібровах зелених.
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Червону руту
Не шукай вечорами.
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода, –
То є чистая вода;
То є бистрая вода
Синіх гір.


Анатолій ДРАГОМИРЕЦЬКИЙ

ОЧІ ВОЛОШКОВІ

Я іду багряним садом,
Туман ляга на лист опалий.
Тут колись ходили рядом,
А навкруги весна буяла.
Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди пелюстки – вуста,
Стан твій ніжний, смерековий,
Ти – веснянка моя чарівна.

Не забуть мені ті ночі –
Цілунок губ твоїх медовий.
І тепер так серце хоче
Твої вуста відчути знову.
Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди пелюстки – вуста,
Стан твій ніжний, смерековий,
Ти – веснянка моя чарівна.

Дні ідуть, літа минають,
Душа зове – прийди, кохана,
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана.
Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди пелюстки – вуста,
Стан твій ніжний, смерековий,
Ти – веснянка моя чарівна.

КОЛИСКОВІ

ХОДИТЬ ДРІМОТА КОЛО ПЛОТА
Ходить дрімота коло плота,
А сон коло вікон.
Питається сон дрімоти:
– А де будем ночувати?
– Де хатина тепленька,
Де дитина маленька.
Ти ляжеш у ніжках,
А я ляжу у головах.
Ти будеш дрімати,
А я буду присипляти.
Щоб спало – не плакало,
Щоб росло – не боліло
На головоньку, на все тіло.

ОЙ ХОДИТЬ СОН ПО ДОЛИНІ
Ой ходить сон по долині(2)
У червоній кожушині. (2)
Кличе мати до дитини: (2)
– Іди, сонку, в колисоньку, (2)
Приспи мою дитиноньку. (2)
А-а-а, коточок
А-а-а, а-а-а, коточок,
Спи, мій синочок.
Спи сном-дрімотою,
Добром-охотою.
А-а-а.

ОЙ СПИ ДИТЯ КОЛИШУ ТЯ
Ой спи, дитя, колишу тя, (2)
Як не заснеш, покину тя.
Люляй, люляй, очка стуляй, (2)
Стуляй обі, засни собі.

ПОВІШУ Я КОЛИСОЧКУ
Повішу я колисочку
У темнім лісі на липочку (2).
Буде вітер повівати,
Мале дитя колисати.
Будуть пташки прилітати
Та будуть співати,
Дитиночку маленечку
Будуть присипляти.

КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий.
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а-а, а-а-а…

КОТИКУ СІРИЙ, КОТИКУ БІЛИЙ
Котику сірий, котику білий,
Не ходи по хаті,
Не цокоти чобітками
Й не збуди дитяти.
Воно іще манесеньке
І спатоньки радесеньке.

А-А-А, КОТИ ДВА
Сірі, білі обидва,
По капусті ходили,
Ляльку в хустці носили.
Котку-братку,
Дай нам ляльку
Для Оксани на забавку

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
Нові видання:
Rekl-UkrNarKazky-2020-baner
народні казки про тварин та розмальовка до них в ілюстраціях Олексія Карпенка