Вирішальне твердження, яке внесло зміну в житті цих людей, могло б пролунати так: «Усе, досить!», і з цього моменту в їхнім житті дійсно починало відбуватися щось нове.

Запитайте себе: ви прагнете це зробити? Або ви вже живете як оригінал — унікальним життям? Могли би ви назвати своє життя дуже яскравим й хвилююче прекрасним? Ви вважаєте його пригодою, під час якої щодня відкриваєте для себе щось нове? Чи ви йдете по життю, немов дитина — відкрито, із цікавістю в очах, сміючись і граючись, веселячись і люблячи всіх навколо, любуючись усім і багатьом насолоджуючись?

Ви є присутнім у своєму житті? Або ви, вірніше навіть не ви, а ваше тіло, чи лише просто бігаєте туди-сюди?

Неважливо, звідки ви родом. Неважливо, скільки вам років. Неважливо, наскільки успішним або неуспішним ви себе вважаєте. Неважливо, наскільки ви сьогодні здорові або хворі, щасливі або нещасливі — ви зробили свою справу добре. Це правда. Ви йшли своїм шляхом так, як ви могли. Чи була альтернатива? Звичайно. І ви зробили свій вибір. Ви зробили те, що зробили. І ви вижили. Ви пішли своїм шляхом, і на цьому шляху зібрали свій — коштовний досвід, навіть якщо ви ще не здатні його оцінити.

Ви зробили все добре! Похваліть себе. За те, що ви зробили. Але чому ж ви в пошуку? Очевидно, тому що у вас живе віра в можливість чогось більшого. Імовірно, у вас існує прагнення до цього більшого, іншого, кращого! І ви додержуєтеся цього устремління. Що теж добре! Ви все робите правильно.

Зберіться з духом, щоб голосно сказати собі: «Я зробив це добре! Я хвалю себе за пройдений шлях!», і відчуйте, як важко (скоріше всього) злетять ці слова з ваших губ.

Якщо ви прагнете вважати свій шлях поганим, ви можете вважати його таким. Але нехай це буде усвідомлено. Усвідомте, що відбудеться в цьому випадку. Ви будете обвинувачувати себе, і ви зробите своє життя дійсно поганим — тому що ви будете погано про нього думати, а не тому, що воно й насправді погане. Всевишній не засудить вас за те, що було і є у вашому житті. Ви як вважаєте? Якщо ви збираєтеся лаяти й винити себе, то робіть це усвідомлено; скажіть собі: «Я прагну й далі обвинувачувати себе за все, що тільки можна».

Чому ж ми досить часто не спроможні бути щасливими на життєвій траєкторії?

Справа в тому, що ніхто не розповів нам на початку нашого життя про те, як і за якими правилами воно буде проходити (нас ніхто не навчив науці життєтворення, успіху, щастя). Ніхто нам не пояснив, не навчив, як жити щасливо, як обходитися зі страхами, як досягати внутрішнього миру.

Ні наші батьки, ні наші вчителі цього не зробили. Вибачите їм; вони не могли діяти по-іншому. Вони дали вам те, що самі знали або про що чули — від своїх батьків і вчителів. Випробовуйте до них співчуття, адже вони зробили все, що могли. Подякуйте їм! А якщо ви цього ще не можете зробити, тоді обвинувачуйте їх, мабуть, ще трохи, але робіть це усвідомлено. Скажіть усьому світу: «Я обвинувачую моїх батьків у тому, що вони наробили стільки помилок! Я обвинувачую їх тому, що вони не були настільки гарними, як я від них очікував. Вони винуваті багато в чому з того, що було поганого в моєму житті». Робіть це свідомо. Можливо, коли-небудь ви прийдете до іншої точки зору. Можливо, коли-небудь ви вирішите вибачити своїх батьків, своїх учителів і себе самого.

Коли люди зустрічаються, вони часто запитують один одного: «Як справи?», і відповідь звичайно звучить так: «Спасибі, добре!» або «Нормально». Хоча багато людей схильні й скаржитися на життя. У більшості людей справи йдуть нормально завжди, при будь-яких обставинах, і навіть якщо в них рак, з їхніх вуст ви однаково не почуєте нічого іншого, крім як «Нормально», «Більш-менш». Чому?

Вони примиряються зі своїми стражданнями — душевними й фізичними, з життям за принципом «я як-небудь упораюся й із цими труднощами», що не має нічого загального зі скромністю, скоріше — з нескінченним пошуком найбільш зручного положення й страхом змін.

Саме таке відношення до труднощів проповідувалося протягом життя багатьох поколінь як провідна ідея, зміст якої складається в тому, щоб винести й витримати це життя. На жаль, саме така позиція відбита у свідомості й підсвідомості багатьох людей. У них немає більш високої мети в житті, ніж методично й планомірно справлятися з поточними труднощами. А матеріальне благополуччя відволікає їх від відчуття внутрішньої порожнечі, самітності й роздратування.

Вони проживають своє життя так, начебто хтось уколов їм снотворне або анестетик, ефект від впливу якого триває десятиліттями, якщо не все життя.

Це означає, що багато людей, очевидно, вмирають, так і не заживши по-справжньому, так і не прокинувшись. Це досить смутна обставина.

Втім, є ще люди, які зібралися з духом і зробили кардинальний переворот у своєму житті. Після десятиліть нормального існування «по звичці», будучи старанними, слухняними, завжди готовими допомогти іншим — вони не тільки одержали свій досвід сповна, але й у самому буквальному значенні цього слова наситилися їм «по саме горло». Тіла їх уже давно видавали їм симптоми страждання — болями в спині, мігренями, напругою в м’язах, частими застудами, гайморитами, болями в суглобах, шумом у вухах і запамороченням, шкірними алергіями тощо.

Вирішальне твердження, яке внесло зміну в житті цих людей, могло б пролунати так: «Усе, досить!», і із цього моменту в їхнім житті дійсно починало відбуватися щось нове.

Ніхто не вимовить за нас це «Усе, досить!». Колись це твердження повинне вийти в світ з нас самих. У житті багатьох людей проходять десятиліття, перш ніж з них виривається це «Усе, досить!», — рішення, що підводить риску під усім їхнім нинішнім життям. Ця риска необхідна. Усі ми бачимо, хоча й віддаємо перевагу часом не помічати, як багато  людей мучаться й страждають на своєму життєвому шляху.

Тільки коли ми все-таки зможемо виштовхнути з себе ці слова, ледве чи не прокричавши їх, у нашому житті трапляється щось нове й стає можливим розвиток. Увесь Всесвіт починає активно підтримувати нас у цю мить, коли ми ухвалюємо таке  рішення: Все, досить! І це значить одне: ми більше не прагнемо мучитися! Ми проголошуємо зміни, а з ними — нові рішення. Ми обертаємо свій нестаток у достаток, і тому нам необхідно щось нове. Все, досить! Рухаємося — вперед!

Без таких рішень навряд чи відбудуться зміни на краще. Адже інерційні сили старого й звичного роблять нас важкими й інертними. Зона звичного комфорту не хоче випускати нас.

Світ навколо нас, більшість оточуючих нас людей, і часто навіть члени нашої родини, не зацікавлені в тому, щоб ми відправлялися до нових берегів. Їх це лякає. Що ж робити?

Живіть своїм життям — будьте самим собою! Щоб його почати запрошуємо вас критично переосмислити все, що ви знали дотепер, і що ви в цей час виявляєте у своєму житті. Але, будь ласка, не все відразу, а одне за одним, поступово. З любов’ю досліджуйте всі області свого життя, як і своє відношення до нього.

Що відноситься до основних сферам нашого життя?

наше відношення до нас самих;

наше відношення до нашого фізичного тіла;

наше відношення до вже прожитого нами життя, що включає в себе нашу біографію й увесь наш власний досвід;

наше внутрішнє відношення до нашої родини, з якої ми відбулися, особливо — до наших батьків у тому їх образі, який відбитий нашою дитячою і юнацькою свідомістю;

наше відношення до роботи й до успіхів, до креативності й до вияву наших специфічних здатностей;

наше відношення до протилежної статі й до свої;

наше сприйняття себе усередині сімейного співтовариства або як людину, що не має партнера;

наше відношення до друзів;

наше відношення до суспільства, у якому ми живемо, і до нашої ролі в ньому.

Чесно, мужньо й уважно досліджуйте кожну із цих областей. Наскільки ви відчуваєте себе задоволеним і щасливим (або незадоволеним, роздратованим, розчарованим і нещасним) у тієї або іншій області?

Подумайте, адже цей стан свого життя створили ви самі, хоча, звичайно ж, неусвідомлено.

Будьте гранично чесним стосовно самого себе! Усім нам хочеться позитивних змін у житті. хочеться щось змінити в ньому. Але, перш ніж ви почнете це робити, проведіть маленьку інвентаризацію. Дайте собі час розглянути те, що є: де ви сьогодні перебуваєте, які ваші справи в духовному, емоційному й тілесному плані. Виявіть мужність, будьте чесним стосовно самого себе. Уважно подивіться на все те, що ви створили до цього моменту.

Багато хто з людей не прагнуть знати всього цього, коли йдеться про них самих. Багатьом неприємно бачити те, що вони самі й створили у своєму житті. Будьте гранично чесним стосовно самого себе, і вам за це віддячиться. Пам’ятайте: бути чесним — не означає оголосити себе винуватим, це значить — нічого не прикрашати, нічого не витісняти, дивитися правді в очі. Отже, який стан вашого тіла? Який стан вашого духу? Який стан ваших почуттів? Які думки переважають у вас? Як справа з міжособистісними відносинами? У чому складаються ваші таємні прагнення й бажання? У чому криються ваші розчарування й надії? Як виглядає все саме прекрасне з того, чим наповнене ваше життя? А саме некрасиве у вас і у вашому житті? Не бійтеся бути чесним — правдиві відповіді на ці питання вас не вб’ють!

Якщо ви самі досить для себе важливі, то відповідайте на запитання, що наведені нижче (ваші відповіді доповнять ваші знання про себе) . І зробіть це по можливості письмово.

Досвід показує, що лише п’ять відсотків читачів (максимум) проробляють прочитане таким ефективним чином. Сподіваємося, що ви належите саме до цієї меншостей.

Питання про вас і ваше життя (для інвентаризації)

• Чим я задоволений у моєму житті? Що я вважаю в ньому гарним?
• Що я вважаю гарним у собі самому? Що в собі самому я люблю? За що я можу себе похвалити?
• Що я люблю у своєму житті? Чим я люблю займатися? Що я роблю з любов’ю?
• Із чим у своєму житті я не можу злагодити, чим незадоволений ( можливо, це якісь події, обставини, стан тіла, фінансове питання, партнер або подружжя, родина, професія, дозвілля тощо)?
• Яка область мого життя вже давно вимагає змін?
• Поруч із якими людьми, що існують в моєму житті, я щасливий? З ким я перебуваю в стані сварки?
• Про що я шкодую в моєму житті? Що б я сьогодні не став робити?
• Що було для мене найважливішим і значимим останнім часом, наприклад, за рік?
• Які неприємні почуття все частіше з’являються в мене?
• Які попереджуючі сигнали, скарги, болі й хвороби виявляло моє тіло за останні десять років? ( Можливо, це порушення сну, головні болі, болі в спині, поколювання в серце, утруднення подиху, проблеми зі шкірою, шум у вухах, біль у суглобах?)
• Які мої страхи мені відомі?

Це тільки деякі основні питання. Однак за допомогою відповідей на них ви можете наблизитися до самого себе й до свого  дійсного життя.

Проведіть облік усіх своїх значимих переконань і установок, що існують у вас. Розберіться у своїх думках, емоціях — знайомих, звичних і тих, що будуть відкриватися вам у процесі власного самоаналізу.

Проведіть винятково чесну інвентаризацію. Будьте мужнім. Шукайте в собі правдиві відповіді. Це буде для вас благом.

Пам’ятайте, що ми народжуємося левами, однак ростемо серед овець і тому забуваємо, що ми — леви, повні невичерпної сили, невичерпної оригінальності, нескінченної любові й радості життя. Цей спосіб перетворення у вівцю мовою психологів називається «обумовленістю». Ми дозволяємо виховувати себе пристосованими, пристойними, слухняними, заляканими ягничками, пік життєвих досягнень яких — благополучна пенсія. Хто цим задовольняє — нехай іде таким шляхом.

Однак цей спосіб життя далекий нашому єству, тобто невартий людини, оскільки людина народжена для щастя й самореалізації, але забула про це.

Можливо, одного разу ви вже відчували в собі цю глибоку тугу за іншим, дійсним життю, по життю у волі. Наш розум навряд чи зможе придумати, що йому робити із цією тугою, і тому він не бажає займатися цими внутрішніми устремліннями.

Будь ласка, запитайте себе, наскільки вільно ви почуваєте себе у своєму побуті? Наскільки вільні ви у своїх сімейних відносинах? Наскільки ви вільні на своєму робочому місці або у своїй професії? Чи сприймаєте ви свою професію як покликання? Наскільки вільно ви себе почуваєте при зустрічах з іншими людьми, колегами, сусідами, начальниками і так далі?

Для початку відчуйте ці стани несвободи й відчуйте весь той біль, що з ними зв’язаний. Щодня йти на роботу з думками «Я повинен», «Я не можу по-іншому», « У мене немає вибору», напевно, важко, але, як правило, вівці й чути нічого не прагнуть про те, що вони — леви. Кожна вівця шукає череду, а кожний лев перебуває в пошуку самітності, що дає йому можливість прийняття усвідомлених особистих рішень.

І тому, хто визнає в собі лева — той вибереться на шлях Істини й відкриє для себе двері в Життя. Отже, запитайте себе в спокійну хвилину, чи прагнете ви бути вільним? Чи прагнете в цім житті спробувати волі? Чи готові повірити, що в цім житті й для вас є уготована воля?

У цілому, доцільно після таких міркувань прийняти основне рішення, яке можна було б виразити так: «Я прагну додержуватися жагучого прагнення мого серця й вирішуюся тут, у цім житті, у цім тілі, відкрити й довідатися, що я чудова, вільна істота, що володіє достатньою силою й волею до того, щоб виразити моє справжнє внутрішнє „Я“. Я прагну усе більше й більше відкривати, виражати й переживати це „Я“. І я прошу мого внутрішнього провідника провести мене цим шляхом».

Це справжнє внутрішнє «Я» існує в кожному з нас. Воно виражається в голосі нашого серця, здатного не тільки в будь-який момент підказати нам, що для нас буде краще й найбільше оптимально, але й повідомити про дійсні устремління й глибоко прихованих бажаннях нашого «Я», пов’язаних з величезною радістю.

Життя — набагато більш коштовний дарунок, ніж ми могли б собі уявити. Однак цей дорогоцінний скарб тепер уже не відкриється нам сам, оскільки ми занадто довго спали й умудрилися «заспати» його. Багатьом з нас пощастило — у певні моменти життя нас так сильно трясло й било, що ми прокинулися. Це міг бути нещасний випадок, хвороба, втрата близької людину, втрата роботи, важкий конфлікт або яке-небудь інше негативне переживання.

Зрозумійте цей схований заклик життя й ви. Прокиньтеся! Живіть своїм життям! Будьте самим собою!

Адже в глибині своєї душі, у глибині свого «Я» кожна людина бажає й прагне прокинутися, щоб знайти стан «буття-повної  присутності», «буття-повного пробудження», «буття-миру з усіма й із собою самою», тому що тільки таке буття з усіх боків оточене щастям і радістю.

В.Калошин